
- •Лекція і ч
- •Гуморальну регуляцію підрозділяють на:
- •Відмінності гуморальної регуляції від нервової
- •Факторами гуморальної регуляції (первинними месенджерами, або посередниками) є:
- •3.Основні види та механізми дії гормонів.
- •Пептиди, аміни і нейромедіатори - гідрофільні сполуки і не можуть легко проникати крізь плазматичну мембрану клітини.
- •Виділяють п'ять видів дії гормонів:
- •У цілому вони беруть участь у забезпеченні гомеостазу; адаптації організму до різних умов існування та швидкої їх зміни; регуляції процесів росту; фізичного, статевого й інтелектуального розвитку.
- •4.Щитовидна і прищитоподібна залози.
- •Ендокринна функція прищитовидних залоз
- •5.Підшлункова залоза
- •6.Гіпоталамо-гіпофізарна система.
- •Вазопресин впливає на клітини трьох типів:
3.Основні види та механізми дії гормонів.
Генералізовані спеціалізовані ефекти гормональної регуляції здійснюються за допомогою особливих хімічних регуляторів внутрішнього середовища - гормонів.
Гормонами називають хімічні речовини, що утворюються і виділяються спеціалізованими ендокринними клітинами у внутрішнє середовище організму для регуляції обміну речовин, вегетативних функцій організму та гуморального забезпечення координації й інтеграції процесів життєдіяльності.
Будучи носіями інформації, гормони беруть участь у регуляції функцій організму, адаптують його до постійно змінюваних умов зовнішнього середовища, забезпечують його ріст, розвиток та розмноження.
Синтез гормонів ендокринними клітинами відбувається безперервно, його інтенсивність залежить не тільки від регуляторних сигналів ланок управління, але й від величини секреції. Гормони можуть депонуватися у тих же тканинах, де утворюються. Депонування гормонів ендокринною тканиною може здійснюватися у спеціалізованих гранулах (мозкова речовина надниркових залоз) або у спеціалізованих структурах залози (колоїд фолікулів щитоподібної залози).
Діють гормони так:
телекриновий ефект - надходять до рідких середовищ організму і переносяться ними до віддалених клітин-мішеней
паракриновий ефект – діє місцево на сусідні клітини
автокриновий ефект – дія на саму клітину
Для регуляції функціонування багатьох органів та процесів цей механізм хоч і діє більш повільно, але виявляється ефективнішим, ніж нервова регуляція. Це зумовлено наступним:
а) біологічно активна сполука може надходити до кожної клітини;
б) спектр зазначених регуляторів значно ширший, ніж нейротрансмітерів;
в) їх дія триваліша.
Серед біологічно активних сполук виділяють:
Справжні гормони - секретуються залозами внутрішньої секреції (тироксин, інсулін, паратгормон тощо) або спеціалізованими ендокринними клітинами, що розташовані в різних органах (ліберини, статини, гормони травного тракту тощо).
Тканинні гормони - секретуються неспеціалізованими клітинами різних органів (гістамін, серотонін, простагландини, енкефаліни тощо).
3. Метаболіти - речовини, що утворюються у результаті обмінних процесів у тканинах (молочна кислота, аденозин, вуглекислий газ, деякі іони тощо).
Специфічну групу гормонів складають гастроінтестинальні гормони і ангіотензин. Ці гормони не є продуктами ендокринних залоз. Перші синтезуються і виділяються в кров інкреторними клітинами, які входять до складу різних залоз шлунково-кишкового тракту. Ангіотензин утворюється безпосередньо в крові в результаті взаємодії одного з білків плазми крові (а2-глобуліна) з активатором - ферментом реніном, що виділяється в кров інкреторними клітинами юкстагломерулярного апарату нирок.
При цьому в різних органах один і той самий гормон спричиняє різні впливи. Наприклад, ангіотензин у надниркових залозах викликає продукцію альдостерону, в ЦНС - являє собою регулятор спраги, у серцево-судинній системі спричиняє скорочення кардіоміоцитів і гладеньких м'язів судин.
Тканинні гормони (гістогормони) мають місцеву - ізокринну дію.
До гормоноїдів відносять перш за все гуморальні фактори, які утворюються в організмі без участі спеціалізованих інкреторних клітин. Це кініни (калідин і брадикінін), простагландини і серотонін, гістамін, а також відносять медіатори.
Простагландини, гістамін і серотонін виділяються в кров різними клітинами організму, для яких інкреторна функція не є ведучою. Кініни (калідин і брадикінін) утворюються безпосередньо в крові з а2-глобуліну під впливом активатора "калікреїну", що виділяється в кров знову ж таки не інкреторними клітинами, а звичайними зовнішньосекреторними клітинами різних залоз травного каналу.
Медіатори виділяються в синапсах. Якщо в синапсі медіатор не встигає повністю зруйнуватись або поглинутись, то він може потрапляти в тканинну рідину і кров, забезпечуючи регуляторну дію на найближчі клітини.
Гастроінтестинальні гормони утворюються в клітинах, розміщених в шлунково-кишковому тракті, які отримали назву АРUD-системи (амін – прекурсор – аптек – декарбексилейшин, тобто, система захоплення і дезамінування попередників амінів). Вони здатні поглинати й накопичувати попередники біогенних амінів з наступним утворенням біологічно активних речовин і поліпептидних гормонів. Інші клітини АРUD-системи також утворюють нейропередавачі і нейротрансмітери. Нейромодулятори (ацетилхолін, адреналін) також синтезуються в нервових клітинах і звільняються нервовими закінченнями. Сюди відносять також гістамін, серотонін і у-аміномасляну кислоту. Вони діють на дуже короткій відстані від місця синтезу й менший час, ніж пептидні, стероїдні, і білкові та тіреоідні гормони.