2. Анамнез життя:

• Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

• З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

• З’ясувати можливі причини пароксизмів СВТ:

кардіальні – синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), ревматичні вади клапанів, коронарний атеросклероз, гіпертензивне серце, міокардит, інфаркт міокарда, інтоксикація глікозидами, кардіоміпатії;

екстракардіальні – у практично здорових осіб – ідіопатична форма, надмірне паління, вживання чаю, алкоголю; рефлекторне подразнення внаслідок захворювань шлунково-кишкового тракту; пухлини середостіння, головного мозку; травми черепа; тромбоемболії легеневої артерії; гормональні порушення (пубертатний вік, вагітність, клімакс, тиреотоксикоз, дисфункція яєчників, захворювання гіпофізу; спадковість.

Зібрати загальний алергологічний анамнез та з’ясувати, чи є алергічні реакції на прийом антиаритмічних препаратів.

3. Проведення огляду та фізичного обстеження:

• Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE (Додаток № 2)

• огляд шкіри та слизових оболонок (бліді, вологі, ціанотичність губ);

• наявність посиленої пульсації вен шиї та їх набухання, які пульсують синхронно з артеріальним пульсом;

• оцінювання функції зовнішнього дихання: визначення ЧД та його характеристика, наявність ядухи, свистячого дихання тощо, аускультація легень – наявність вологих хрипів та їх анатомічні межі;

• оцінювання функції серцево – судинної системи: наявність пульсу на променевій артерії, визначення його частоти та наповнення (при СВТ пульс малого наповнення, ритмічний, частий настільки, що його важко підрахувати), вимірювання АТ, шоковий індекс, аускультація серця – ЧСС (до 150 за хвилину, більше 150 за хвилину), оцінити тони та наявність шумів;

• виключити можливість ускладнення тахікардії: гіпотензія, аритмічний шок, гостра серцева недостатність, яка потребують ЕІТ.

3. Проведення інструментального обстеження:

Обов’язкові:

• реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях до лікування та після відновлення ритму;

• моніторинг серцевого ритму протягом проведення антиаритмічної терапії.

Бажані:

• пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем).

ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Обов’язкові:

При нестабільній гемодинаміці та наявності ускладнень СВПТ ( набряк легень, шок, порушення свідомості) слід негайно провести екстрену синхронізовану електричну кардіоверсію !

1. Перед проведенням ЕІТ усім хворим зі збереженою свідомістю необхідно забезпечити повноцінне знеболювання. Проводиться інгаляція 100 % зволоженим киснем.

Обов'язково стійкий зв'язок з периферичною веною!

В якості премедикації призначають 0,1 мг фентаніла, а

літнім чи ослабленим пацієнтам - 10-20 мг промедолу.

2. Медикаментозний сон здійснюють за допомогою діазепама (седуксен, реланіум, сібазон), 5 мг якого вводять в/в струминно повільно, а потім додають по 2 мг кожні 1-2 хв. до медикаментозного сну. Доцільним є використання в/в наркозу пропофолом 2-2,5 мг/кг. У виняткових випадках, при відсутності зазначених препаратів, допустимо використання кетаміну (0,5-1 мг/кг).

3. Початкова енергія розряду становить 50Дж, при кожному наступному розряді енергія збільшується. (протипоказана при інтоксикації серцевими глікозидами!)

4. До й після ЕІТ проводяться реєстрація ЕКГ в інформативному для аналізу ритму відведеннях(ІІ,V1,по Ліану).