27

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Академія митної служби України

Курсова робота з дисципліни «Українська мова» на тему:

«Лінгвоцид української мови та його форми»

Виконав: курсант групи ЕФ09-1

Хорольський Сергій

Перевірив: викладач

Романченко В.І.

Дніпропетровськ

2009

Зміст

Вступ

1. Лінгвоцид через заборону мови чужою державою

2. Лінгвоцид через приниження статусу й престижу мови

3. Лінгвоцид через оголошення мови неприродною

4. Лінгвоцид через оголошення мови неавтохтонною

5. Лінгвоцид через «зближення» і уподібнення

6. Лінгвоцид через ставлення до носіїв мови

7. Лінгвоцид через освіту

8. Лінгвоцид через демографічну політику

9. Лінгвоцид через привілеї для панівної мови і її носіїв

10. Лінгвоцид через «свободу вибору» мови

11. Лінгвоцид через звуження соціальної приналежності мови

12. Інші форми лінгвоциду

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Мова – неоціненний скарб народу, найголовніший літопис його життя. У її глибинах – філософський розум, витончений естетичний смак, справді поетичне почуття, праця зосередженої думки, надзвичайна чутливість до найтонших переливів у явищах природи, сувора логіка, високі духовні злети. І щоб оволодіти цим скарбом, людина мусить постійно докладати зусилля, усвідомлюючи, що існує складна наука рідної мови.

Мова – універсальний засіб не тільки спілкування, а всього буття народу з усіма його ціннісно-змістовими і значущими ознаками, що формують структуру суб’єктно – суб’єктної взаємодії. Мова містить у собі досвід попередніх поколінь, комплекс соціально та історично виформуваних категорій світопізнання й світорозуміння, оцінювання явищ дійсності, систему морально – етичних понять і суспільних орієнтирів.

Особистість молодої людини формується переважно на мові, на її лексико – понятійному арсеналі та її засобами й розкривається як освічена яскрава індивідуальність.

Мова є одночасно явищем індивідуальним і соціальним, обслуговує кожну окремо людину і все суспільство. Вона спрямована як у внутрішній світ людини, її психіку, так і в зовнішній світ природи та людських взаємин. На ґрунті мови й конкретно – чуттєвого досвіду людина зростає як особистість.

Спільна для всього суспільства єдина державна мова дає змогу сконцентрувати інтелектуальний потенціал нації й зробити його могутньою рушійною силою суспільного прогресу.

Сьогодні проблема мови постала як проблема збереження та розвитку нації та культури. Бо ступінь володіння рідною мовою є виміром духовності людини зокрема та суспільства загалом.

Знаючи важливість рідної мови для кожного народу, впродовж віків ціленаправлено велася політика щодо її знищення.

Лінгвоцид (мововбивство) – це свідоме, цілеспрямоване винищення певної мови як головної ознаки етносу – народності, нації. Лінгвоцид спрямовується в першу чергу проти писемної форми мовлення. Кінцевою метою лінгвоциду є не геноцид, тобто фізичне винищення певного народу, а етноцид – ліквідація цього народу як окремої культурно-історичної спільноти.

Лінгвоцид є передумовою масової денаціоналізації та манкуртизації: без нього неможлива втрата народом історичної пам'яті, етнічного імунітету, національної самототожності, а без цього, своєю чергою, не може відбутись асиміляція – поглинання одного народу іншим. Ось чому поневолювачі ніколи не забували про необхідність нищення мови поневолених народів.

Лінгвоцид мав і має місце фактично в усіх поліетнічних утвореннях, багатонаціональних державах, де стикаються інтереси панівного і поневолених народів. Форми лінгвоциду можуть бути жорстокими чи поміркованими, відвертими чи закамуфльованими, однак це не міняє ні суті, ні кінцевої мети лінгвоциду.

Лінгвоцид щодо української мови має довгу історію, сторінки якої рясніють підступом, погордою, нахабством, лицемірством поневолювачів та щедро политі сльозами і кров’ю їхньої жертви – нашого народу.

Метою нашої роботи є дослідження окремих сторінок історії лінгвоциту української мови.

Працюючи над темою, ми зверталися до праць мовознавців та літературознавців О. Данилевської, Л. Мацько, О. Сербенської, Ю. Шевельова та І. Ющука. Опрацювання вищеназваних досліджень дало можливість класифікувати форми лінгвоциту та частково охарактеризувати їх.