Тема 7. Управління оборотними активами

7.1. Сутність та особливості управління оборотними активами

В економічній науці оборотні засоби – одна із самих важливих і водночас складних економічних категорій, які складають основу оборотних активів підприємства. Протягом тривалого часу пропонувалися різні підходи до трактування цього поняття. Нині, найбільш поширеним тлумаченням є наступне: «оборотні засоби являють собою авансовану вартість, функціонуючу у формі оборотних виробничих фондів та фондів обігу».

За своєю сутністю оборотні засоби, якщо виходити з їх участі у кругообігу, не споживаються, не витрачаються, проте авансуються (за цільовим призначенням). Отже, оборотні засоби – це частина засобів виробництва, які повністю споживаються протягом виробничого циклу, та включаються до складу оборотних активів.

Оборотні виробничі фонди забезпечують безперервність виробничого процесу, а фонди обігу – реалізацію виробленої продукції на ринку та одержання грошових засобів, що гарантують добробут підприємства. Ця економічна роль (призначення) обігових коштів визначає їхню сутність, яка забезпечує безперебійне функціонування процесу виробництва та процесу обігу.

Таке розуміння категорії «оборотні засоби» випливає з тези К. Маркса, який, характеризуючи процес виробництва, наголошував, що «средства производства во всяком процессе труда, при каких бы общественных условиях он ни совершался, всегда разделяются на средства труда и предмет труда» (Маркс К. Капитал. Т. 2. М., 1951. С. 157). Такий поділ обумовлений різною участю засобів виробництва у виробничому процесі.

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу (П(С)БО 2 «Баланс» п. 4). До різновидностей оборотних активів належать: (рис. 7.1).

Оборотні активи беруть участь у процесі виробництва та реалізації продукції. Активи, які використовуються у виробничому процесі протягом одного операційного циклу, повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції і часто змінюють свою початкову форму, а ті які мають грошову форму, безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. Вони обслуговують кругообіг капіталу підприємства та об'єднують процеси виробництва й реалізації продукції.

При цьому кругообіг оборотного капіталу здійснюється протягом одного операційного циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується (можливо на умовах комерційного кредиту, що викликає появу дебіторської заборгованості), виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво (рис. 7.2.).

Рис. 7.2. Схема кругообігу капіталу підприємства

Процес кругообігу виробничого процесу та зростання капіталу підприємства, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, будуть авансовані у виробництво, за умови, якщо підприємство функціонує ефективно.

Оборотні активи підприємства відрізняються від необоротних тим фактом, що вони мають досить рухливу структуру. За умов змін на ринку залежно від сезону, роботи постачальників, запаси сировини, готової продукції та залишки на розрахунковому рахунку можуть коливаються у значних межах. Це дає можливість визначити максимальний і мінімальний рівні оборотних активів.

Сезонна (змінна) складова оборотного капіталу - різниця між максимальним та мінімальним рівнем оборотних активів. Вона відображає додаткові оборотні активи, необхідні для забезпечення виробничого циклу, являється страховим запасом.

Високий рівень страхового запасу та потреби в додатковому оборотному капіталі є необхідними для підприємств, оскільки додаткові запаси сировини, матеріалів, готової продукції забезпечують безперебійну роботу підприємства при збоях у постачанні та реалізації.

Отже, при зростанні ділової активності збільшується обсяг продаж, що викликає збільшення товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів

Складова оборотного капіталу, яка характеризує ту частину оборотного капіталу, потреби в якій залишаються відносно незмінними протягом усього операційного циклу, тобто, необхідний мінімальний рівень оборотних активів, який потрібен для здійснення виробничої діяльності. називається системною постійною (складовою.)

Засоби праці – це сукупність усіх предметів, за допомогою яких здійснюється виробничий процес (машини, устаткування, будинки, споруди тощо).

Предмети праці входять у виготовлений продукт або сприяють його виробництву. До них належать: сировина, матеріали, паливо тощо. У процесі виробництва робітник впливає на предмет праці, перетворюючи його, і виробляючи таким чином необхідний продукт для реалізації.

Сукупна вартість оборотного капіталу, виражена в грошових коштах, ідеально перетворюється в реальні гроші тільки періодично, і тільки частинами. У вигляді грошей оборотний капітал авансується для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Призначення грошової форми оборотного капіталу полягає у платіжному обслуговуванні кругообігу товарно-матеріальних цінностей. І у цій своїй якості оборотний капітал являє собою фінансовий важіль управління всією поточною господарською діяльністю підприємства, що ще раз підтверджує особливе значення грошових коштів у фінансово-господарській діяльності підприємства.

Рис. 7.3. Класифікація оборотного капіталу підприємства.

Отже, оборотні засоби розглядаються лише як величина грошових засобів, авансованих в оборотні фонди та фонди обігу, що забезпечують планомірний і безперервний процес виробництва та реалізації продукції. При цьому, оборотні фонди включають виробничі запаси, незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів, а фонди обігу – готову продукцію та грошові засоби.

Усі джерела, за рахунок яких формуються оборотні засоби, можна розглядати як певний фонд, так званий фонд оборотних засобів. Природно, що кількісно оборотні засоби як частина активів та фонд оборотних засобів як частина пасивів повинні збігатися.

Предмети праці повністю споживаються у процесі праці, тому необхідним є постійне або періодичне їх поновлення, що, у свою чергу, обумовлює формування та наявність запасів.

Запаси – це економічна категорія, вони створюються на всьому шляху просування товарно-матеріальних цінностей – від місця їх виробництва (виготовлення, видобутку) на підприємствах-виробниках до місць безпосереднього використання матеріальних ресурсів на підприємствах-споживачах або базах постачання.

Виробничі запаси являють собою, з одного боку, речовинні фактори виробництва, а з іншого – грошове вираження вартості товарно-матеріальних цінностей, які беруть участь у процесі виробництва продукції або перебувають на складі для забезпечення його безперервності.

Перш ніж виробничі запаси перейдуть у форму запасів готової продукції, вони проходять кілька етапів обробки з відповідними витратами праці. Звідси випливає, що у певний момент часу є незавершене виробництво – продукція, яка на момент розрахунків перебуває на певній проміжній стадії виготовлення. З цього випливає, що до неї включаються в певному обсязі вартість товарно-матеріальних цінностей, а також кількість праці, витраченої на їхнє виробництво, спожита енергія і т.д.

До запасів готової продукції відносять вартість продукції, яка пройшла усі стадії виробництва та готова до реалізації. Потім вона комплектується, упаковується та відвантажується споживачеві.

Загальна структура оборотних засобів представлена на рис. 7.4.

Рис. 7.4. Структура оборотних засобів

Останнім часом багато авторів наукових публікацій стали, очевидно, з метою спрощення, ототожнювати категорії «оборотні засоби» та «оборотні активи» (як синонім використовують категорію «оборотний капітал»).

Слід зазначити, що оборотні активи – це термін, який переважно використовується в бухгалтерському обліку.

Значну частку оборотних активів на підприємствах складають запаси.

Запаси, відповідно до П(С)БО 1 – це предмети праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві для господарських потреб, а також засоби праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Запаси – це активи, які:

а) зберігаються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу;

в) призначені для споживання у виробничому процесі чи при наданні послуг.

Запаси включають: (рис. 7.5)

Рис. 7.5. Структура запасів