3.Основні види та механізми дії гормонів.

Генералізовані спеціалізовані ефекти гормональної регуляції здійсню­ються за допомогою особливих хімічних регуляторів внутрішнього сере­довища - гормонів.

Гормонами називають хімічні речовини, що утворю­ються і виділяються спеціалізованими ендокринними клітинами у внутрішнє середовище організму для регуляції обміну речовин, вегета­тивних функцій організму та гуморального забезпечення координації й інтеграції процесів життєдіяльності.

Будучи носіями інформації, гормони беруть участь у регуляції функцій організму, адаптують його до постійно змінюваних умов зовнішнього середовища, забезпечують його ріст, розвиток та роз­множення.

Синтез гормонів ендокринними клітинами відбувається безперервно, його інтенсивність залежить не тільки від регуляторних сигналів ланок управління, але й від величини секреції. Гормони можуть депонуватися у тих же тканинах, де утворюються. Депонування гормонів ендокринною тканиною може здійснюватися у спеціалізованих гранулах (мозкова речо­вина надниркових залоз) або у спеціалізованих структурах залози (колоїд фолікулів щитоподібної залози).

Діють гормони так:

• телекриновий ефект - надходять до рідких середовищ організму і переносяться ними до віддалених клітин-мішеней

• паракриновий ефект – діє місцево на сусідні клітини

• автокриновий ефект – дія на саму клітину

Для регуляції функціонування багатьох органів та процесів цей ме­ханізм хоч і діє більш повільно, але виявляється ефективнішим, ніж нер­вова регуляція. Це зумовлено наступним:

а) біологічно активна сполука може надходити до кожної клітини;

б) спектр зазначених регуляторів значно ширший, ніж нейротрансмітерів;

в) їх дія триваліша.

Серед біологічно активних сполук виділяють:

1. Справжні гормони - секретуються залозами внутрішньої секреції (тироксин, інсулін, паратгормон тощо) або спеціалізованими ендок­ринними клітинами, що розташовані в різних органах (ліберини, статини, гормони травного тракту тощо).

2. Тканинні гормони - секретуються неспеціалізованими клітинами різних органів (гістамін, серотонін, простагландини, енкефаліни тощо).

3. Метаболіти - речовини, що утворюються у результаті обмінних процесів у тканинах (молочна кислота, аденозин, вуглекислий газ, деякі іони тощо).

Специфічну групу гормонів складають гастроінтестинальні гор­мони і ангіотензин. Ці гормони не є продуктами ендокринних залоз. Перші синтезуються і виділяються в кров інкреторними клітинами, які входять до складу різних залоз шлунково-кишкового тракту. Ангіо­тензин утворюється безпосередньо в крові в результаті взаємодії одно­го з білків плазми крові (а₂-глобуліна) з активатором - ферментом реніном, що виділяється в кров інкреторними клітинами юкстагломерулярного апарату нирок.

При цьому в різних органах один і той самий гормон спричиняє різні впливи. Наприклад, ангіотензин у надниркових залозах викли­кає продукцію альдостерону, в ЦНС - являє собою регулятор спраги, у серцево-судинній системі спричиняє скорочення кардіоміоцитів і гладеньких м'язів судин.

Тканинні гормони (гістогормони) мають місцеву - ізокринну дію.

До гормоноїдів відносять перш за все гуморальні фактори, які утворюються в організмі без участі спеціалізованих інкреторних клітин. Це кініни (калідин і брадикінін), простагландини і серото­нін, гістамін, а також відносять медіатори.

Простагландини, гістамін і серотонін виділяються в кров різними клітинами організму, для яких інкреторна функція не є ведучою. Кініни (калідин і брадикінін) утворюються безпосередньо в крові з а₂-глобуліну під впливом активатора "калікреїну", що виділяється в кров знову ж таки не інкреторними клітинами, а звичайними зовнішньосекреторними клітинами різних залоз травного каналу.

Медіатори виділяються в синапсах. Якщо в синапсі медіатор не встигає повністю зруйнуватись або поглинутись, то він може потрапляти в тканинну рідину і кров, забезпечуючи регуляторну дію на найближчі клітини.

Гастроінтестинальні гормони утворюються в клітинах, розміще­них в шлунково-кишковому тракті, які отримали назву АРUD-системи (амін – прекурсор – аптек – декарбексилейшин, тобто, система захоплення і дезамінування попередників амінів). Вони здатні по­глинати й накопичувати попередники біогенних амінів з наступним утворенням біологічно активних речовин і поліпептидних гормонів. Інші клітини АРUD-системи також утворю­ють нейропередавачі і нейротрансмітери. Нейромодулятори (ацетилхолін, адреналін) також синтезуються в нервових клітинах і звіль­няються нервовими закінченнями. Сюди відносять також гістамін, серотонін і у-аміномасляну кислоту. Вони діють на дуже короткій відстані від місця синтезу й менший час, ніж пептидні, стероїдні, і білкові та тіреоідні гормони.