Методика проведення основної частини

У цій частині уроку вирішуються основні завдання, пов’язані з формуванням в учнів певних рухових навичок та розвиток рухових якостей (фізичних).

У молодших класах в основну частину включають 4-5 видів різних вправ, рухливі ігри, в середніх і старших класах 2-3 види. Ефективність навчального процесу залежить від правильного чергування різних видів гімнастичних вправ. Слід планувати роботу учнів так, щоб після виконання вправ в упорі, учні переходили до вправ у висах чи навпаки.

Способи організації :

Відповідно до завдань уроку, чисельності і підготовленості учнів, наявності інвентарю тощо, діяльність учнів в основній частині може бути організована різними способами: при навчанні і повторенні нескладних вправ доцільно використовувати фронтальний , тобто всі учні виконують вправу одночасно. Хоча при навчанні більш складних вправ цей спосіб недостатньо ефективний.

Різновидом фронтального способу організації учнів є змінний спосіб (використовується, якщо мало інвентарю, обладнання в залі. У такому випадку одне і те ж завдання виконують декілька груп дітей по 8-10 чоловік, змінами по черзі).

Найбільш поширеним способом організації учнів при навчанні є груповий спосіб, коли клас поділяється на групи (відділення) і кожне відділення займається на своєму приладі. Хлопці і дівчата займаються окремо, виконують вправи фронтально (змінами або потоком). Використовуючи даний спосіб, вчитель повинен правильно розміщувати учнів біля приладів, щоб їх не відволікали (світло, інші учні ), щоб учні знаходились спинами один до одного, але так, щоб вони завжди були у полі зору вчителя. Такий спосіб потребує від вчителя підготовки груповодів на кожний прилад. Вчитель готує навчальні картки для кожного виду (де розписані всі завдання, які регулюють діяльність учнів). В таких випадках вчитель повинен знаходитись там, де відбувається вивчення нового матеріалу, а груповоди – де повторення або закріплення матеріалу (надати приклад карточки – де розписані техніка, послідовність навчання, страхування тощо).

Поточний спосіб взагалі використовують на акробатиці, у лазінні, стрибках по колу або по квадрату. Навести приклади бруси-перекладина-козел-гімнастичні мати, кільця, лава, скакалки і т.д.).розповісти про призначення даного способу.

Ігровий спосіб використовується при виконанні майже всіх гімнастичних вправ, але вже добре вивчених i засвоєних. Це рухливі ігри.

А які ж є способи регулювання фізичного навантаження ? Згадати матеріал ТФВ. Навантаження, яке випробують учні на заняттях та їх працездатність значною мірою залежить від правильного чергування роботи i відпочинку під час виконання вправ. Є наукові дані, які свідчать про те, що оптимумом навантаження є проміжок часу від закінчення вправи до установлення пульсу 90-100 уд./хв. Протягом цього часу у пам’яті учнів ще добре зберігається сформований вчителем образ вправи, а органи i системи органів учнів зберігають високий рівень працездатності.

Інтенсивність навантаження регулюється інтервалами відпочинку. Тому при дозуванні вправ потрібна велика обережність, щоб не створити перенавантаження, яке особливо впливає на молодших школярів.

Як ви вважаєте чому? (недостатній досвід, нема ще необхідних знань, щоб регулювати навантаження, помилкова уява про можливості виконання завдання).

Правильно регулювати навантаження на уроці можна тільки у тому випадку, якщо вчитель отримує інформацію про стомлення учнів.

Ознаки стомлення? (частота пульсу).

Умовно прийнято вважати нормальне навантаження, коли пульс піднімається до 120-160 уд./хв. Частоту пульсу треба навчити контролювати самим учням.

Зовнішні признаки (порушення координації рухів, постави, змінюються колір обличчя, дихання, потовиділення).

Важливим показником є самопочуття учнів після фізичного навантаження.

Навчання гімнастичним вправам умовно розділяють на три етапи:

Основною завданням початкового етапу (навчання) є створення попереднього уявлення про вправу, що вивчається (розповісти про призначення даного етапу (пояснення, показ, наочність).

