7.6. Нормування оборотних засобів

У процесі функціонування підприємства здійснюють паралельно постачальницьку, виробничу й збутову діяльність. Відповідно до виконання цих функцій відбувається кругообіг обігових коштів. Вкладені у матеріальні запаси, незавершене виробництво, готову, але не реалізовану, продукцію, дебіторську заборгованість, фінансові ресурси втрачають ліквідність, у той час як кошти на розрахунковому рахунку можна розглядати як вільні (ліквідні) обігові кошти. Для управління обіговими коштами на всіх стадіях кругообігу використовують спеціальний метод - нормування.

Нормування – це встановлення економічно обґрунтованих норм запасу й нормативів за основними елементами обігових коштів, необхідних для забезпечення нормальної діяльності підприємства.

Розрахунок економічно обґрунтованої й узгодженої величини обігових коштів на основі технічних, техніко-економічних й економічних норм і нормативів необхідно порівнювати із діючими нормами витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці готової продукції, нормами виробітку, нормативами чисельності, нормами й нормативами використання виробничих потужностей тощо.

За допомогою нормування обігових коштів визначається загальна потреба підприємства в обігових коштах. Правильне обчислення запасів матеріальних цінностей має вагоме економічне значення, тому що при цьому встановлюється постійно необхідна мінімальна сума коштів, яка забезпечує нормальний (безперервний) виробничий процес, стійкий фінансовий стан підприємства. Розрахунки такої величини необхідно здійснювати, оскільки нестача вільних коштів ускладнить фінансові можливості погашення зобов'язань підприємством, а надлишок величини вільних коштів може зменшити ефективність використання фінансових ресурсів. Тому необхідно підтримувати певне співвідношення (збалансованість) між вільними й вкладеними коштами, що досягається за допомогою нормування обігових коштів.

Обігові кошти поділяються на дві групи: нормовані й ненормовані обігові кошти. Для цього підприємство на поточний плановий період формує для себе нормативну базу по обігових коштах.

Основним завданням нормування обігових коштів є розробка й встановлення економічно обґрунтованих норм запасів по окремих елементах обігових коштів, що забезпечують при їхньому мінімальному розмірі безперебійність процесу виробництва й реалізації. Такими елементами обігових коштів можуть бути запаси сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів, незавершеного виробництва, готової продукції на складі, а також відвантаженої споживачеві. Усі зазначені елементи обігових коштів є нормованими й по них у плановому періоді встановлюються норми запасів у відносних величинах (днях, відсотках) і в грошовому виразі.

Сутність нормування передбачає використання для цілей планування певних нормативів, тобто показників, розрахованих за деякими стандартом (нормою). Нормативи встановлюються, виходячи із попередньо визначених величин витрат матеріалів, часу і т.д., які розраховуються на підставі даних попередніх років або на основі технічних норм. При цьому норми й нормативи є вихідними даними для розробки всієї системи планових показників.

Норма обігових коштів – це відносна величина, що відповідає мінімальному економічно обґрунтованому обсягу запасів товарно-матеріальних цінностей, яка визначається, як правило, у днях і характеризує тривалість періоду. Норми обігових коштів залежать від норм витрат матеріалів у виробництві, норм потреби запасних частин, тривалості виробничого циклу, умов постачання й збуту, часу поставок окремих матеріалів та інших факторів.

Норматив обігових коштів – це мінімально необхідна сума коштів, що забезпечує виробничо-господарську діяльність підприємства. Нормативи визначаються з урахуванням потреби в коштах як для основної діяльності, так і для капітального ремонту підсобних, допоміжних та інших підрозділів.

Система норм обігових коштів – найважливіша складова системи нормативних показників на підприємстві, тому що для ефективної діяльності важливо знати:

• на якому рівні виробничих і збутових запасів забезпечується безперебійність процесу виробництва, постачання й збуту;

• скільки фінансових ресурсів вилучається із кругообігу на їхню підтримку;

• яка оптимальна величина наявних коштів.

Основними принципами нормування (формування норм і нормативів) є: (рис. 7.27).

Виходячи з норми запасу й витрат даного виду товарно-матеріальних цінностей визначається сума обігових коштів, необхідних для створення нормованих запасів по кожному виду обігових коштів.

Норматив складових обігових коштів розраховується за формулою:

,

де N_ел — норматив власних обігових коштів по елементу;

О_ел — оборот коштів (витрат) по даному елементу за період;

Т — тривалість періоду, дн;

Н_ел — норма обігових коштів по даному елементу, дн.

