8.6. Антропогенний вплив на ліси

Ліси, як уже зазначалось, виконують важливі екологіч­ні і соціально-економічні функції. До екологічних відно­сяться, насамперед, водоохоронна, ґрунтозахисна, водоре- гулююча, кліматоутворююча функції. Ліс має також здат­ність зменшувати наслідки різних природних і техногенних явищ і процесів, сприяти оздоровленню і вихованню людей тощо. Додамо, що ліс потрібно розглядати виключно як цілі­сну екосистему, у якій тісно пов'язані рослинний і тварин­ний світи, ґрунти, водне і атмосферне середовища, клімати­чні процеси з діяльністю людей. Для прикладу наведемо кі­лькісні економічні оцінки тих чи інших із наведених еколо­гічних функцій. Водоохоронну функцію 1 га лісу оцінюють у 3 рази вище, ніж деревинний ресурс. Очисну роль 1 га рос­линних насаджень оцінюють в 260 тис. дол. СІЛА на рік. Наприклад, одна стигла сосна продукує кисень у достатній кількості для забезпечення життя трьох чоловік, а один гек­тар лісу здатний профільтрувати понад 60 т пилу і газу та очистити протягом року 18 млн. м³ повітря від вуглекислого газу.

Багаторічні дослідження гідрологічної ролі гірських лі­сів (стаціонар "Свалява", 219 м над рівнем моря, річна кіль­кість опадів 965 мм) показали наступне [46,67]. Пристигаючі і стиглі букові ліси затримують протягом вегетаційного пе­ріоду 25% опадів, а під їх намет проникає 75%. При кількос­ті опадів понад 20 мм буковий ліс затримує під наметом З мм опадів (без листя) і 8 мм під час вегетації, а смерекові насадження - 10 мм. Звичайно, для снігу кількісні характе­ристики ще вищі. До того ж для сніжного покриву більш суттєвою є експозиція схилів лісу. В смерекових насаджен­нях більш висока затримуюча здатність лісового намету. Вони на 40% зменшують накопичення снігової талої води у порівнянні з відкритими ділянками, тобто інтенсивність та­ нення снігу в смерековому лісі в 1,6 разів менша, ніж на ді­лянках, які не вкриті лісом.

Лісова підстилка відіграє надзвичайно важливу роль у затриманні води. У букових і смерекових насадженнях кіль­кісні водозатримуючі показники майже однакові. Так, єм­ність підстилки букових насаджень 5-7 мм, а смерекових - 4-6 мм. У цьому аспекті є і фізико-механічні властивості ґрунтів. Найбільш поширені у лісах Закарпаття буро-гірські лісові ґрунти, які мають добрі інфільтраційні властивості, завдяки чому поверхневі води швидко переводяться у ґрун­тові. У букових лісах водопроникність ґрунтів коливається в межах від 5-8 мм/хв. в близькому до поверхні шарі ґрунтів і до 0,1-0,4 мм/хв. на глибині 60 см. У смерекових лісах вна­слідок значної кількості щебеню у ґрунті швидкість руху во­логи більша і коливається від 5-28 мм/хв. до 1-1,5 мм/хв на глибині 90см. Загалом водопроникність лісових ґрунтів у 2- 14 разів більша незалісених угідь.

Вологоутримуюча ємність лісових ґрунтів у букових на­садженнях становить 130 мм, а в смерекових - 120 мм (що в ІД разів більше від сільгоспугідь). У багатоярусних лісових наса­дженнях ці показники ще вищі (145-180 мм), тоді як для відкри­тих ґрунтів лише 110 мм, що понад 1,5-2 рази нижче.

Отже, лісовий намет позитивно впливає на режим сто­ку води в гірських річках. Схилові стоки води під час павод­кових режимів зменшуються в 2 рази, а максимальні показ­ники їх піків - у 4 рази, завдячуючи переводу значної части­ни атмосферних опадів в глибинні шари ґрунтів. Цим самим ліс сприяє збільшенню ресурсів підземних вод. А це, в свою чергу, забезпечує живлення гірських річок у сухі пори року. У такі періоди на лісних водозборах води у 12 разів більше, ніж на польових. Найбільш сприятливий гідрологічний ре­жим мають водозбірні території з лісистістю понад 60% і вкрай незадовільний в басейнах з лісистістю <35%. На гід­рологічний режим лісових водозборів суттєво впливають та кож вік лісових насаджень, їх повнота, а у випадку лісозаго­тівель - види рубок. Так, вибіркові рубки лісу у 10 разів ме­нше впливають на зміну режиму стоку води, ніж суцільні. Після суцільних рубок формування нових насаджень бука тільки через 25 років відновлює свої захисні функції, а сме­реки - через 30-40 років. Науковці-лісівники давно визначи­ли згубний вплив суцільних рубок, особливо із застосуван­ням тракторного трелювання по схилах (а нерідко і по водо­токах). Здійснюється при такому підході до лісозаготівлі знищення підросту, підстилки, порушення і зниження якості ґрунту тощо. Нагадаємо, що після таких рубок лише з 1 га за два роки змивається 600 т ґрунту [46].

