1.3.Метеорити знайдені на території України

На території України зареєстровано за останні століття падіння 43 метеоритів, з них чотири — залізні. Ось найвідоміші з них:

• Метеорит «Жигайлівка» — перший метеорит, знайдений на території України (упав 12 жовтня 1787 р. в Харківській губернії біля слободи Жигайлівка, тепер Тростянецького району Сумської області).

• Метеорит «Княгиня» — упав на Закарпатті 9 червня 1866 р. Було зібрано до тисячі його масивних уламків. Найбільша частина — вагою 286 кг — нині є експонатом Віденського музею природничої історії.

• Метеорит «Мигії»— упав поблизу села Мигія Єлизаветградського повіту Херсонської губернії влітку 1889 року. Один з перших метеоритів, в якому виявлено хлорит, а також органічну речовину (сполучення вуглецю з воднем і киснем).

• Метеорит Сухий лиман — 48 кг, знайдений на околиці Одеси в 1987 році.

Найбільшим метеоритом в Україні й у всій Європі вважають Іллінецький ,який упав 400 млн років тому. На території України всього було знайдено 43 метеорита. Найбільший з них важить півтонни.

Остання знахідка - залізний метеорит Верхній Салтів масою 9,5 кілограм знайшли в 2001 році під час розкопок стародавнього хазарського поселення в Харківській області.

Найбільші метеорити знайдені в нашій країні :

• Метеорит Княгиня, знайдений в Закарпатській області, важить 500 кілограм, знайдений в 1866 році.

• Августинівка (Запорізька область) - 400 кілограм, 1890 рік;

• Жовтневий (Донецька область) - 107 кілограм, 1938 рік;

• Оленівка (Донецька область) - 54,6 кілограм, 1951 рік;

• Кримка (Миколаївська область) - 50 кілограм, 1946 рік;

• Сухий Лиман ( Одеська область) - 48 кілограм, 1987 рік;

• Павлоград (Дніпропетровська область) - 40 кілограм, 1826 рік;

• Бахмут (Донецька область) - 18 кілограм , 1814 рік;

• Річки (Сумська область) - 13 кілограм , 1914 рік;

• Вікнини (Волинська область) - 12 кілограм, 1834 рік;

• Метеорит Мигії (Миколаївська обл ) - 7,948 кг , 1889 рік;

• Грослібенталь (Одеська обл.) - 7,6 кг ( два шматки ), 1881 рік.

Результати вивчення викопних рослин в Бовтиському кратері (на межі Кіровоградської та Черкаської областей), який утворився в кінці крейдяного періоду майже одночасно з кратером Чікшулуб на півострові Юкатан , підтверджують "метеоритну гіпотезу" загибелі динозаврів.

Бовтиський кратер був знайдений у 2002 році. Діаметр кратера 24 кілометри, глибина - більше 500 метрів. Зона розльоту викинутих порід покриває всю Центральну Україну, досягаючи Румунії, Росії і Криму.

Щодня на Землю падає близько 5-6 тонн метеоритів. Тільки в рідкісних випадках люди стають свідками такої події і ще рідше - знаходять саме космічне тіло. В основному вони потрапляють у Світовий океан, в пустелі і інші безлюдні території.

Сьогодні знайдено понад 58 тисяч метеоритів. Найбільше їх знаходять в Антарктиді і пустелях завдяки специфічному рельєфу.

1.4.Тунгузький і Чебаркульський меторити

Тунгуський метеорит — великий метеорит, що впав 30 червня 1908 року в басейні річки Підкам'яна Тунгуска (Росія,Сибір).

За свідченнями 30 червня 1908 року о 7 годині 14,5±0,8 хвилин за місцевим часом (0 год 14,5 хв за Грінвічем) над басейном Єнісею з південного сходу на північний захід пролетіла велика вогняна куля. Політ завершився вибухом на висоті 7—10 км над незаселеним районом тайги. Потужність вибуху оцінюється у 10—20 мегатон, що відповідає енергії найпотужніших водневих бомб.

