ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблеми комфортності міського середовища……………………………………………….

1.1.Міське середовище як обєкт дослідження в соціології…………………….

1.2. Громадський транспорт як один з чинників комфортності міського середовища…………………………………………………………………………

1.3. Особиста безпека як чинник комфортності в міському середовищі ……

1.4.Фізичне середовище міста як чинник комфортності міського середовища.................................................................................................................

Розділ 2. Прикладні аспекти дослідження комфортності міського середовища………………………………………………………………………….

2.1.Громадський транспорт як чинник комфортності міського середовища м. Львова……………………………………………………………………………….

2.2. Особиста безпека у межах міського простору……………………………...

2.3. Аналіз проведеного дослідження …..............................................................

2.4 Фізичне середовище міста:проблемні точки та їх вплив на комфорт міського середовища……………………………………………………………….

Висновки…………………………………………………………………………..

Список джерел і наукової літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми курсової роботи:

Людина значну частину свого часу проводить за межами власної домівки, тобто у міському середовищі. За таких обставин люди намагаються облаштувати свій особистий комфорт у межах місця свого перебування. Адже ще Вебер згадував про зменшення особистого простору індивіда в міському просторі.[1;с.1]Це звісно веде до того що аби відчувати себе достатньо комфортно в місті потрібно забезпечити бездоганне функціонування різних його елементів.

Я, як дослідник, вважаю доцільним розгляд міського середовища через певні його "підструктури" що допоможе зрозуміти нам наскільки це місто є комфортним для його мешканців.Одним з компонентів для аналізу я обрала громадський транспорт, а саме маршрутне таксі. Так як це найбільш часто використовуваний вид транспорту. Ще одним параметром я обрала безпеку особистості у міському просторі та архітетуру.

Зацікавлення “містом” в останні роки знайшло своє відображення в законодавстві України. Керуючись законом “Про місцеве самоврядування” [5]

у різних містах України,включаючи Львів, почали створювати інститути розвитку міста.

Ступінь наукової розробленості теми: При написанні даної роботи мені вдалось з'ясувати, що попри актуальність даної проблематики детальне вивчення цієї теми в Україні почало здійснюватись відносно недавно. Хоча зрозуміло, що міська проблематика була актуальною, можна сказати, з моменту створення перших міст.[1;с.138] Це може бути пов'язано з тим фактором, що українська соціологія міста як наука бере свої початки лише у 60-х роках, і то у була сильно політизованою Радянським Союзом. Тоді як у світі цю проблематику почали вивчати Ф.Тьонніс, Г.Зіммель, К. Маркс, Е. Дюркгейм та М. Вебер, дослідження міста відбувалося в основному в руслі аналізу соціальної структури міста, особливостей населення міст різних історичних періодів (наприклад, суспільство і спільнота у Ф. Тьонніса, органічна та механічна солідарність у Е. Дюркгейма), також у роботах класиків соціологічної теорії особлива увага приділялася особливостям міського способу життя (зокрема у роботах Г.Зіммеля та М. Вебера), нерівностям, що формуються у містах (найбільш детально висвітлено у К. Маркса, Г. Зіммеля) [1, 3,4].

У подальшому соціологія міста продовжила свій розвиток у багатьох напрямках,наприклад, конфлікти, суперечності та «колективне споживання» (М.Кастельс), концепція простору з точки зору соціального життя людини, типів простору (Г. Лефебвр), специфіка концентрації економічної активності (М. Сторпер та Д.Волкер), реорганізація соціального простору, значення місцевих конфліктів (Д. Хервей), динаміка виробництва та розвиток сфери послуг (А. Скотт) та інші. Це лише окремі приклади аналізу проблематики сучасного міста, які показують різноманітність та різноплановість підходів.[1;с.139]

На пострадянському просторі продовжують аналіз міської проблематики О.Філіппов, І. Шмерліна, М. Вільковський, А.Байбурін та багато інших дослідників. Фокус їх уваги зосереджується на соціологічному аналізі простору, усвідомленні мешканцем міста свого життєвого простору у різних його проявах, соціології архітектури, семіотиці простору відповідно. Це що стосується вивчення міського простору, однак варто зазначити що вивчення комфорту як такого також має своє методологічне підгрунття.

Термін " комфорт" походить від англ . "Сomfort" і відображає відчуття затишку і зручності. Проблематика комфорту переважно розглядається у площині соціального комфорту . Так, в американській психології знайшла застосування шкала соціального комфорту при з'ясуванні міжетнічної соціальної дистанції. У російських дослідженнях поняття " соціальна комфортність " визначається, зокрема, як стан затишку, зручності та задоволення, що забезпечується сукупністю позитивних психологічних та фізіологічних відчуттів людини в процесі його трудової діяльності.

В українській соціології поняття "соціальний комфорт" вперше використав В.Поддубний, який зазначає, що це поняття "відображає сукупність закріплених нормативно- законодавчими актами та громадськими приписами соціальних благ, які регулюють діяльність і поведінку особистості" . Додатковими вимірами соціального комфорту, на його думку, можуть служити: задоволеність життям у своєму населеному пункті; оцінка можливості масових виступів населення на захист своїх прав в населеному пункті, де проживає респондент; оцінка можливості безпосередньої участі в протестних акціях на захист своїх прав; бажання/небажання виїхати з населеного пункту і причини таких намірів. Однак, як підкреслює В.Поддубний, ці показники не претендують на повноту характеристики предмета дослідження, але певним чином дають уявлення про вплив поселенського статусу наявного соціального комфорту респондента. Обєкт: Комфортність міського середовища як соціальне явище. Предмет: Значення комфортності міського середовища з точки зору жителів Львова.