Звичайно, регулююча стік води функція лісу має кіль­кісно певну межу і залежить від метеорологічних умов. Для спілих насаджень верхня межа сягає близько 180 мм опадів на добу, якщо перед дощем була суха погода. В перезволо­жений період ця межа понижується. Тоді можливі паводки навіть у високозалісених басейнах гірських річок. Таке, вва­жається мало місце в Закарпатті під час катастрофічних па- водків в 1998 і 2001 роках. Водночас ці два наводки за пе­редумовами та за перебігом мали певні відмінності [50,52,53]. Для запобігання в майбутньому подібних катаст­рофічних явищ, важливо знати основні чинники, що їх зумо­влюють, зокрема антропогенний вплив.

Антропогенний вплив - це будь-який вид господарсь­кої діяльності людини у відношенні до компонент природ­ного середовища. Цей вплив може бути і позитивним, і нега­тивним. Далі йдеться тільки про негативний вплив діяльнос­ті людини на вищезазначені економічні, захисні та рекреа­ційно-оздоровчі функції лісів.

Фахівці-практики і науковці вважають основними не­гативними антропогенними чинниками впливу на ліси, що позначилися на стані природного середовища, особливо в другій половині минулого століття, такі:

• переруби в лісах понад допустиму норму, оскільки розрахункова лісосіка була не обґрунтованою або взагалі не бралась до уваги, що було поширено в період до і після Другої світової війни (1933-1935 і 1949-1960 рр.);

• низькі капіталовкладення в будівництво лісової інфра­структури впродовж тривалого періоду діяльності в лісах;

• недостатнє фінансування ведення лісового господарст­ва, переважаюча увага лісозаготівельній галузі;

• невідповідність технологій лісозаготівлі природоохо­ронним нормам, застосування природоруйнуючої техніки, зокрема трелювання і транспортування деревини гусенич­ною технікою по непристосованих дорогах (яке стало домі­нуючим в теперішній час) з жахливими наслідками щодо порушення захисних функцій лісу;

• заміна на значних ділянках вирубок корінних широко­листих деревостанів на похідні смерекові, які виявились в середньому віці нестійкими до хвороб, вітровалів;

• екстенсивна господарська діяльність на полонинах (у т.ч. і військова) з ігноруванням їх як складової єдиного з лісом природного комплексу.

Усе це в загалом, через надання переваги економіч­ним, а не екологічним пріоритетам, призвело до зниження захисних функцій лісу, що нині проявилось у наступному.

• Наслідком перерубів 1933-1935 та 1949-1960 років і не­своєчасного залісення зрубів стало зниження кількості і якості лісів, порушення їх вікової структури тощо.

• Похідні монокультури смереки, посаджені на значних площах вирубок в зоні переважаючих букових лісів в се­редньому віці були вражені хворобами (кореневою губ­кою та пеньком) і стали всихати, не досягнувши стигло­сті. Таким чином, і за екологічними, і за економічними показниками отримано зиску значно менше, ніж від бу­кових насаджень.

Техногенний тиск на лісові площі через широке запрова­дження гусеничного тракторного трелювання та транспортування деревини по схилах і водотоках призвів до порушення цілісності ґрунту на масштабних суцільних вирубках. Це посилило ерозію і змив ґрунту, сприяло знищенню підстилки і підросту. У результаті погірши­лись умови лісовідновлення. Усе це не могло не відбити­ся на якості і екологічних функціях лісових насаджень, а також на пропускній здатності водотоків і річок, через значні тверді наноси поверхневими стоками з лісових площ під час злив.

