Карбункул

Карбункул – це множинне гостро-гнійне некротичне запалення волосяних мішечків та сальних залоз, яке поширюється на всю товщу шкіри та підшкірної жирової тканини.

І. Діагностика. 1. Скарги на утворення болючого інфільтрату, почервоніння шкіри та множинні гнійні вогнища в центрі інфільтрату, високу температуру тіла.

2. Анамнез. В анамнезі є мікротравми, цукровий діабет, ожиріння, недотримання правил особистої гігієни.

3. Дані об’єктивного обстеження. Захворювання починається з появи невеликої ділянки гіперемії шкіри та інфільтрату з поверхневою пустулою. Інфільтрат за короткий термін часу збільшується в розмірах, підсилюється набряк шкіри та її напруження. Шкіра в ділянці запалення стає синюшною, потім – багровою. На поверхні інфільтрату спостерігаються множинні гнійні вогнища (“кірки” або “головки”), навкруги інфільтрату - набряк та почервоніння. Гнійнички поступово розкриваються, поверхня карбункула набуває вигляд решета, з отворів виділяється гній та некротизована тканина. Для карбункула є характерним те, що процеси змертвіння тканини розповсюджуються до власної фасції даної ділянки, а в окремих випадках і глибше. Типова локалізація карбункула – задня поверхня шиї, спина, лице, сідниці, стегна.

4. Програма використання додаткових методів дослідження: а) загальний аналіз крові та сечі; б) біохімічний аналіз крові.

ІІ. Диференціальна діагностика проводиться з: 1. Фурункулом. 2. Абсцесом. 3. Флегмоною. 4. Сибірською виразкою.

ІІІ. Ускладнення. 1. Лімфангоїт. 2. Лімфаденіт. 3. Бешиха. 4. Менінгіт. 5. Сепсис. Вище згадані ускладнення мають місце в 50% випадків при карбункулах обличчя та верхньої губи.

IV. Тактика. В початкових стадіях (стадія інфільтрації) проводиться консервативна терапія в амбулаторних умовах: антибактеріальна терапія, фізіотерапевтичні процедури – УФО на ділянку запалення, електрофорез з антибіотиком, УВЧ, солюкс. При локалізації карбункула на обличчі, верхній губі, а також при таких ускладнення, як лімфангоїт, лімфаденіт, бешиха хворі підлягають госпіталізації в хірургічний відділ.

V. Експертиза непрацездатності. Хворі на карбункул знаходяться на листку непрацездатності 10 – 12 днів.

VI. Реабілітація. В після операційному періоді призначають: УФО на ділянку гнійної рани, діодинамотерапію, УВЧ, солюкс.

Сибірська виразка

Сибірська виразка – це гостре специфічне інфекційне захворювання. Збудником сибірської виразки є паличка сибірської виразки.

І. Класифікація за клінічними формами: 1. Легенева. 2. Кишкова. 3. Шкірна: а) карбункульозна; б) едематозна; в) бульозна; г) еризипелоїдна. За важкістю перебігу: легка, важка, злоякісна. Найбільш часто сибірська виразка проявляється у вигляді карбункула.

ІІ. Діагностика. 1. Скарги ( карбункульозна форма ) на утворення незначного розміру утвору з пустулою на тлі помірного набряку, на субфебрильну температуру. Або на виражений набряк ( едематозна форма ) тканин, на наявність різного розміру міхурців ( бульозна форма ), на почервоніння шкіри ( еризипелоїдна форма ).

2. Анамнез. В анамнезі – контакт з хворими тваринами, м’ясом, шкірою забитих тварин, а також з землею, забрудненою спорами збудника сибірської виразки.

3. Дані об’єктивного обстеження. Перебіг захворювання супроводжується субфебрильною температурою, яка підвищується протягом 2-3 днів, а потім протягом 3-4 днів поступово понижується. Пониження температури тіла до нормальної при прогресуванні захворювання є несприятливою прогностичною ознакою.

Огляд ( карбункульозна форма ). Сибірковий карбункул розташовується на тлі помірного набряку тканин. В центрі цього набряку утворюється невеликих розмірів підвищення з пустулою, або на цьому місці утворюється некроз, в центрі якого спостерігається темного, вугільного кольору вдавлений струп, навколо некротизований валик із вінчиком з везикул. Гнійних виділень немає. Виражений набряк ураженої ділянки.

Едематозна форма. Спочатку спостерігається значний набряк тканин, потім виникає некроз шкіри та підшкірної клітковини.

При бульозній формі на місці вхідних воріт спостерігається різних розмірів міхурці, які заповнені геморагічною рідиною.

При еризипелоїдній формі спостерігається поширена гіперемія шкірних покровів з нечіткими проявами некрозу. Пальпація – характерною особливістю сибіркового карбункула є відсутність болю при пальпації

4. Програма використання додаткових методів дослідження: а) загальний аналіз крові та сечі; б) біохімічний аналіз крові; в) бактеріологічне дослідження.

ІІІ. Диференціальна діагностика проводиться з: 1. Фурункульозом. 2. Карбункулом. 3. Еризипелоїдом. 4. Бешиховим запаленням.

IV. Ускладнення. Тяжка та злоякісна форми сибірської виразки приводять до смерті пацієнта.

V. Тактика. Хворі на сибірську виразку підлягають терміновій госпіталізації в інфекційний відділ. Обов’язковим є повідомлення в санітарно-епідеміологічний відділ для виявлення та ліквідації вогнища особливо небезпечної інфекції. При неускладненому перебігу шкірної форми сибірської виразки активні хірургічні маніпуляції забороняються через небезпеку генералізації інфекції.