Вибухова хвиля двічі обігнула земну кулю. Вона була зареєстрована в обсерваторії Ботавія, у Потсдамі, де було зареєстровано дві хвилі: одна безпосередньо від місця вибуху, та друга — з іншого боку земної кулі. Сейсмічні хвилі спостерігались в Іркутську, Ташкенті, Слуцьку, Єні, Тбілісі. За повідомленнями А. В. Вознесенського акустичні явища поширилися в радіусі близько 800 км (на площу понад 1 млн км²).

У результаті вибуху було повалено дерева на території понад 22 000 км², вибито вікна в будівлях у радіусі кількох сотень кілометрів від епіцентру вибуху. На нічному небі над територією від Атлантики до центрального Сибіруспостерігалось інтенсивне світіння хмар.

Перші дослідження цього явища розпочато лише в 20‑х роках ХХ-го століття. До місця падіння об'єкта було надіслано чотири експедиції, організовані АН СРСР, очолювані мінералогом Леонідом Куликом. На місці вибуху дерева було повалено радіально, хоча у центрі деякі з них залишилися стояти, однак без гілок. Більшість лісу вигоріло. Вивал лісу мав характерну форму «метелика», вісь симетрії якого добре збігається з напрямком польоту боліда — з південного сходу на північний захід.

На місці події не було виявлено кратерів чи значних залишків метеорита. Не було виявлено ніяких слідів радіоактивного забруднення. Однак подальший аналіз частинок на місці падіння (у торфі) виявив дрібні оплавлені кульки силікатів та магнетиту з підвищеним вмістом алюмінію, брому, цезію, кобальту таіридію. Останній є звичайним для метеоритів, але дуже рідко трапляється на поверхні Землі. Іридій було виявлено також в антарктичній кризі 1908—1909 року утворення.

Єдиного погляду на походження тунгуського метеориту немає. Розглядаються версії, що це могло бути ядро невеликої комети, кілька слабкопов'язаних між собою метеорних тіл або кам'яний астероїд розміром 90—190 м. Космічне тіло рухалося назустріч Землі зі швидкістю близько 40 км/с та увійшло в атмосферу під кутом близько 30° до горизонту.

Альтернативні версії : 1.Куля, що її бачили спостерігачі, є антиматерією. Під час зіткнення з Землею відбувся процес анігіляції, внаслідок якої стався вибух.

2.Досліди сербського вченого Ніколи Тесли.

3.Земля зіткнулася з невеликою чорною дірою.

4.Землетрус, що супроводжувався потужними атмосферно-електричними явищами.

Чебаркульський метеорит

Падіння метеорита на Уралі — вибух метеороїда, що стався поблизу Челябінська 15 лютого 2013приблизно о 9:20 за місцевим часом.До входу в атмосферу Землі об'єкт мав близько 17 метрів у діаметрі, масу до 10 000 тонн і рухався зі швидкістю 18 км/с. Вибух стався на висоті від 19 до 24 км і мав потужність близько 500 кілотонн.

За попередньою оцінкою Роскосмосу «… це космічний об'єкт нетехногенного походження й кваліфікується як метеорит, що рухався зі швидкістю близько 30 км/с низькою траєкторією. » Водночас у прес-службі Російської академії наук припустили, що маса метеорита становила близько 10 тонн, а розмір — декілька метрів. На думку Інституту динаміки геосфер РАН, метеорит увійшов у атмосферу зі швидкістю 15—20 кілометрів на секунду, зруйнувався на висоті 30—50 кілометрів, а падіння його фрагментів викликало яскраве світіння та потужну ударну хвилю. Більша частина фрагментів випарувалася, а до землі могли долетіли лише деякі з них.

На думку голови регіонального відділення Російського географічного товариства, кандидата географічних наук Сергія Захарова болід летів із південного сходу на північний захід, траєкторія польоту йшла під кутом близько 290 градусів по лінії Єманжелінськ — Міас.

За словами Сергія Язєва потужність вибуху була більшою, ніж у Вітімського боліда, а швидкість боліда під час падіння становила від 20 до 70 кілометрів на секунду. Експерти журналу Nature наводять іншу оцінку: розмір об'єкта — 15 метрів, маса — 7 000 тонн. Це робить його найбільшим об'єктом, який зіткнувся із Землею за останні 105 років (після Тунгуського метеорита). Імовірно, метеорит належить до класу залізо-нікелевих. Хейнер Клінкрад (англ. Heiner Klinkrad) зазначив, що входження цього тіла в атмосферу пройшло непоміченим, оскільки сучасні телескопи орієнтовані на пошук астероїдів, більших 100 метрів у діаметрі. Досі лише один раз вченим вдалося передбачити зіткнення небесного тіла з Землею — це був астероїд 2008 TC₃.