• Недофінансування лісовпорядкувальних і лісовідновлю- вальних робіт, будівництва лісових доріг, неналежна ма­теріально-технічна база держлісгоспів і тимчасових лісо- користувачів зумовили рубки лісу на площах, які близькі до наявних доріг, чим порушено норми територіального (просторового) розподілу лісосічного фонду.

• Додались до вшценаведеного і результати діяльності промисловості країн Центральної Європи. Відомо, що викиди промислових гігантів через атмосферу транскор­донними переносами у вигляді опадів кислого дощу, пес­тицидів і забрудненого важкими металами та сіркою сні­гу постійно переносяться на лісові масиви Карпат, що не­гативно впливає на рослинність, ґрунти і водотоки, а че­рез них - на усе живе та неживе в природі.

• Вшценаведене дає підстави стверджувати, що ліси, як і інші чинники, мають вплив на гідрологічний режим в об­ласті. Тому, чим швидше ми досягнемо збалансованого розвитку лісогосподарської галузі, тим легше буде вирі­шувати проблеми протипаводкового захисту, приваблю­вати рекреантів і туристів, оптимально використовувати природні ресурси.

Заходи, які для нього потрібно вжити, неодноразово дискутувались і їх можна узагальнити до наступних основ­них, а саме:

- запровадити на практиці екологічні принципи господа­рювання в лісах, зокрема на часі на законодавчому рівні

ставити на розгляд питання про перехід до постійного лісо­користування, заміну суцільних рубок в лісах на поступові та вибіркові, ведення лісового господарства на екосистем- ному рівні;

• налагодити виробництво лісогосподарської техніки, придатної для ведення робіт в гірських лісах з дотриманням екологічних вимог;

• заліснити площі малопродуктивних земель, а також покращити якість лісових насаджень в лісогосподарствах «Закарпатагроліс», рівень господарювання в яких далекий від раціонального;

• здійснити паспортизацію лісів на рівні окремих діля­нок і виділів, та виконати в повному обсязі чергове лісовпо­рядне проектування, визначити місця додаткового залісення, оцінити біологічне різноманіття та ресурси побічного корис­тування, оптимізувати рубки, пов'язані з веденням лісового господарства тощо;

• підвищити відповідальність влади і спеціально упов­новажених органів за цю галузь, вдосконалити їх структуру і механізми контролю якості лісокористування та лісовіднов­лення.

Оптимізація збалансованого гірського лісокористуван­ня - це важлива стратегічна задача і для області, і для Кар­патського регіону, і для Європи. Тому вона повинна невід­кладно вирішуватись на всіх рівнях. Без цього не варто на­віть думати про збалансований розвиток області на тривалий період. Європейські країни також повинні дбати не про ви­везення з Українських Карпат якомога більше ресурсів, а про їх збереження, відновлення та належну охорону. Адже всі ми хочемо, щоб "легені Європи"були стабільними і здор овими, а водотрансформаційні функції гірських лісів - оп­тимальними для захисту від паводків та кліматотворення.

Загальна характеристика

Мінеральні ресурси - сукупність запасів корисних ко­палин в надрах Землі даного регіону (держави, континенту, планети тощо), які придатні для використання у матеріаль­ному виробництві. Вони відносяться до вичерпних, невідно­вних природних ресурсів.

Україна - одна з найбагатших держав світу на мінера- льно-сировинні ресурси. На її території, за даними Міністер­ства екології та природних ресурсів України, зосереджено близько 20 тис. родовищ та рудопроявів корисних копалин [56]. Із них 7,8 тис. родовищ, у яких наявні 96 видів мінера­льної сировини, мають промислове значення. Розвідані запа­си сировини в цих родовищах оцінюються сумарною вартіс­тю понад 35 трлн. грн. Україна займає провідні позиції у сві­ті з видобутку різноманітних корисних копалин. Так, на до лю України припадає понад 14% загальносвітових запасів залізних та 43% марганцевих руд. Вона має значні запаси титану, цирконію, урану, літію, графіту, декоративного ка­меню та ін. Україна належить до провідних країн світу з ви­добутку вугілля, марганцевих та залізних руд, титану, графі­ту, каоліну. Водночас, вона активно веде пошуки дефіцит­них для неї кольорових металів (хром, алюміній, свинець, цинк, мідь, вольфрам, нікель тощо).У кінці минулого століт­тя Україна забезпечувала 5% видобутку корисних копалин у світі [6]. В попередні роки обсяги видобутку деяких корис­них копалин в Україні зменшилися через кризові процеси в економіці, зношеність обладнання та недосконалість техно­логій гірничодобувної галузі. Відчутний також негативний вплив інтенсивного і не завжди бережливого використання надр на навколишнє природне середовище. Зокрема, у Зака­рпатті спостерігається активізація зсувів і карстових проявів через зрушення покрівлі у підземних виробках [56]. Значна частина мінеральної сировини, яка видобувається, йде у від­вали (понад 85%), тоді як у розвинутих країнах цей показник не перевищує 20% від добутої сировини.

