- •Гнійна інфекція ран
- •Місцева гнійна інфекція
- •Флегмона
- •2. Флегмона тилу кист а) підшкірна; б) підапоневротична.
- •Флегмона стопи
- •Панарицій
- •Еризипелоїд
- •Фурункул
- •Карбункул
- •Сибірська виразка
- •Гідраденіт
- •Лімфаденіт
- •Лімфангоїт
- •1.1. Обставини початку захворювання і послідовність появи температурної реакції, болю болій і припухлості.
- •Стандарт обстеження і лікування хворих з із діагнозом "фурункул" і " карбункул"
- •Стандарт обстеження і лікування хворих з із діагнозом "панарицій" (п)
- •Інфекції кисті та пальців а. Загльні принципи
- •2. Анамнез
- •3. Огляд
- •4. Лікування
- •Б. Тактика лікування на стадії запальної інфільтрації
- •В. Тактика лікування гнійних інфекцій
- •1. Негайно дренують будь-яке гнійне вогнище осередок .
- •Г. Деякі види інфекцій
Еризипелоїд
Еризипелоїд – це серозно-інфільтративне запалення (з перевагою набряку) всіх шарів шкіри, яке викликається паличкою свинячої бешихи.
І. Класифікація за клінічним перебігом: а) гострий; б) хронічний; в) рецидивуючий.
ІІ. Діагностика. 1. Скарги на свербіння, печіння та виникнення рожево-червоної плями на тильній або боковій поверхні кисті (пальця), підвищення температури тіла.
2. Анамнез. В анамнезі є незначні пошкодження або мацерація шкіри та робота з сирим м’ясом свиней, баранів, кроликів, риби, птиці.
3. Дані об’єктивного обстеження. При огляді в місці контакту з інфекцією спостерігається рожево-червона пляма з ділянкою помірного набряку, яка чітко обмежена від незміненої шкіри. Захворювання може вражати один або декілька пальців, таких плям може бути декілька, іноді вони зливаються в одну пляму. В ділянці плями можуть з’являтись міхурі з серозним або серозно-кров’янистим вмістом.
4. Програма використання додаткових методів дослідження: а) загальний аналіз крові та сечі; б) біохімічний аналіз крові.
ІІІ. Диференціальна діагностика проводиться з: 1. Бешихою. 2. Гострим лімфангоїтом. 3. Панарицієм.
IV. Ускладнення. 1. Лімфангоїт. 2. Лімфаденіт. 3. Еризипілоїдний артрит.
V. Тактика. Лікування еризипелоїду проводиться хірургом в амбулаторно-поліклінічних умовах. Лікування включає: а) імобілізацію кінцівки; б) антибактеріальну терапію; в) УФО еритемними дозами; г) напівспиртові компреси; д) обробку ураженої поверхні 5% або 10% настойкою йоду або 25-30% розчином димексиду.
VI. Експертиза непрацездатності. Хворі на еризипелоїд знаходяться на листку непрацездатності 6-7 днів. Протягом 1-3 місяців заборонений контакт з сирим м’ясом.
VII. Реабілітація. Реабілітаційні заходи аналогічні реабілітаційним заходам після перенесеної бешихи.
Фурункул
Фурункул – це гостре гнійне некротичне запалення волосяного мішечка та сальної залози.
І. Діагностика. 1. Скарги на наявність гнійника або гнійників на шкірі, підвищення температури тіла.
Анамнез. В анамнезі виявляють причини утворення гнійника: мікротравми, недотримання особистої гігієни, цукровий діабет та ін.
Дані об’єктивного обстеження. На початку розвитку захворювання на місці утворення фурункула з’являється помірна гіперемія та запальний інфільтрат діаметром від декількох міліметрів до 1,0 см та більше, з чітким підвищенням в центрі. Відзначається підвищення місцевої температури та різка болючість при пальпації. Потім в волосяному фолікулі накопичується гній, який визначається у вигляді невеликої пустули жовтого кольору. Фурункул розкривається з виділенням гною у вигляді стержня.
Програма використання додаткових методів дослідження: а) загальний аналіз крові та сечі; б) біохімічний аналіз крові (цукор крові)
ІІ. Диференціальна діагностика проводиться з: 1. Гідраденітом. 2. Сибірською виразкою. 3. Актиномікозом. 4. Сифілітичною та туберкульозною гранульомою.
ІІІ. Ускладнення. 1. Лімфангоїт. 2. Лімфаденіт. 3. Тромбофлебіт. 4. Базальний гнійний менінгіт. 5. Сепсис.
IV. Тактика. Хворі на фурункул, клінічний перебіг якого ускладнився лімфангоїтом, лімфаденітом підлягають госпіталізації в хірургічний відділ. Госпіталізації також підлягають хворі, у яких фурункул розташовується на верхній губі, носо-губній складці, носі.
В інших випадках лікування фурункула проводиться в амбулаторних умовах. Принципи терапії в стадії інфільтрації полягають в наступному: туалет шкіри навколо запального вогнища (обробка 700 спиртом, 2% розчином саліцилового спирту, 5% розчином йодної настойки). Волосся навколо вистригають, а на фурункул накладають пов’язку з гіпертонічним розчином, сухе тепло у вигляді грілки, солюкса, УВЧ, УФО ділянки запалення, електрофорез з антибіотиком на ділянку запалення. На стержень фурункула можна ставити саліцилову кислоту (кристали), для чого, в лейкопластирі вирізають отвір відповідно діаметру стержня, проводять аплікацію лейкопластиру, на отвір ставлять саліцилову кислоту. Якщо фурункул розкрився, то його стержень обережно, без грубих маніпуляцій видаляють пінцетом і накладають гіпертонічну пов’язку. Заборонено – видавлювати некротичні маси з фурункула (особливо на обличчі) та ставити мазеві пов’язки до прориву фурункула (це приводить до розповсюдження інфекції).
V. Експертиза непрацездатності. Хворі з абсцедуючим фурункулом знаходяться на листку непрацездатності до 10 днів.
VI. Реабілітація. Після операції призначають: УФО гнійної рани, УВЧ, солюкс, діодинамотерапію.