Перший етап завершується спробами виконати вправу, які відбуваються під наглядом вчителя з допомогою і страхуванням.

Основними завданням другого етапу (розучування) є вибір найефективніших методів навчання, уточнення уяви про вправу, що вивчається і усунення помилок. Перенос рухових навичок впливає на засвоєння вправи або позитивно або негативно.(навести приклади). На другому етапі змінюються умови навчання (висота приладу, орієнтири, направлення рухів i т.д.). Результатом завершення даного етапу є технічно правильне i самостійне виконання вправ.

Основним завданням етапу закріплення i удосконалення вправи є варіантність завдань, які надає вчитель.

Методи навчання на кожному етапі використовуються в різних пропорціях:

На першому етапі в основному переважає метод слова i метод показу.

На другому – метод цілісної вправи (розкрити даний метод), а також метод підвідних вправ (виконуються в цілому раніше вивчені i самостійні і схожі з новою вправою, навести приклади). Другим основним методом навчання є метод роздільного розучування (призначення його) (приклад: колесо).

Метод вирішення допоміжних рухових завдань – вид роздільного метода. Різниця між роздільним i допоміжним – здійснюється відбір серії навчальних завдань, які зберігають компоненти техніки основного руху. Приклад: стрибки де окремо вивчають розбіг, настрибування на місток, відштовхування i т.д.).

Метод програмного навчання – призначення:

Попередньо розробляється програма для вивчення, яка передбачає перевірку початкового стану учнів, готовність до виконання нової вправи, належний розвиток фізичних здібностей і рухової бази.

Розробляється серія навчальних завдань.

Визначення порядку переходу від одного завдання до другого.

Однією з форм програмного навчання є завдання алгоритмічного типу; ця методика розроблена доктором педагогічних наук, професором А.М. Шльоміним та його учнями.

Завдання передбачають розподіл навчального матеріалу на навчальні завдання, а навчання учнів по частинам відбувається у чітко визначеній послідовності. Наприклад:

Перша частина (серія) навчальних завдань повинна включати вправи на розвиток фізичних якостей, від яких залежить успішне виконання рухової дії, що вивчається.

Друга серія включає вправи на засвоєння вихідних i кінцевих положень. Перша i друга серії можуть вивчатися окремо i разом.

Третя серія передбачає виконання основних дій, які забезпечують умови для виконання вправи (технічної основи), що вивчається. Наприклад: для перекидів учень повинен вміти робити перекати вперед i назад.

Четверта серія складається із завдань, пов’язаних з навчанням умінню оцінювати свої дії у просторі, часі i по ступеню прояву м’язових зусиль (імітаційні вправи).

П’ята серія навчальних завдань – підвідні вправи.

Шоста серія – вивчаються рухи в цілому.

Структура завдання алгоритмічного типу передбачає дотримання наступної послідовності: вказати назву вправи, що вивчається; дати опис техніки її виконання; підготувати завдання для перевірки готовності учнів до освоєння рухової дії, що вивчається.

Приклад завдань алгоритмічного типу:

Назва – перекид вперед (малюнок).

Техніка виконання

що повинен знати учень під час освоєння перекиду вперед.

що повинен уміти.

Для етапу закріплення і удосконалення вправи використовується ряд методів:

Метод стандартної вправи характеризується багатократним самостійним виконанням засвоєної вправи. Головним при цьому повинно бути прагнення виконувати більш якісне всі вправи.

Метод перемінної вправи передбачає утворення змінних умов, наприклад, виконання засвоєного елементу у з’єднанні з раніш вивченим тощо.

Ігровий і змагальний методи передбачають змагання між учнями. Можна давати такі завдання, як виконання засвоєного елементу на кількість разів, на точність, на оцінку.

Поряд з навчанням гімнастичним вправам в основній частині уроку перед учителем стоїть друге, не менш важливе завдання – розвиток рухових якостей.

Відомо, що у віці 7-8 років найбільш успішно розвиваються швидкість, координація рухів, спритність; в 10-14 років – швидкість, силові якості; від 15-17 років – сила, витривалість, швидкісна витривалість.