2. Страхові допомоги Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

З Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття надаються допо­моги у зв'язку з настанням ризику безробіття. Однак за пев­них обставин за кошти цього Фонду можуть здійснюватися також виплати, що викликані іншими страховими ризиками (наприклад, допомога на поховання).

Загалом перелік допомог, що виплачуються з цього Фон­ду, виглядає так:

• допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяль­ності (далі:— допомога по безробіттю);

• матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

• допомога по частковому безробіттю;

• допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Основним видом виплат з Фонду соціального страхування на випадок безробіття є допомоги у зв'язку з настанням ризи­ку безробіття. Головною тут вважається допомога по без­робіттю. Загальні підстави та умови надання цієї допомоги визначені Законом України «Про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування на випадок безробіття». На його виконання Міністерство праці та соціальної політики України затвердило також спеціальний Порядок надання до­помоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності.

Законодавство гарантує право на допомогу по безробіттю для широкого кола осіб, які зазнали ризику безробіття. Зокрема, застраховані особи — наймані працівники, військовос­лужбовці, а також особи, які виконують роботи і надають по­туги згідно з цивільно-правовими договорами у разі втрати роботи з незалежних від них обставин та визнання їх в уста­новленому порядку безробітними мають право на допомогу пі умови, що протягом 12 місяців, які передували початку безробіття, вони працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та і сплачували страхові внески.

Таким особам допомога по безробіттю призначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) і зале­жить від тривалості страхового стажу. Зокрема, за наявності страхового стажу до двох років розмір допомоги встановлено на рівні 50 % заробітку. Якщо стаж особи від 2 до 6 років, то розмір допомоги становить 55 %. При стажі від б до 10 років відповідно допомога призначається у розмірі 60 % . А макси­мальний розмір допомоги — 70 % середнього заробітку нараховується особам, які мають страховий стаж понад 10 років.

У таких розмірах допомоги по безробіттю виплачуються пише перші 90 календарних днів, починаючи з дня їх при­значення. Законодавець встановив, що вже наступні 90 календарних днів допомога по безробіттю надається у розмірі НО % від раніше призначеного, а решту — 180 календарних днів розмір її становить 70 % .

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю, не­належно від категорії застрахованої особи її одержувача, не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня призначення допомоги по безробіттю. А для осіб передпенсійного віку (за два роки до настання права на

пенсію, тобто чоловіків після досягнення 58, а жінок 53 років) тривалість виплати допомоги по безробіттю макси­мально становить 720 календарних днів.

Варто зауважити, що наведені правила обчислення розмі­ру допомоги по безробіттю поширюються також на осіб, які на добровільних засадах брали участь у загальнообов'язково­му державному соціальному страхуванні на випадок безробіття та протягом 12 місяців, що передували йому, працювали або займалися підприємницькою діяльністю не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. На зазначених умовах допомога по безробіттю надається також особам, які протя­гом місяця зареєструвалися у державній службі зайнятості як безробітні після закінчення перерви страхового стажу, що сталася з поважних причин. При цьому поважними причи­нами є:

• навчання у професійно-технічних та вищих навчаль­них закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторан­турі з денною формою навчання;

• строкова військова служба;

• здійснення догляду непрацюючою працездатною осо­бою за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медич­ним висновком потребує постійного стороннього догляду, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку;

• інші поважні причини, передбачені законодавством Ук­раїни.

Отже, значення страхового стажу є беззаперечним у ви­значенні розміру страхових допомог у зв'язку з безробіттям. Разом з тим, законодавством передбачено винятки з цього правила. Йдеться про випадки, коли допомога по безробіттю надається без врахування страхового стажу та у дещо інших розмірах. Це, зокрема, стосується:

1. осіб, звільнених з останнього місця роботи з підстав, пе­редбачених ст. 37, пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, статтями 41, 45 Кодексу законів про працю України; військовослужбовців та інших осіб, звільнених з останнього місця роботи (служби) у зв'язку із застосуванням до них заходів дисциплінарного впливу. їм виплата допомоги по безробіттю розпочинається з 91-го календарного дня;

2. осіб, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів;

3. осіб, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (понад 6 місяців) перерви;

4. осіб, які брали участь у загальнообов'язковому держав­ному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали або займалися підприєм­ницькою діяльністю і сплачували страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття менше 26 календарних тижнів;

5. осіб, які протягом 12 місяців, що передували безро­біттю, працювали або займалися підприємницькою діяль­ністю не менше 26 календарних тижнів і не сплачували стра­хових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, але мили раніше набутий стаж, що прирівнюється до страхового, або страховий стаж.

Здійснення зазначених виплат підтверджується довідками про середню заробітну плату (дохід) або середнє грошове забез­печення для розрахунку виплат на випадок безробіття, форми яких передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для роз­рахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціаль­ним страхуванням» від 26 вересня 2001 р. № 1266.