Крім цього, по підприємству доцільно встановлювати такі параметри:

1. норми й рівень надійності забезпечення виробничими запасами за номенклатурою матеріальних ресурсів;

2. норми й нормативи обігових коштів (включаючи дебіторську заборгованість і грошові кошти);

3. частку залучених і позикових коштів, які вкладаються в обігові кошти.

Під надійністю мається на увазі ймовірність поставки, що впливає на відносну кількість днів у році, впродовж яких підприємство буде забезпечене оборотними фондами й фондами обігу. Чим нижчим є рівень надійності, тим меншим є значення встановленої норми. Основна ідея полягає у тому, щоб не просто встановити норми, але й оцінити рівень ризику (скільки днів вистачить функціонувати безперебійно підприємству при даному рівні норм).

Отже, однією із цілей нормування є визначення діапазону можливих варіацій добових залишків протягом року, на основі якого встановлюється величина необхідної норми запасів.

Нині немає єдиної думки з приводу застосування конкретних методів нормування обігових коштів. Пропонується використовувати різні методи визначення норм і нормативів: аналітичні, балансові, розрахунково-статистичні й т.д. Різноманітність методів зумовлена більшою кількістю факторів, що впливають на величину обігових коштів, і різноманітністю моделей врахування цих факторів. Можна виділити наступні методи нормування обігових коштів: (рис. 7.28).

Рис. 7.28.Класифікація методів нормування обігових коштів

Нормативні величини, як правило, визначаються згідно зі специфікаціями на продукцію. Нормативні витрати розраховуються шляхом підсумовування нормативних витрат на всі операції, необхідні для виробництва продукції. На основі нормативних витрат складаються нормативні калькуляції й кошторис.

Нормування витрат дозволяє детально й вчасно враховувати відхилення для кожного виду продукції за елементами витрат або за статтями калькуляції для розробки та реалізації регулюючих дій. Відхиленнями вважаються перевитрата або економія, що визначаються через порівняння фактичних витрат із нормативними. Зіставлення отриманих результатів із нормами по окремих елементах (статтях) витрат дозволяє оцінити, як спрацювало у звітному періоді той або інший підрозділ, виявити наявні резерви підвищення ефективності [15].

Виробничими запасами, у які авансуються обігові кошти, є матеріальні ресурси: сировина, основні й допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, запчастини, паливо, тара, малоцінні й швидкозношувані предмети.

Визначення норми виробничих запасів і нормативу обігових коштів підприємству необхідно для організації контролю за станом формування запасів матеріальних ресурсів на підприємстві впродовж року з метою виявлення дефіциту матеріальних ресурсів, визначення строків поставок, наявності залишків і можливості їх реалізації, оптимізації величини обігових коштів, авансованих у ці запаси.

Нормування виробничих запасів і обігових коштів, вкладених у ці запаси, повинно бути пов'язане між собою. Тому, з одного боку, визначається обсяг запасу того або іншого виду матеріального ресурсу у натуральному виразі, а з іншого – скільки у формування цього запасу необхідно вкласти (авансувати) фінансових коштів. Отже, норми виробничих запасів і норми обігових коштів повинні розраховуватися за єдиною методичною основою із урахуванням специфіки цих економічних категорій.

Водночас у методичних матеріалах з нормування виробничих запасів різних категорій використовуються наступні методи нормування:

• аналітичний (розрахунковий);

• нормативний;

• статистичний.

Нормативний метод передбачає поділ виробничих запасів на категорії залежно від кількості поставок матеріальних цінностей на склад впродовж року. Кожній категорії виробничих запасів ставиться у відповідність норма виробничого запасу, регламентована підприємством, яка поділяється на поточну й страхову частини.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення оборотним активам і оборотним засобам.

2. У чому полягає відмінність між оборотними активами і оборотними засобами?

3. Які показники використання оборотних засобів використовуються на підприємстві?

4. Які основні повинен вирішувати фінансовий менеджер у процесі управління оборотним капіталом підприємства?

5. Як впливає рівень оборотного капіталу на прибуток підприємства?

6. У чому полягає сутність нормування оборотних засобів?

7. Яким чином здійснюється нормування виробничих запасів, незавершеного виробництва, збутових запасів?

8. Яким чином здійснюється нормування оборотних засобів при оцінці ефективності інвестиційних проектів?

