31. Сутність стратегії швидкого реагування на потреби ринку.

Наявність платоспроможного попиту на конкретний вид продукту її теорії автоматично забезпечує його пропозицію. На практиці більшість підприємств не готова займатись діяльністю, яка не відповідає їх профілю. На відміну від таких підприємств, існують фірми, що реалізують стратегію швидкого реагування на потреби ринку, націлену на максимально швидке задоволення виникаючих потреб у різноманітних сферах економіки.

Основний принцип їхньої поведінки — вибір і реалізація проектів, найбільш рентабельних у поточних ринкових умовах. Підприємства, що обирають стратегію швидкого реагування, готові до негайної переорієнтації

виробництва та зміни його масштабів з метою отримання максимального прибутку в короткий термін, незважаючи на високі питомі витрати, зумовлені відсутністю певної спеціалізації виробництва.

У міжнародній практиці цю стратегію застосовують тоді, коли існує загальна нестабільність ринку, попит на продукцію є нееластичним, кількість конкурентів є порівняно невеликою, а «вхід» до галузі та «ви­хід» із неї не являють особливих труднощів.

Підприємство, що застосовує стратегію швидкого реагування на потреби ринку, має специфічні характеристики: воно проводить гнучку продуктову політику, з високим ступенем диференціації продуктів; має висококваліфікований персонал та маркетингову службу, зорієнтоване на пошук високорентабельних проектів.

Стратегія швидкого реагування на потреби ринку дозволяє отримувати такі переваги:

• отримання надприбутку за рахунок високих цін на продукти;

• стала зацікавленість споживачів щодо користування новими оригі­нальними продуктами;

• невелика кількість продуктів-замінників;

• набуття іміджу підприємства, для якого найважливішим є негайне задоволення потреб клієнтів у продуктах найвищої якості.

При цьому, як і при застосуванні інших стратегій, виникає ряд деста­білізуючих факторів:

• високі питомі витрати на виробництво продуктів та їх просування на ринок;

• відсутність довгострокових перспектив;

• відсутність надійних гарантій щодо отримання прибутків та високий ризик щодо банкрутства.

Узагальнюючи вищевказане, слід відзначити, що пошук стратегії, яка найбільшою мірою відповідала б особливостям підприємства і рин­ковій ситуації, включає ряд процедур:

1) аналіз реальних ринкових умов та визначення можливих стратегій для реалізації на ринку;

2) оцінка конкурентних переваг кожної стратегії та її ризиків;

3) аналіз особливостей організації виробництва й управління на під­приємстві та їх відповідності вимогам, що висуваються. Обрана ринкова стратегія повинна забезпечуватися систематичним складанням відповідного плану дій — маркетинговим плануванням. Розглянемо процес маркетингового планування на прикладі туристич­ного підприємства. Він включає кілька етапів.

І етап — аналіз зовнішнього середовища, тобто економічної й полі­тичної ситуації в своїй країні та країнах-постачальниках туристів (економічна політика держави, політична стабільність, особливості куль­турного розвитку тощо), міжнародних рекреаційних ресурсів, тенденцій розвитку міжнародного туристичного ринку (зміни й тенденції в розвитку кон'юнктури, альтернативні технології обслуговування, засоби реклами динаміка цін на послуги), характеру туристичного попиту «фактори його формування, змінюваності, усталеності тощо).

ІІ етап — оцінка можливостей вітчизняних підприємств (з точки зору життєздатності та рівня якості обслуговування) забезпечити баланс ринкових запитів, виробити програму поведінки на міжнародному туристичному ринку, прийняття якісних управлінських рішень.