Завдання:

1. Проаналізувати міське середовище як об'єкт дослідження в соціології;

2. Проаналізувати громадський транспорт як один з чинників комфортності міського середовища;

3. Окреслити особисту безпеку як чинник комфортності в міському середовищі;

4. Окреслити фізичне середовище міста як чинник комфортності міського середовища;

5. Окреслити громадський транспорт як чинник комфортності міського середовища м. Львова;

6. Окреслити поняття особистої безпеки у межах міського простору.;

7. Проаналізувати фізичне середовище міста:проблемні точки та їх вплив на комфорт міського середовища.

Стуктура курсової роботи: Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку джерел та наукової літератури, який налічує 16 джерел інформації та 3-х додатків. Загальний обсяг роботи складає 32 сторінки.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблеми комфортності міського середовища.

1.1.Міське середовище як обєкт дослідження в соціології.

Соціологія міста – це одна з найпрактичніших галузевих соціологічних теорій у сучасному суспільстві, однак, разом з тим, це одна з найменш концептуально розвинених галузевих дисциплін у межах сучасної української соціології. Таку розбіжність можемо пояснити широтою теми дослідження: соціологія міста –– об’ємна галузь, яку можна дослідити лише фрагментарно, чим і займаються українські та закордонні дослідники[6, с. 11].

Сьогодні вивчення міста в рамках вітчизняної соціологічної науки находиться в мейнстримі нової хвилі досліджень. Отже, місто як об’єкт соціологічного аналізу представляє значний інтерес для сучасних науковців.

Сучасне місто охоплює всі етапи людського життя, забезпечує матеріальні й духовні потреби особистості. Міський простір існує не тільки фізично, його можна сприймати у різних вимірах: на рівні соціуму (простір для соціальних відносин), культури (простір, де розгортаються історичні події), історії. Можна сказати, що міський простір упорядковує життя городян, задаючи траекторії їхньої поведінки й життєвого шляху[7, c.70]

За виразом видатного західного соціолога З. Баумана «міста є простором, де чужинці перебувають і пересуваються в безпосередній близькості один до одного» [8, c. 128].

Дослідження міста як об’єкту соціологічного аналізу сягає своїм корінням часів Стародавньої Греції. З соціологів ,що почали займатись даною проблемою свою точку зору на проблему безпеки виклав Г. Спенсер. Не втратили досі своєї актуальності його міркування та висновки про рівновагу, гармонію, стабільність у суспільстві, а також зворотні суспільні процеси: розпад суспільства, регрес, дисгармонія, деструкція. Як теоретик еволюціонізму, Г. Спенсер відстоює засаду вільного розвитку суспільства від утручання урядів і реформаторів. В основу своєї теорії мислитель поклав актуальні на той час дарвінівські й мальтузіанські ідеї про природний відбір і боротьбу за існування. За Г. Спенсером, виживати мають ті, хто є найбільш пристосованим, а суспільство через природний відбір здатне відкинути нездорових, нерозумних, повільних, нерішучих. Утручання ж держави, на думку вченого, тільки посилить деструктивні процеси, сприятиме виживанню непристосованих, що, урешті-решт, призведе до занепаду суспільства. Він розглядав державу як складноструктуроване явище, окремі одиниці якого мають власні функції. У дусі ліберальних поглядів науковець уважав, що держава як соціальна інституція повинна слугувати індивідам, а не навпаки. Г. Спенсер застерігав від небезпеки, що приховується в бюрократичній державі [9, с. 75].

У соціології ХХ ст. сформувалося розуміння безпеки з позицій структурно-функціонального підходу як суспільної згоди й управління процесом її досягнення корпораціями соціальних експертів (Е. Дюркгейм); функціональності соціальних інститутів як подолання дисфункціональних станів і приведення інституційних засобів до реалізації базисних соціальних потреб (Р. Мертон); концепція «наукового управління», яка, незважаючи на певний прагматизм, містить поняття збалансованості інтересів суб’єкта й об’єкта управління, через які організація розглядається як «раціональний інстру-мент» для досягнення поставлених цілей (Р. Емерсон) [10]. Концепт безпеки актуалізується в соціологічній парадигмі М. Вебера. У контексті постіндустріальних трансформацій проблеми безпеки знаходять теоретико-методологічне обґрунтування в працях У. Бека, К. Поппера. І. М. Дубровський стверджує, що соціологічне знання стало базою для розуміння соціальної безпеки як стану суспільства, при якому зберігаються й розвиваються його системні характеристики [10].

Якщо заглиблюватись у тематику комфортності міського середовища, то варто зазначити ,що ця тема має дотичність до теми “повсякденного життя” міста.

Вагомий внесок в осмислення міської повсякденності внесли праці Е. Берджеса, Р. Парка, М. Вебера, Л. Вірта. Дослідники Х. і Р. Лінд провели аналітичне дослідження повсякденного життя – середніх міст США, виявивши динаміку світогляду середнього класу американців в контексті економічних перетворень країни. У Росії інтерес до міської повсякденності можна простежити в працях Н. Анцифєрова, В. Вахштайна, Б.В. Маркова, Е.Г. Трубіної, Н.В. Розенберг, І.В. Туліганової,Л. Смирнягіна, С.А. Смирнова та ін. Автори розглядають історичну специфічність, духовну неповторність міст, закономірності соціальної структури в контексті повсякденності міського життя. Серед сучасних українських авторів, що займаються проблематикою повсякденності і міста, слід зазначити О.А. Даниленко,І.Д. Ковальову, А.В. Худенко.[11, с. 64]

І хоча на разі ,я не намагатимусь поглиблюватись в дану тематику в контексті розгляду комфортності міського середовища, проте я вважаю, що дану теорію потрібно адаптовувати, як до тематику комфорту, так і до міського середовища.