7.2. Основні підходи до фінансування оборотних активів

У теорії фінансового менеджменту прийнято виділяти різні стратегії фінансування поточних активів залежно від обраної політики менеджера щодо вибору джерел покриття їх варіативної частини, тобто щодо вибору відносної величини чистого оборотного капіталу. При цьому, найбільш відомими є чотири моделі поведінки:

- ідеальна;

- агресивна;

- консервативна;

- компромісна.

Вибір тієї або іншої моделі стратегії фінансування зводиться до встановлення величини довгострокових пасивів і розрахунку на її основі величини чистого оборотного капіталу як різниці між довгостроковими пасивами та необоротними активами (ОК = ДП – НА). Отже, кожної стратегії поведінки відповідає своє базове балансове рівняння.

Статичне та динамічне представлення кожної моделі наведені на рис. 7.6 -7.9. Для зручності сприйняття введемо наступні позначення:

НА – необоротні активи;

ПА – поточні активи (ПА = ПЧ + ЗЧ);

ПЧ – постійна частина поточних активів;

ЗЧ – змінна частина поточних активів;

КЗ – короткострокова кредиторська заборгованість;

ДЗ – довгостроковий позиковий капітал;

ВК – власний капітал;

ДП – довгострокові пасиви (ДП = СК + ДЗ);

ОК – чистий оборотний капітал (ОК = ПА - КЗ).

Рис. 7.12. Ідеальна модель фінансового управління оборотними засобами

Ідеальна модель передбачає, що поточні активи за величиною збігаються із короткостроковими зобов'язаннями, тобто чистий оборотний капітал дорівнює нулю. У реальному житті така модель практично не зустрічається. Окрім того, з позиції ліквідності вона найбільше ризикова, оскільки при несприятливих умовах (наприклад, необхідно розрахуватися з усіма кредиторами одноразово) фірма може зіштовхнутися із необхідністю продажу частини основних засобів для покриття поточної кредиторської заборгованості. Базове балансове рівняння (модель) буде мати вигляд:

ДП=НА.

Агресивна модель фінансування оборотних засобів означає, що довгострокові пасиви слугують джерелами покриття необоротних активів та системної частини поточних активів, тобто того їхнього мінімуму, який необхідний для здійснення господарської діяльності. У цьому випадку чистий оборотний капітал відповідає цьому мінімуму (ОК = ПЧ). Варіативна частина поточних активів у повному обсязі покривається короткостроковою кредиторською заборгованістю.

Рис. 7.13. Агресивна модель фінансового управління оборотним капіталом

При цьому, рівняння даної моделі має вигляд:

ДП= НА + ПЧ.

Консервативна модель припускає, що змінна частина поточних активів також покривається довгостроковими пасивами. У цьому випадку короткострокова кредиторська заборгованість відсутня, а отже відсутній і ризик втрати ліквідності. Чистий оборотний капітал дорівнює за величиною поточним активам (ОК = ПА).

Безумовно, модель має дещо умовний характер. Ця стратегія припускає встановлення довгострокових пасивів на рівні, що задається наступним базовим балансовим рівнянням (моделлю):

ДП= НА + ПЧ + ЗЧ.

Рис. 7.14. Консервативна модель фінансового управління оборотним капіталом

Компромісна модель вважається найбільш реальною. У цьому випадку необоротні активи, постійна частина поточних активів і близько половини змінної частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами. Чистий оборотний капітал дорівнює за величиною сумі постійної частини поточних активів і половині змінної частини (ОК = ПЧ + 0,5ЗЧ).

В окремі періоди підприємство може мати надмірні обсяги поточних активів, що негативно впливає на прибуток, однак це розглядається як плата за підтримку ризику втрати ліквідності на бажаному рівні.

Стратегія припускає встановлення довгострокових пасивів на рівні, що задається наступним балансовим базовим рівнянням:

ДП = НА + ПЧ + 0,5 ЗЧ

Рис. 7.15. Компромісна модель фінансового управління оборотним капіталом

Фінансовий цикл, або цикл обігу готівки, являє собою час, протягом якого кошти вилучені з обороту. Основні етапи обігу коштів у ході виробничої діяльності представлені на рис. 7.16.

Рис. 7.16. Етапи обігу грошових коштів

Логіка представленої схеми полягає в наступному. Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси заморожені в запасах і дебіторській заборгованості. Оскільки фірма оплачує рахунки постачальників із часовим лагом – час, протягом якого кошти вилучені з обороту , тобто фінансовий цикл, менший на середній час обігу кредиторської заборгованості. Скорочення операційного та фінансового циклів у динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Операційний цикл - інтервал часу, протягом якого поточні активи підприємства роблять повний оборот від придбання запасів для здійснення діяльності до отримання коштів від реалізації продукції.

Під фінансовим циклом розуміють часовий інтервал, протягом якого власні оборотні кошти здійснюють одноразовий оборот. Він починається з моменту оплати постачальникам визначених матеріалів (погашення кредиторської заборгованості), закінчується в момент одержання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості).

Якщо скорочення операційного циклу може бути забезпеченим за рахунок прискорення виробничого процесу й оборотності дебіторської заборгованості, то фінансовий цикл може бути скорочений як за рахунок даних факторів, так і за рахунок деякого некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.

Для здійснення аналізу оборотних коштів необхідно розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового циклів, зробити оцінку їх структури, порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції, дебіторської і кредиторської заборгованості).

Загальна тривалість і структура операційного і фінансового циклів пов'язані зі специфікою роботи підприємства, (з технологічними особливостями і сформованими традиціями в роботі з постачальниками і споживачами) та можуть відображати недоліки в управлінні поточними активами підприємства.

Скорочення фінансового циклу є одним з важелів управління фінансам, так, як, тривалість операційного циклу більше тривалості фінансового циклу на період обороту кредиторської заборгованості, то скорочення фінансового циклу забезпечує зазвичай зменшення операційного циклу.

Період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, які використовуються при забезпеченні виробничого процесу називається виробничим циклом.

Він починається з моменту надходження матеріалів на склад підприємства, закінчується в момент відвантаження покупцеві продукції, що була виготовлена з даних матеріалів. Щоб здійснити оцінку тривалості розглянутих циклів використовують показники оборотності (період обороту в днях).

Таким чином, тривалість фінансового циклу (ТФЦ) у днях обороту розраховується за формулами:

де, ТОЦ – тривалість операційного циклу;

ТОКЗ – тривалість обороту кредиторської заборгованості;

ТОВЗ – тривалість обороту виробничих запасів;

ТОДЗ – тривалість обороту дебіторської заборгованості;

Т – тривалість періоду, за яким розраховуються середні показники (як правило, рік, тобто Т = 365).

Інформаційне забезпечення розрахунків формує бухгалтерська звітність. Розрахунки можна виконувати двома способами: за всіма даними про дебіторську й кредиторську заборгованість і за даними про дебіторську й кредиторську заборгованість, що безпосередньо відноситься до виробничого процесу.