Станом на 7 годину вечора (за Тихоокеанським часом) 15 лютого 2013 року NASA оприлюднило уточнені дані щодо метеорита: до входу в атмосферу Землі об'єкт був близько 17 метрів у діаметрі (більше попередньої оцінки), маса об'єкта — 10 тисяч тонн (значно більше попередньої оцінки), рухався він зі швидкістю 18 км/с. Через 32,5 секунди після входу в атмосферу об'єкт повністю зруйнувався, в результаті чого вивільнилася енергія, що відповідає близько 500 кілотонн у тротиловому еквіваленті. За оцінкою NASA цей метеор істотно більший Сіхоте-Алінського метеорита, і є найбільшим серед метеоритів, що впали на Землю за останнє сторіччя (після Тунгуського метеорита 1908 року).

Першими рух боліда в небі побачили жителі Костанайської та Актюбінської областей Казахстану о 9:15.

О 9:21 за місцевим часом його бачили мешканці Оренбурга. Згодом його слід спостерігався в Свердловській,Курганській, Тюменській та Челябінській областях.

За даними Сергія Захарова, політ боліда над Челябінською областю супроводжувався трьома вибухами різної потужності (перший вибух був найпотужнішим). Вибухам передував яскравий спалах, який тривав близько п'яти секунд, орієнтовно з температурою більше 2500 градусів. За його розрахунками висота вибуху над землею склала від 30 до 70 км, потужність — від 0,1 до 10 кілотонн, а епіцентр вибуху перебував на південь від Челябінська в районі Єманжелінська — Южноуральська. Ударна хвиля прийшла до Челябінська через шість хвилин.

До входу в атмосферу небесне тіло не було виявлене станціями стеження та телескопами через малий розмір. Метеорологічні супутники Meteosat 9 таMeteosat 10 зуміли сфотографувати слід від метеорита в атмосфері. Зразок, знайдений співробітниками уральського федерального університету

За попередніми даними метеорит упав за 80 км від міста Сатки Челябінської області, але керівник Саткинського району інформацію ЗМІ спростував, заявивши, що мешканці району бачили лише слід у небі.

Головне управління МВС у Челябінській області повідомило, що місце падіння метеорита або принаймні його частин — озеро Чебаркуль. Рибалки бачили процес падіння, на озері утворилася ополонка розміром близько 8 метрів, на льоду біля неї було виявлено дрібні фрагменти скельних порід (розміром 0,5 — 1 см). Місце падіння було обстежено патрульною групою поліції, опитано свідків, зібрані уламки надіслано на експертизу. Доступ сторонніх на місце події було обмежено. За повідомленням прес-служби МНС у Челябінській області водолази обстежили місце падіння, але нічого не знайшли. Віце-губернатор Челябінської області повідомив, що ополонка виникла з інших причин, й оголосив про припинення пошуків.

До озера виїхала група дослідників метеоритів з РАН. Хоча їх не пустили безпосередньо до ополонки, вони оглянули околиці й на відстані 40 метрів від охорони знайшли близько 50 дрібних оплавлених уламків, за якими визначили, що метеорит належить до класу звичайних хондритів. На думку дослідників основна маса метеорита лежить в озері.

У вересні 2013 року почалася підготовка до підняття основної частини метеорита, що перебував на дні озера Чебаркуль на глибині приблизно 11 метрів під п'ятиметровим шаром мулу. 16 жовтня 2013 року з озера було піднято уламок вагою 654 кг. 17 жовтня 2013 року уламок був доставлений в Челябінський обласний краєзнавчий музей для просушування і вивчення. 21 жовтня метеорит був виставлений на загальний огляд. Дрібніші уламки зберігаються в різних дослідницьких установах, зокрема, в Челябінському державному університеті. Пошуки уламків метеорита тривають. У березні 2014 р. з'явилися повідомлення про можливе виявлення в озері Чебаркуль ще більшого уламка.