3.2. Роль праці у розвитку людини і суспільства. Еволюція праці як чинника виробництва.

Роль та важливість праці в розвитку людини та суспільства проявляється в тому, що в процесі праці створюються не лише матеріальні та духовні цінності, призначені задовольняти потреби людей, але і розвиваються самі працівники, набуваючи нових навичок, розкриваючи власні здібності, доповнюючи та збагачуючи знання. Творча праця сприяє продукуванню нових ідей, вдосконаленню засобів праці, появі прогресивних технологій, нової продукції, матеріалів, енергії, котрі, в свою чергу, створюють нові потреби. Тобто внаслідок трудової діяльності задовольняються потреби людей та відбувається прогрес виробництва, виникають нові потреби та подальше їх задоволення, що надалі впливає на відтворення населення, сприяє підвищенню матеріального та культурного рівня його життя.

Ідеальна схема впливу праці на людину та суспільство може бути представлена як на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Роль праці в розвитку людини та суспільства

Значення праці в житті людини і суспільства виявляється у багатьох різноманітних її функціях. Основні з них такі.

Праця як сфера життєдіяльності людини та провідний чинник виробництва

• Праця є основним, природнім, суспільно визнаним, моральнім способом задоволення всіх матеріальних і дуже багатьох духовних потреб як окремої людини, так і людства в цілому.

• Праця створює суспільне багатство, пристосовує природні умови для зручності людей, опосередковує, регулює, контролює одержання людиною природних благ.

• Праця формує спільноти людей, суспільство загалом і визначив суспільний прогрес. Праця та її результати визнаються суспільством як природна основа соціальної диференціації, вони є серце-пішою всіх соціальних відносин.

• Праця та підготовка до неї стає основною рушійною силою розвитку людини. Створюючи та вдосконалюючи матеріальні й духовні блага, людина набуває знань, трудових навичок, вміння ефективно взаємодіяти з іншими людьми. Праця - це визначальна сфери соціалізації людини в суспільстві.

• В праці і завдяки праці люди пізнають як закони свого розвитку, так і закони природи. Інтелектуальна, творча праця відкриває кожній окремій людині та людству загалом шлях до свободи, включаючи свободу від природних небезпек, від хвороб, від матеріальних нестатків.

Під впливом науково-технічного прогресу змінюються всі складові виробничого процесу. Зокрема зміни у предметах праці виражаються у застосуванні нових синтетичних матеріалів зі спеціально сконструйованими властивостями, перетворення у засобах праці та знаннях пов'язані з появою автоматичної техніки та комп'ютерних технологій. Змінюється і сама праця людини: її зміст та характер.

Зрушення у змісті праці під впливом науково-технічної революції стосуються всіх її елементів. Так, автоматизація та комп'ютеризація суттєво розширюють виробничі можливості працівників, підвищують плідність їх зусиль, тобто відбувається розвиток продуктивної сили праці.

Щодо впливу НТР на інтенсивність праці, то заміна ручної праці механізованою та автоматизованою не завжди приводить до зменшення обсягу витрат праці на одиницю часу, а іноді навіть до зростання за рахунок витрат розумової та психоемоційної енергії. Крім того, технічний прогрес передбачає витіснення людини з безпосереднього процесу виробництва, перехід від переважно фізичної до розумової праці. Зростання складності праці вимагає від працівників підвищення професійної і загальноосвітньої підготовки, розвитку широкого спектра особистих та ділових якостей.

Під впливом науково-технічної революції також змінюється і характер праці людини, оскільки праця є не лише природним, а й суспільним явищем. Суспільний характер праці зазнавав змін у процесі історичного розвитку, починаючи від зародження людської цивілізації і епохи натурального господарства, коли праця мала колективний характер в рамках певних соціальних груп, використовувались переважно ручні знаряддя, а з підвищенням ступеня поділу праці вона ставала все більш суспільною, що передбачало доповнення її кооперацією. В умовах товарного виробництва характер праці стає опосередковано суспільним під впливом посилення кооперації, застосування машин та функціонування ринку в межах національної економіки. Безпосередньо суспільного характеру праця набула в умовах розширення різного виду прямих коопераційних зв'язків на національному та міжнародному рівнях, широкого використання комп'ютерної техніки, технологічного поділу праці, функціональної спеціалізації на міжвиробничому рівні та цілеспрямованого регулювання трудових відносин як на національному, так і на інтернаціональному рівнях.