Лімфаденіт

Лімфаденіт – це запалення лімфатичних вузлів, яке виникає внаслідок наявності первинного вогнища в тій чи іншій ділянці тіла.

І. Класифікація за формою запалення: а) серозний; б) гнійний; в) аденофлегмона. За перебігом: а) гострий; б) хронічний.

ІІ. Діагностика. 1. Скарги на збільшення лімфатичних вузлів та високу температуру тіла.

2. Анамнез. В анамнезі слід шукати первинне запальне вогнище ( фурункул, карбункул, панарицій, інфікована рана та ін. ).

3. Дані об’єктивного обстеження. В ділянці розташування лімфатичних вузлів спостерігається припухлість, інколи і самі збільшені лімфатичні вузли. При пальпації визначають збільшені, нерухомі, болючі лімфатичні вузли. При нагноєнні лімфатичних вузлів – типові ознаки абсцесу або флегмони: почервоніння шкіри, флюктуація та інші.

4. Програма використання додаткових методів дослідження: а) загальний аналіз крові та сечі; б) біохімічний аналіз крові; в) при необхідності – консультація гематолога.

ІІІ. Диференціальна діагностика проводиться з: 1. Захворюваннями, при яких збільшуються лімфатичні вузли – інфекційні ( скарлатина, дифтерія, венеричні захворювання ), захворювання крові. 2. Метастазами пухлин. 3. Защемленою стегновою грижею. 4. Венозною або артеріальною аневризмою.

IV. Ускладнення. 1. Абсцес. 2. Флегмона. 3. Флебіти. 4. Сепсис.

V. Тактика. Ліквідація первинного вогнища та антибактеріальна терапія проводиться в хірургічному відділі стаціонару.

VI. Експертиза непрацездатності. Термін перебування на листку непрацездатності буде залежати від гнійного захворювання, яке викликало лімфаденіт.

VII. Реабілітація. В післяопераційному періоді призначають УФО на ділянку гнійної рани в поєднанні з електричним полем УВЧ, діодинамотерапією. При хронічному лімфаденіті також використовують пелоїдотерапію.

Лімфангоїт

Лімфангоїт – це гостре гнійне запалення лімфатичних судин.

І. Класифікація: а) поверхневий лімфангоїт; б) глибокий лімфангоїт; в) змішаний лімфангоїт.

ІІ. Діагностика. 1. Скарги на виникнення болючих тяжів та почервоніння шкіри над ними, підвищення температури тіла до 38-39⁰С, загальну слабість, озноб.

2. Анамнез. В анамнезі є гнійні захворювання шкіри або підшкірної клітковини.

3. Дані об’єктивного обстеження. При огляді спостерігається яскраво-червоні смуги, які направляються від первинного вогнища ( фурункул, карбункул, панарицій та ін. ) до найближчого лімфатичного вузла ( стовбуровий лімфангоїт ). В інших випадках можуть спостерігатись багато тонких червоних смуг, які зливаються в одну густу сітку ( сітчастий лімфангоїт ). Як правило, пальпуються збільшені лімфатичні вузли.

4. Програма використання додаткових методів дослідження: а) загальний аналіз крові та сечі; б) біохімічний аналіз крові.

ІІІ. Диференціальна діагностика проводиться з: 1. Бешихою. 2. Еритемою. 3. Тромбофлебітом поверхневих вен.

IV. Ускладнення. 1. Абсцес. 2. Флегмона. 3. Бешиха. 4. Тромбофлебіт. 5. Сепсис.

V. Тактика. Тактика полягає в ліквідації первинного вогнища та призначенні антибактеріальної терапії. Всі ці заходи проводяться в хірургічному відділі лікарні.

VI. Експертиза непрацездатності. Термін перебування на листку непрацездатності безпосередньо залежить від патології, яка стала причиною лімфангоїту.

VII. Реабілітація. В післяопераційному періоді використовуються методи реабілітації, які були вказані при лікуванні попередніх гнійних захворювань.

СТАНДАРТ ОБСТЕЖЕННЯ І ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ІЗ ДІАГНОЗОМ

"ІНФІЛЬТРАТ", "АБСЦЕС", "ФЛЕГМОНА"(м'яких тканин, за наявності ССЗВ )

ССЗВ (синдром системної запальної відповіді) проявяється двома і більш ознаками: Т>38^о або <36^о С із ; ЧСС>90/хв; ЧД>20/хв або рСО₂<32 ; Л>12000 , <4000, або незрілі форми >10%.

1. Під час поступлення визначити наступні слідуючі ознаки: