1.2. Система показників та методи оцінки якостi продукцiї

Оскільки якість продукції є визначальним чинником забезпечення її конкурентоспроможності, то доцільно розглянути показники її визначення та методи оцінки.

Розглядаючи якість продукцiї як сукупність властивостей, слiд розглядати властивiсть продукцiї як об’єктивну особливість продукцiї, яка проявляється при її створенні, експлуатації або споживанні. Будь-який предмет, будь-який вирiб володіє практично необмеженою кiлькiстю властивостей. Серед яких виділяють корисні для людини властивостi, якi не характеризують здатнiсть виробу задовольняти певні потреби. Крiм цього, деякi вироби мають шкідливі властивостi, якi негативно впливають на людину або на навколишнє середовище. Для характеристики якостi промислової продукцiї слiд враховувати лише кориснi властивостi, якi відрізняються за ступенем важливості або ступенем корисності.

Для кiлькiсної характеристики властивостей продукцiї в залежності вiд умов створення i споживання продукцiї використовується одиничний показник якостi, який характеризує лише одну її властивість, або комплексний показник якостi, з допомогою якого, можна охарактеризувати як всю сукупнiсть властивостей, так i певну групу однорідних властивостей. Показник, який характеризує декілька однорідних за якоюсь ознакою властивостей, називається груповим показником якостi. Наприклад, вiзьмемо таку властивість виробу як надійність. Існує велика кількість показникiв, з допомогою котрих можна визначити надійність. З допомогою показника термiну служби можна визначити довговічність виробу. Такi показники, як iмовiрнiсть безвідмовної роботи, напрацювання на вiдмову i т.д., характеризують безвідмовність виробу. З допомогою показникiв, якi характеризують середню вартiсть технiчного обслуговування i ремонту, iмовiрнiсть виконання ремонту в заданий термiн, характеризують ремонтопридатнiсть виробу.

Всi ці i деякі iншi одиничні показники характеризують надiйнiсть. Об’єднавши одиничнi показники, отримаємо комплексний показник якостi, який характеризує групу однорідних властивостей – груповий показник надійності.

Комплексний показник якостi може складатися iз різного числа одиничних показникiв. Для забезпечення однорідності при кiлькiснiй оцінці якості для кожного комплексного показника застосовується обмежене число властивостей i вiдповiдних їм одиничних. Комплексний показник якостi продукцiї, який стосується сукупностi властивостей продукцiї, по якій буде оцінюватись i її якiсть, називається узагальнюючим показником якостi продукцiї.

До узагальнюючих показникiв якостi продукцiї належать обсяг виробництва прогресивних видiв продукцiї i частка їх виробництва в загальному обсязі. Узагальнюючими показниками якостi є показники економiчної ефективності i витрат, пов’язаних з підвищенням якостi виробів.

В залежності вiд прийнятої сукупності показників, якi визначають рівень якостi, розрізняють технiчний i технiко-економiчний рiвень якостi.

Технічний рiвень якостi зумовлений такою сукупністю базових показників, в яку не входять економiчнi показники.

Технiко-економiчний рiвень якостi – це сукупність показників, в яку входять технiчнi i економiчнi показники.

На першому етапi оцiнки рiвня якостi продукцiї вибирається номенклатура показникiв якостi, серед якої можна виділити наступні види показникiв.

Показники призначення, якi характеризують корисний ефект вiд використання продукцiї за призначенням i якi обумовлюють сферу її застосування. Прикладом показникiв призначення для продукцiї особистого споживання можуть бути показники вiдбiлення i втрати міцності білизни для пральної машини, ступiнь засміченості у пиловсмоктувача i т.д.

Показники надійності. Надійність виробу обумовлюється його безвідмовністю, ремонтопридатністю, бережливістю, а також довговічністю його частин. Показник безвідмовності для деяких виробiв може бути основним, а іноді i єдиним показником надiйностi, наприклад, безвiдмовнiсть побутових електроприладів, деяких частин автомобiля (гальмівна система, кермове управління) i т.д. В більшості випадкiв безвiдмовнiсть забезпечується вiдповiдною системою технiчного обслуговування i ремонту.

За допомогою таких показникiв, як середня трудомісткість технiчного обслуговування, вiрогiднiсть вiдновлення в заданий час i т.д., визначають показники ремонтопридатностi виробу.

Довговiчнiсть – це властивiсть виробу зберiгати працездатнiсть до граничного стану з необхідними перервами для технiчного обслуговування i поточних ремонтiв. Довговiчнiсть виробу визначається величиною витрат на підтримку виробу в працездатному станi, тобто вирiб повинен експлуатуватись доти, доки витрати на підтримку його працездатності не перевищать витрат на виготовлення (придбання) нового виробу. При визначеннi термiну служби слiд врахувати i фактор морального зносу.

Показники технологiчностi характеризують ефективність конструктивних i технiчних рішень, якi обумовлюють необхідну продуктивність працi при виробництвi i ремонтi продукцiї. Показник технологiчностi, важливий з точки зору виробника продукцiї, часто не вiдiграє такої ролi для споживача. Для споживачів технiчнiсть важлива, так як впливає на величину витрат виробників i цiну продукцiї. Тому споживач зацiкавлений в підвищенні технічності, що повинно відповідно призвести до зниження цiни на вирiб.

В деяких випадках показники технiчнологiчностi можна вiднести до показникiв стандартизацiї та унiфiкацiї, якi характеризують ступiнь насиченостi виробу стандартизованими та унiфiкованими деталями.

Показники транспортабельностi характеризують пристосованiсть продукцiї до перемiщення в просторi (транспортування), яке не супроводжується її використанням або споживанням. До показникiв транспортабельностi, наприклад, можна вiднести середню працяоємнiсть підготовки продукцiї до перевезення, середню тривалiсть підготовки продукцiї до перевезення, середню тривалiсть встановлення продукцiї на засоби транспортування конкретного виду, коефiцiєнт використання об’єму засобу транспортування, середню тривалiсть навантажувально-розвантажувальних робіт.

Екологiчнi показники характеризують мiру шкiдливого впливу на навколишнє середовище при експлуатацiї чи споживаннi продукцiї. Прикладами екологiчних показники можуть бути: вмiст шкiдливих домiшок. Викиди в навколищнє середовище шкiдливих частинок, газу при зберіганні або споживаннi продукцiї.

Показники безпеки характеризують особливостi продукцiї, якi обумовлюють при її використаннi безпеку обслуговуючого персоналу. До показникиiв безпеки вiдносятся: надiйнiсть електроiзоляцiї побутових приладiв, ефективнiсть дiї захисного обладнання, вогнестiйкiсть.

Ергономічні показники якостi дозволяють дати оцінку пристосованості виробу до взаємодiї iз споживачем. Гiгiєнiчнi, антропометричнi, фiзiологiчнi та психофiзiологiчнi показники якостi, що визначають ергономiку, дозволяють оцiнити зручностi та комфорт у процесi споживання (експлуатацiї) товару.

Естетичні показники характеризують дизайн продукцiї, її виразність, оригінальність, гармонійність, цiлiснiсть, вiдповiднiсть середовищу, стилю та модi. Естетична цiннiсть товару визначається за допомогою показникiв iнформацiйної виразностi, рацiональностi форми, цiлiсностi композицiї, досконалостi виробничого виконання i стабiльностi товарного вигляду.

Патенто-правовi показники дають уявлення про ступiнь патентного захисту за кордоном i його патентну чистоту. Вони необхідні для визначення конкурентоспроможностi продукцiї на світовому ринку.

Для оцiнки рiвня якостi виробу використовуються перераховані групи показникiв. В деяких випадках можуть враховуватись не всi, а лише деякi iз них. Але що стосується економiчних показникiв якостi, то вони повиннi враховуватись у всiх випадках. Економiчнi показники характеризують економічну ефективність виробництва i використання продукцiї. В цю групу показникiв входять: собiвартiсть, гуртова цiна, цiна на одиницю корисної властивостi, загальна собiвартiсть виробу, величина сумарних витрат на виготовлення (купівлю) i експлуатацію виробу протягом термiну служби.

На другому етапi оцiнки рiвня якостi вибираються (або розробляються) методи визначення числових значень показникiв якостi. Для цього використовуються наступнi методи.

Експериментальний метод, який здiйснюється за допомогою технiчних вимірювальних засобiв (мiри, вимірювальних пристроїв i допоміжних засобiв). Цей метод на сьогоднішній час досить добре розроблений. Але існують одиничні показники якостi, для вимірювання яких немає вiдповiдних технiчних засобiв, відповідної технiки вимірювання.

Органолептичний метод визначення значень показникiв якостi заснований на аналізі сприйняття органів відчуттів (зору, слуху, споглядання, смаку) без застосування технiчних вимірювальних засобiв або реєстраційних засобiв. Вiн використовується для оцiнки якостi продуктiв харчування, напоїв, парфюмерних виробiв.

Реєстрацiйний метод визначення показникiв якостi продукцiї грунтується на спостереженнi i підрахунку кількості подiй, предметiв, випадкiв. Наприклад, пiдрахунок кiлькостi виробiв з дефектами, що вироблені бригадою за мiсяць, змiну.

Розрахунковим методом визначають показники якостi при розробцi нових виробiв. Тут використовуються теоретичні та емпіричні залежностi для розрахунку значень показникiв якостi майбутнiх виробiв (продуктивність верстата, надiйнiсть технiки i т.д.).

Експертний метод визначення показникiв якостi продукцiї використовують головним чином для групи естетичних показникiв якостi виробу. Суть його в тому, що призначається група експертiв-спецiалiстiв у данiй галузi, якi у заданиз одиницях дають оцiнку споживчим властивостям нових видiв товарiв.

Соцiологiчний метод визначення показникiв якостi передбачає проведення конференції покупцiв, нарад, виставок, де споживач може оцінити якість продукцiї. Цей метод поширений за кордоном.

Комбінований метод – це поєднання кількох різних методів визначення показників якостi. Вiн забезпечує одержання повної оцінки якостi.

Для визначення якостi виготовлення виробу можна застосувати індекс дефектності. Для цього необхідно заздалегідь скласти перелік усіх дефектів, що трапляються при виготовленні продукцiї, i надати їм визначені вагові коефiцiєнти. Останні розраховують вартісним або експертним методами.

Рівень якостi експлуатації або споживання товару є наслідком співвідношення показників технiчного рiвня i якостi виготовлення виробу.

Найбільш складним для розрахунків рiвня якостi є вибір еталона для порівняння. Як еталон можна взяти реально існуючу або гіпотетичну продукцiю, що її якiсть здатна максимально задовольнити потреби споживачів, а також вимоги міжнародних i національних стандартів.

Для визначення рiвня якостi продукцiї також обчислюється iнтегральний показник якостi продукцiї (І) за наступною формулою:

Е

І = --------------------, (1.2.)

В _с + В _е

де Е – сумарний корисний ефект вiд експлуатації або споживання продукцiї (наприклад, пробіг вантажного автомобіля в тонно-кілометрах за термін служби до капітального ремонту);

В_с - сумарні витрати на створення продукцiї (розробку, виготовлення, монтаж та iншi одночасні витрати);

В _е - сумарні витрати на експлуатацію продукцiї (технічне

обслуговування, ремонти та iншi поточні витрати).

В більш загальному вигляді інтегральний показник якостi продукцiї ( Я _і ) відображається наступним співвідношенням:

СВ

Я _і = -----------, (1.3.)

В

де СВ – споживча вартість продукції;

В – витрати суспільства на її створення i споживання.

Для визначення номенклатури показників, що беруться до уваги при оцінці рівня якості, необхідно вивчити вимоги ринку до властивостей товару.

Джерелами інформації стосовно вимог до показників якості можуть бути:

• матеріали випробувань i обстежень зразків кращих виробів;

• результати виставок, ярмарок, відвідувань інших фірм;

• офiцiйнi публікації міжнародних, регіональних i національних організацій зі стандартизації, сертифікації i контролю якостi;

• друкованi матеріали економічних, наукових, технiчних, зовнішньоторговельних та інших регіональних i національних організацій, а також фірм;

• офiцiйнi матеріали державних зовнішньоторговельних організацій;

• рекламні видання, брошури, проспекти, каталоги;

• результати опитувань потенційних покупців стосовно продукцiї, що розробляється.

Слід відзначити, що джерела офіційної інформації містять доступні для всіх відомості, знання яких не дає стратегічних переваг. Такі переваги, як правило, дає ознайомлення з неофіційними джерелами або спеціальними маркетинговими дослідженнями.

Основою успішної реалізації товару, насамперед, є висока оцінка його якостi споживачем. Останнє значною мірою залежить вiд витрат на споживання виробу. Вони складаються з витрат на придбання i експлуатацію продукцiї. В усіх випадках можна сказати, що споживач вибере саме той товар, який має придатну для нього ціну і задовольняє його очікування, тобто якісний товар. А якщо товар перевищує очікування покупця і має нижчу ціну, ніж він передбачав, його вважають високоякісним. Тому виробник повинен спрямовувати свою діяльність на створення лише високоякісних товарів, оскільки, якщо фірма виготовлятиме просто якісну продукцію, а її конкурент – високоякісну, банкрутство першої є неминучим.