11

Лекція і ч

1.Структурно-функціональна організація ендокринної системи.

До залоз внутрішньої секреції (ендокринних залоз) відносять ор­гани або групи клітин, які на відміну від залоз зовнішньої секреції, не ма­ють вивідних протоків і виділяють свої секрети безпосередньо у кров, лім­фу або інші біологічні рідини. Ці залози розташовані в різних частинах ор­ганізму і складають ендокринну систему.

До ендокринних залоз належать: гіпоталамус, епіфіз, гіпофіз, щитовидна залоза, прищитовидні залози, пригрудинна залоза, острівцевий апарат підшлункової залози, наднирники, яєчники, яєчка, плацента.

Декілька із вищеперерахованих залоз , а са­ме - підшлункова залоза і статеві залози - є змішаними, тобто здійснюють і зовнішню і внутрішню секрецію. Всі інші є чисто ендокринними органа­ми. Функцію ендокринної залози виконує і нирка, яка виділяє в кров ре­нін, простагландин, еритропоетин та інші біологічно активні речовини, а також - серце, передсердя якого секретують в кров передсердний натрій-уретичний гормон.

Крім цього, в складі нервової тканини, розташованої в різних відді­лах ЦНС і в стінках внутрішніх органів, є так звані нейроендокринні клі­тини, які складають дифузну нейроендокринну систему. Ці клітини ви­діляють особливу групу біологічно активних речовин, які називають нейропептидами. В стінці кишечника та інших внутрішніх органів знаходяться особливі клітини, які належать до системи АPUD (система захоплення по­передників амінів та їх декарбоксилювання). Ці клітини також виробля­ють біологічно активні речовини, що мають властивості гормонів (серото­нін, дофамін, гістамін).

Усі ендокринні залози добре забезпечені кровоносними судинами, стінки яких мають високу проникливість. Це полегшує надходження гор­монів у міжклітинну речовину, а потім у кров і лімфу. Залози внутрішньої секреції іннервуються в основному вегетативною нервовою системою і добре забезпечені рецепторами.

Гуморальну регуляцію підрозділяють на:

Гормональна регуляція забезпечується ендокринною системою, до скла­ду якої входять:

1) ендокринні органи або залози, основною і єдиною функцією яких є синтез та внутрішня секреція гормонів (гіпофіз, надниркові залози, щитоподібна залоза, прищитоподібні залози, епіфіз);

2) ендокринна тканина в органі, тобто скупчення інкреторних клітин в органі, інші клітинні елементи якого володіють не ендокринними функціями (підшлункова залоза, статеві залози - сім'яники, яєчники);

3) клітини органів, які володіють крім основної одночасно й ендокринною функцією (плацента, тимус, нирки, слизова оболонка травного тракту).

Відмінності гуморальної регуляції від нервової

Гумо­ральна регуляція	Нервова регуляція
носій інформації
хімічна речовина	потенціал дії
характер передавання інформації
кровоносні й лімфатичні судини та міжклітинні простори	нервові волокна;
спосіб передавання інформації
потік крові, лімфи та дифузія	поширення потенціалу дії нервовими волокнами
Швидкість поширення сигналу
невеликою швидкістю	швидко

Гуморальний спосіб передавання інформації має такі особливості:

• гуморальний сигнал можна менш точно дозувати за си­лою і тривалістю, ніж збудження, що пояснюється повільним зростан­ням концентрації гуморального агента, причому не до суворо визна­ченої певної величини, і так само його поступовим зменшенням;

• гуморальна регуляція використовується в організмі для забезпечен­ня реакцій, які не потребують терміновості й точності.

• Гуморальна регуляція, як і нервова, характеризується певною на­правленістю за принципом "усім, усім, хто відізветься". При цьому направленість гуморальної регуляції обумовлена тим (здійснюється "за точною адресою"), що лише певні клітини, "органи-мішені", чут­ливі до якого-небудь гуморального фактора, які мають відповідні рецептори.

Це можна зрозуміти на прикладі, коли радіопередачі транслюються за допомогою радіохвиль в ефір для всіх. Водночас приймають їх лише радіоприймачі, налаштовані на хвилю відпо­відної довжини.

У нервовій системі збудження передається нервовими волокнами "за точною адресою" і без спотворення ("передача те­леграфними проводами").

Гуморальна регуляція, як і нервова, завжди здійснюється замк­нутими контурами. Однак у таких контурах функції керуючого пристрою виконує сама секреторна клітина.

Обов'язковими ланка­ми контуру гуморальної регуляції є:

а) регульований параметр;

б) виконавчі механізми або органи;

в) ка­нали прямого і зворотного зв'язку.