9. У чому полягає сутність політики управління оборотними активами?

10. Які існують політики фінансування оборотних активів підприємства?

11. Розкрийте основні підходи до управління дебіторською заборгованістю.

12. Перерахуйте основні методи регулювання простроченої дебіторської заборгованості.

13. Які параметри комерційного кредиту встановлюються кредитною політикою підприємства?

14. Який зв'язок існує між строком комерційного кредиту та обсягом безнадійної дебіторською заборгованості?

15. Які основні показники товарно – матеріальних запасів дають змогу визначити моделі Баумоля та Міллера – Орра?

16. З якою метою здійснюють прогнозування руху грошових коштів?

17. Які основні складові управління грошовими коштами підприємства?

18. Яким чином здійснюється управління дефіцитом та надлишком грошових коштів в моделі Баумоля і Міллера-Орра?

19. Які обмеження на рух грошових коштів накладає модель Баумоля?

20. З Якою метою визначають точку повернення?

Практичні завдання до теми 7

Завдання 1

Підприємство для виробничих потреб закуповує борошно вищого ґатунку. Відомо, що максимальна річна потреба складає 1000 000 тонн, мінімальна річна потреба – 5000 000 тонн, середня річна потреба – 8000 000 тонн. Максимальна тривалість виконання замовлення становить 16 днів, мінімальна – 6 днів, середня – 11 днів. Вартість виконання замовлення становить 5000 грн, витрати на зберігання 1 тонни – 2,5 грн. Кількість робочих днів на рік – 311. Необхідно визначити необхідний рівень запасів, максимальний розмір запасів, мінімальний розмір запасів, рівень запасів, за якого необхідно робити замовлення.

Завдання 2

Грошові витрати товариства «Надія» протягом року становлять 525200 грн. Витрати на обслуговування однієї операції з поповнення коштів становлять 31 грн. Середньорічна ставка процента по короткострокових фінансових вкладеннях становить 15%. Використовуючи модель Баумоля, визначте середній розмір залишків грошових коштів, максимальний розмір грошових коштів, прямі витрати на реалізацію політики управління грошовими коштами підприємства.

Завдання 3

Відомо, що страховий залишок грошових активів торгівельного підприємства «Світанок» встановлений на плановий період в розмірі 7500 грн, витрати, пов’язані з конвертацією цінних паперів у грошові кошти (витрати на обслуговування однієї операції поповнення коштів) – 35 грн, середньоквадратичне (стандартне) відхилення обсягу грошового обігу в день за даними його аналізу в попередній період становило 1546 грн. Необхідно визначити діапазон коливань залишку грошових активів, їх максимальний і середній залишок, якщо середньорічна ставка процента по короткострокових фінансових вкладеннях становить 15%.

Завдання 4

Зазвичай підприємство «Колос» за звітний період реалізує в кредит 10000 одиниць продукції по 60 грн за одиницю. Змінні витрати становлять 40 грн/од, постійні витрати – 125 тис. грн. Обсяг безнадійних боргів становить 1% обсягу продажу. Період отримання плати від покупців – 30 днів.

Підприємство розглядає можливість збільшити період погашення до 45 днів, що дозволить збільшити обсяг реалізації до 64 тис. одиниць продукції на рік, але обсяг безнадійної заборгованості зросте до 2%. Середньорічна ставка відсотка по депозитах становить 15% річних. Чи варто підприємству змінювати кредитну політику?

Завдання 5

Потреба підприємства в готівці складає 1000 тис. грн на місяць. Очікується, що готівка буде надходити рівномірно. Річна відсоткова ставка складає 20%. Вартість кожної операції позики або зняття грошей з рахунка складає 100 грн. Визначити оптимальну суму операції.

Завдання 6

Фірма має дебіторську заборгованість у розмірі 400 тис. грн. Собівартість складає в середньому 30% від ціни реалізації. Витрати на матеріально–товарні запаси – 5% від ціни реалізації. Комісійні при продажу складають 7% від обсягу реалізації. Розрахуйте середні вкладення підприємства в рахунки дебіторів.

Завдання 7

Виробнича фірма вирішує використовувати факторинг у наступній ситуації. Продаж у кредит складає 600 тис. грн на рік, оборотність дебіторської заборгованості – 2 рази.

