9.3. Мінеральні води

В Закарпатській області відомо 62 основних родовища мінеральних вод, з яких у Кадастрі мінеральних вод України представлено 39 із 207 в цілому по Україні, що становить 18,8% [82]. Схема основних родовищ приведена на рис. 9.1. Наявні в області понад 360 джерел мінеральної води 30 ти­пів різних за хімічним складом і лікувальними властивостя­ми. їх загальний добовий дебіт близько 10 тис. м³'. До дер­жавного стандарту України "Води мінеральні питні" внесено 19 тішів мінеральних вод Закарпаття. В області є майже всі найвідоміші мінеральні води: гідрокарбонатно-натрієві, хло- ридно-гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-сульфатні, кальці- єво-магеієві, сульфатно-мишяковисті-кремнієві. Вони є ос­новним бальнеологічним ресурсом Закарпаття (див. розділ 10). За відомими аналогами в області маємо 4 родовища ти­пу Есентукі, 3 родовища типу Боржомі і 3 родовища типу Арені. Окрім цього в області наявні унікальні мінеральні води, які не мають аналогів, наприклад, Келечинська, Сой- минська, Поляно-Квасівська та інші. На території області зосереджено понад 65% родовищ вуглекислих мінеральних вод, а це значний потенціал не тільки в масштабах країни, але й Європи. Адже потенціал цих вод України становить 70% їх запасів на континенті.

Із наявних в області численних родовищ мінеральних вод станом на 01.01.2008 р. розробляється 10. Видобутком і розливом вод займаються 29 суб'єктів, які отримали на ЦК відповідні ліцензії. Затверджені запаси Державною комісією запасів (ДКЗ) в обсязі 4 368 м³/добу, що становить 43 відсо­тка від загального дебіту ресурсів.

За географічним розташуванням і геологічними особ­ливостями родовища мінеральних вод поділяють на три ос­новні групи: Свалявську, Міжгірську і Ужанську. Найбіль­шою за ресурсним потенціалом є Свалявська група, водно­час вона є і найбільш вивченою і практично повністю освоє­ною в експлуатаційному відношенні. Із 9 родовищ та 3 во- допроявів мінвод цієї групи основні родовища наступні:

• Полянське (309 м³/добу, вуглекисла, борна, гідрокар- бонатно-натрієва, тип Поляно-Квасівський);

• Новополянське (303 м³/добу, тип Поляно-Квасівський);

• Плосківське (88 м³/добу, вуглекисла гідрокарбонат- но-натрієва, аналог "Боржомі");

• Голубинське (342 м³/добу, аналог "Боржомі");

• Свалявське (25 м³/добу, аналог "Боржомі");

• Неліпенське (5 м³/добу, вуглекисла гідрокарбонатно- натрієва, тип "Деліжанський").

Усього в цій групі 94 водопрояви (77 свердловин і 17 джерел) з різною мінералізацією від 5 до 25 г/л.

Високий вміст гідрокарбонатів у поєднанні з серед­ньою та високою мінералізацією придає цим водам унікальні властивості. Тому вони виділені у окремий тип Поляно- Квасівський (Ново-Полянський).

Ресурси мінеральних вод 9 високодебітних родовищ і джерел Міжгірської групи оцінюються в кількості 2,5 тис. м /добу. Це здебільшого води типу так званих нар­занів - вуглекислі маломінералізовані гідрокарбонатно- натрієво-кальцієві, у т.ч. залізисті. Мінводи гірської зони мають особливі лікувальні властивості. Найбільш відомі і перспективні родовища цієї групи наступні:

• Сойминське (59 025 м³/добу, вуглекисла залізиста хлоридно-гідрокарбонатно-кальцієво-натрієва, тіш "Сой- минсь-кий", "Есентукі-4");

• Келечинське (207 м³/добу, вуглекисла залізиста, гід- рокарбонатно-магнієво-кальцієва, тіш "Келечинський");

• Майданське (100м³/добу, вуглекисла залізиста, тип " Арзнінський").

У теперішній час активно використовується тільки Сойминське родовище.

Ужанська група - це родовища в долині р. Уж, які роз­повсюджуються від м. Перечин до с. Кострино Великобере- знянського р-ну. Ресурси цієї групи родовищ оцінюються близько 0,5-1,0 тис. м³/добу. Мінеральні води тут за власти­востями і типом близькі до мінвод Міжгірської групи родо­вищ. Це аналоги "Арзні", "Кельчинської", "Есентукі-17". Найбільш активно використовуються Костринське, Чорно- голово-Пастільське і Сольське родовища.

В інших гірських і передгірних районах також є дже­рела і родовища мінеральних вод. Найбільш активно експлу­атуються добре відомі родовища мінвод у Хустському, Тя- чівському і Рахівському районах, а саме:

• Шаянське (251,6 м7добу, аналог "Есентукі");

• Драгівське (65 м³/добу, вуглекисла борна хлоридно- карбонатна натрієва);

• Тисянське (103 м7добу, вуглекисла йодно-бромна, хлоридно-натрієва, аналог "Друскінінкай");

• Тереблянське (50 м³/добу, сірководнева слабосульфі- тна хлоридна, аналог "ГІсекупський");

• Усть-Чорнянське (40 м³/добу, вуглекислий борний хлоридно-натрієвий розсіл);

• Гірсько-Тисянське (302 м³/добу, вуглекисла миш'яко­виста борна хлоридно-гідрокарбонатно-натрієва).

У низиьшій зоні також чималі ресурси мінеральних вод. Перспективними є джерела м. Ужгород і Ужгородсь­кого району. Тут наявні маломінералізовані (менше 3 г/л) вуглекислі гідрокарбонатні натрієві і кальцієві мінводи типу "Кисловодський нарзан" і інші. У м. Ужгород використову­ються джерела по вул. Крилова (водолікарня і бювет для мі­ста), в дитячій міській лікарні (для ванн і бювет для пиття), в Боздоському парку й інші. Використовуються також кілька родовищ у районі, зокрема Деренівське, Чопське, Дравецьке та інші. В с. Дравці виявлена унікальна вода «Настуся», з великим вмістом заліза, яка придатна для лікування хвороб залізодефіцитної анемії.