- •Локальний клінічний протокол екстреної медичної допомоги тахікардії з вузькими комплексами qrs
- •2. Анамнез життя:
- •Проведення огляду та фізичного обстеження:
- •Проведення інструментального обстеження:
- •Протипоказання до відновлення синусового ритму на догоспітальному етапі:
- •Маршрут пацієнта
- •Додаток № 2
- •Оцінка стану пацієнта за алгоритмом авсde
2. Анамнез життя:
Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.
З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
З’ясувати можливі причини пароксизмів СВТ:
кардіальні – синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), ревматичні вади клапанів, коронарний атеросклероз, гіпертензивне серце, міокардит, інфаркт міокарда, інтоксикація глікозидами, кардіоміпатії;
екстракардіальні – у практично здорових осіб – ідіопатична форма, надмірне паління, вживання чаю, алкоголю; рефлекторне подразнення внаслідок захворювань шлунково-кишкового тракту; пухлини середостіння, головного мозку; травми черепа; тромбоемболії легеневої артерії; гормональні порушення (пубертатний вік, вагітність, клімакс, тиреотоксикоз, дисфункція яєчників, захворювання гіпофізу; спадковість.
Зібрати загальний алергологічний анамнез та з’ясувати, чи є алергічні реакції на прийом антиаритмічних препаратів.
Проведення огляду та фізичного обстеження:
Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE (Додаток № 2)
огляд шкіри та слизових оболонок (бліді, вологі, ціанотичність губ);
наявність посиленої пульсації вен шиї та їх набухання, які пульсують синхронно з артеріальним пульсом;
оцінювання функції зовнішнього дихання: визначення ЧД та його характеристика, наявність ядухи, свистячого дихання тощо, аускультація легень – наявність вологих хрипів та їх анатомічні межі;
оцінювання функції серцево – судинної системи: наявність пульсу на променевій артерії, визначення його частоти та наповнення (при СВТ пульс малого наповнення, ритмічний, частий настільки, що його важко підрахувати), вимірювання АТ, шоковий індекс, аускультація серця – ЧСС (до 150 за хвилину, більше 150 за хвилину), оцінити тони та наявність шумів;
виключити можливість ускладнення тахікардії: гіпотензія, аритмічний шок, гостра серцева недостатність, яка потребують ЕІТ.
Проведення інструментального обстеження:
Обов’язкові:
реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях до лікування та після відновлення ритму;
моніторинг серцевого ритму протягом проведення антиаритмічної терапії.
Бажані:
пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем).
ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА
|
Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги
Обов’язкові:
При нестабільній гемодинаміці та наявності ускладнень СВПТ ( набряк легень, шок, порушення свідомості) слід негайно провести екстрену синхронізовану електричну кардіоверсію !
Перед проведенням ЕІТ усім хворим зі збереженою свідомістю необхідно забезпечити повноцінне знеболювання. Проводиться інгаляція 100 % зволоженим киснем.
Обов'язково стійкий зв'язок з периферичною веною!
В якості премедикації призначають 0,1 мг фентаніла, а
літнім чи ослабленим пацієнтам - 10-20 мг промедолу.
Медикаментозний сон здійснюють за допомогою діазепама (седуксен, реланіум, сібазон), 5 мг якого вводять в/в струминно повільно, а потім додають по 2 мг кожні 1-2 хв. до медикаментозного сну. Доцільним є використання в/в наркозу пропофолом 2-2,5 мг/кг. У виняткових випадках, при відсутності зазначених препаратів, допустимо використання кетаміну (0,5-1 мг/кг).
Початкова енергія розряду становить 50Дж, при кожному наступному розряді енергія збільшується. (протипоказана при інтоксикації серцевими глікозидами!)
До й після ЕІТ проводяться реєстрація ЕКГ в інформативному для аналізу ритму відведеннях(ІІ,V1,по Ліану).