Центри зайнятості наділені правом не лише відкладати по­чаток виплати допомоги по безробіттю, але й скорочувати строки її надання. Тобто замість визначених законом 360 або 720 календарних днів період її виплати може бути зменшено. Зокрема, на 90 календарних днів скорочується виплата допо­моги по безробіттю у випадку звільнення особи з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин

угодою сторін або ж у разі звільнення особи з ініціативи робо­тодавця з підстав, передбачених ст. 37, пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, статтями 41, 45 Кодексу законів про працю України, а також військовослужбовцям, звільненим зі служби з підстав, передбачених п. 7 ст. 36, п. «в» ч. З, пунктами «е», «є» «ж» «и» ч. 6, пунктами «е», «є» «ж» ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

До 90 календарних днів скорочується виплата допомоги по безробіттю у випадку приховування відомостей про пра­цевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійсненню іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю; порушення умов і строки реєстрації, перереєстрації як безробітного, недотри­мання рекомендацій щодо працевлаштування.

Припиняється виплата допомоги по безробіттю у випад­ках, що прямо зазначені у законі. Зокрема, у разі:

• працевлаштування безробітного;

• поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

• вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

• проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

• призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

• набрання законної сили вироком суду про позбавлення полі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;

• призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою вста­новленого законом пенсійного віку;

• призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

• подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• подання письмової заяви про відмову від послуг дер­жавної служби зайнятості;

• переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;

• закінчення строку їх виплати;

• зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;

• смерті безробітного;

• призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологам та в інших випадках, передбачених законодав­ством.

Особливою формою надання допомоги по безробіттю є її одноразова виплата для організації безробітним підприєм­ницької діяльності. Надається вона особам, яким виповни­лося 18 років, якщо вони впродовж одного місяця не можуть бути працевлаштовані службою зайнятості у зв'язку з відсут­ністю на ринку праці підходящої роботи. Рішення про одно­разову виплату допомоги по безробіттю ухвалює директор центру зайнятості на підставі висновку комісії з питань одно­разової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, після розгляду поданих без­робітним заяви та бізнес-плану.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється у розмірі річної суми допомоги по безробіттю, передбаченої для відповідної категорії безробітних, до якої належить осо­ба, яка подала заяву. Якщо безробітний уже одержав части­ну призначеної допомоги по безробіттю, то виплачується її залишок.

Допомогою, що надається у зв'язку з безробіттям, є ма­теріальна допомога у період професійної підготовки, пере­підготовки або підвищення кваліфікації безробітного. Вона призначається центрами зайнятості безробітним особам, які направлені на професійне навчання до навчальних закладів, на підприємства, в установи, організації, незалежно від фор­ми власності та підпорядкування. Обов'язковою умовою її надання є відсутність пропусків без поважних причин у період професійного навчання. Поважними причинами вважаються:

хвороба безробітного, догляд за дитиною віком до 14 років, догляд за хворими близькими родичами, смерть близьких родичів — чоловіка (дружини), дітей, батьків, братів, сестер, бабусь і дідусів, відвідування лікарні, судових, правоохорон­них органів, райвійськкоматів, інших державних установ, що підтверджується відповідними документами.

Виплачується матеріальна допомога у зв'язку з про­фесійним навчанням, починаючи з першого дня навчання. Її розміри та строки виплати такі ж, як це встановлено для надання допомоги по безробіттю. Щоправда розмір ма­теріальної допомоги, встановлений на початок професійного навчання, незалежно від тривалості безробіття залишається однаковим на весь період навчання.

Ще одним видом допомог, які виплачується з Фонду загаль­нообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, є допомога по частковому безробіттю.

Це особлива форма соціального захисту громадян України. В основу її надання покладений ризик — часткове безробіття, яке передбачає втрату застрахованою особою заробітної плати внаслідок простою підприємства, установи, організації. Простій згідно із законом повинен бути невідво­ротним, тривати не менше одного та не більше 6 місяців, повинен охопити не менше 30% чисельності працівників і становити понад 20 % їхнього робочого часу, а його настання не може залежати від волі працівника чи роботодавця.

Правом на допомогу по частковому безробіттю наділені за­страховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 ка­лендарних тижнів та сплачували страхові внески. Працівни­кові може бути відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю, якщо він працює сумісником, проходить альтер­нативну (невійськову) службу чи відмовився від підходящої роботи на тому самому чи іншому підприємстві.

Виплачується допомога по частковому безробіттю з першо­го дня простою, але не більше 180 календарних днів протягом року у розмірі 2/3 тарифної ставки за кожну годину простою та не більше прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Необхідно зазначити, що статті 24-26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не є нормами прямої дії. Оскільки п. 1 прикінцевих положень закону зобов'язує Верховну Раду України щорічно, з огляду на економічні можливості держа­ви під час затвердження розміру страхових внесків, ухвалю­вати рішення про введення їх у дію. Це означає, що за відсут­ності такого рішення допомоги по частковому безробіттю не виплачуватимуться.

Останнім видом допомог з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є допомога на поховання у разі смерті безробітно­го або особи, яка перебувала на його утриманні. Вона на­дається з настанням вказаного страхового ризику особам, які здійснили поховання померлого. Розмір цієї допомоги перед­бачається законодавством України, і виплачується за умови, що звернення заінтересованих осіб надійшло не пізніше 6 мі­сяців після смерті безробітного.