Умови факторингової компанії: 20%-ний страховий резерв від суми дебіторської заборгованості; комісійні – 2,5% на середню дебіторську заборгованість; відсоткова ставка за кредит – 10% від дебіторської заборгованості після обчислення комісійних і резерву.

Відсотки, що підлягають сплаті, зменшують кредит.

Визначити середню дебіторську заборгованість, скільки одержить фірма при використанні факторингу, ефективну річну вартість факторингу.

Тести для самоперевірки знань

1. Збільшення грошових коштів шляхом реструктуризації активу балансу відбувається:

1) при отриманні кредиту в банку;

2) при погашенні дебіторської заборгованості;

3) у випадку продажу нових акцій підприємства;

4) у випадку продажу облігацій цього підприємства?

2. Структура активів підприємства залежить від:

1. обсягів активів;

2. галузі діяльності;

3. організаційно-правової форми підприємства;

4. складу капіталу.

3. Які оборотні фонди слід віднести до нормованих?

1) оборотні виробничі фонди;

2) виробничі запаси;

3) фонди обігу;

5) оборотні виробничі фонди і готову продукцію.

4. За допомогою яких показників можна визначити потребу підприємства в сировині, матеріалах, покупних напівфабрикатах?

1) одноденних витрат конкретних видів сировини, матеріалів, розрахованих за виробничою собівартістю IV кв. планового року;

2) собівартості одиниці продукції;

3) норм запасу в днях щодо конкретних видів сировини, матеріалів;

4) обсягу реалізації продукції в плановому році.

5. Які напрямки розміщення оборотних коштів можна віднести до високоліквідних активів?

1). матеріальні оборотні активи;

2) цінні папери;

3). товари відвантажені;

4) дебіторська заборгованість;

5). гроші на банківських рахунках і в касі підприємства.

6. Управління оборотними активами підприємства вирішує

завдання:

1) формування необхідного складу і структури оборотних активів;

2. оптимізації грошових потоків;

3. контролю повноти і своєчасності сплати боргів;

4. виконання обсягів виробництва і реалізації продукції.

7. Які типи формування оборотних активів підприємства розрізняють у фінансовому менеджменті?

1. постійний і змінний;

2) нормований і ненормований;

3) мінімально необхідна, максимально необхідна величина активів;

4)консервативний, помірний і агресивний типи.

8.Оцінка сукупних активів за ринковою вартістю проводиться, виходячи з вартості:

1) звичайних акцій підприємства;

2) капіталу;

3) чистих активів;

4) кредиту.

9. Управління оборотними активами підприємства вирішує

завдання:

1) формування необхідного складу і структури оборотних активів;

2) оптимізації грошових потоків;

3) контролю повноти і своєчасності сплати боргів;

4) виконання обсягів виробництва і реалізації продукції.

10. Фондоозброєність - це:

1) відношення випуску товарної продукції за рік до середньоспискової чисельності працівників;

2) відношення середньорічної вартості основних засобів виробничого характеру до випуску товарної продукції за рік;

3) відношення середньорічної вартості основних засобів виробничого характеру до середньоспискової чисельності працівників;

4) відношення середньоспискової чисельності працівників до середньорічної вартості основних засобів виробничого характеру.

11.  Які основні групи оборотних активів доцільно виділяти в процесі управління ними?

1. запаси товарно-матеріальних цінностей;

2. дебіторську заборгованість;

3. грошові активи;

4. всі відповіді правильні.

12. Оптимізація виробничих запасів полягає в:

1. формуванні запасів сировини і матеріалів відповідно до виробничої програми діяльності підприємства;

2. придбанні виробничих запасів з виникненням потреби в них;

1. купівлі сировини і матеріалів за мінімальними цінами;

3. сповільненні виробничого циклу.

13.Фондовіддача - це:

1) відношення середньорічної вартості основних засобів виробничого характеру до випуску товарної продукції за рік;

2) відношення товарної продукції за рік до середньорічної вартості основних засобів виробничого характеру;

3) відношення середньорічної вартості основних засобів виробничого характеру до середньоспискової чисельності працівників.

14. Оцінка сукупних активів за ринковою вартістю проводиться, виходячи з вартості:

1. звичайних акцій підприємства;

2. капіталу;

3. чистих активів;

кредиту.

15. Метод оцінки сукупних активів підприємства згідно з формуванням потенційного прибутку використовує такі інструменти, як:

1. дисконтування;

2) приріст вартості;

3) відсоткову ставку;

4) податкові платежі.