Мінерально-сировинний потенціал Закарпаття уніка­льний. Його раціональне використання - одне з найважли­віших завдань розвитку краю. Більшість родовищ має сиро­вину багатоцільового призначення. Створення різних вироб­ництв з використання власної сировинної бази повинно ста­ти основою майбутнього індустріального розвитку краю. З огляду на специфіку Закарпаття як гірської високоенерге­тичної і динамічної території, а отже, чутливої до порушен­ня екологічної рівноваги (зсуви, підтоплення, карст тощо), необхідно здійснювати промислове освоєння розвіданих ро­довищ дуже виважено, з різнобічним вивченням можливого негативного впливу розробки кожного об'єкту на природне середовище. Економічна доцільність не повинна брати верх.

В даному розділі коротко охарактеризуємо найважли­віші серед виявлених і розвіданих родовищ мінеральної си­ровини на Закарпатті, вкажемо на деякі можливі застосуван­ня і пріоритетні напрямки освоєння надр. Зауважимо, що си­ровинний потенціал області у цьому розділі розглянуто не тільки в аспекті ресурсів викопних копалин. Окрім рудних і нерудних корисних копалин, дана також характеристика ро­довищ газу, мінеральних і термальних вод [81-85].

В області розвідано 217 родовищ, в яких більше ЗО різноманітних корисних копалин, зокрема: 2 - дорогоцінних металів (золото, срібло), 3 - кольорових металів (свинець, цинк), 4 - ртуті, по 4 - газу та вугілля, по 1 - гірничорудної сировини (глина бентонітова, каоліни) та гірничохімічної сировини (сіль кухонна), 3 - цеоліту, а також значну кіль­кість родовищ різноманітних будівельних матеріалів (анде­зиту, андезито-базальту, мармуру, перліту, глини тугоплав­кої, сировини цегельно-черепичної тощо). Станом на 01.01.08 р. в стадії геологічного вивчення надр, в т. ч. дослі­дно-промисловій розробці знаходяться 9 родовищ природ­ного газу, 1 - нафти, 3 - золото-поліметалічних руд, 1 - ан­дезиту, 11 - підземної прісної води, 1 - термальної води, 3 - будівельного каменю.

У Закарпатті мінеральні води виявлені в 562 свердло­винах і джерелах у всіх районах області . Виявлено також термальні і субтермальні води в 41 свердловині переважно в чотирьох районах - Берегівському, Виноградівському, Му­качівському й Ужгородському. Розвідані мінеральні води різні за хімічним складом і цілющими властивостями. За­значимо, що ресурси мінеральних і термальних вод належа­ло б розглядати в розділі "водні ресурси" (див. п. 6), до яких відносяться і підземні води. Однак, там читач знайде харак­теристику тільки прісних підземних вод Закарпаття. Інші підземні води розглянуто в цьому розділі з огляду на те, що всі мінеральні та термальні води області є мінерально-сировинними ресурсами. З розсолів, наприклад, можна (і доцільно б) добувати окремі корисні елементи або сукуп­ність наявних в них солей,, наприклад для подальшого вико­ристання в бальнеологічних цілях.

Види корисних копалин Закарпатської області, які облікова­ні в Державному балансі запасів, приведено у табл. 9.1 [81]. Тут подано кількісні показники запасів сировини у родови­щах, а також їх доля в сировинних запасах України і ступінь розробки. Із таблиці бачимо: тільки в Закарпатті сконцент­ровані затверджені запаси таких копалин стратегічного зна­чення, як золото, срібло, цинк, свинець і германій; що Зака­рпаття має єдині в Україні родовища цеолітів, а їх запаси є одними з найбільших у світі; що тільки в нашому краї наяв­на цінна руда бариту, який Україна нині купує за кордоном; що Закарпаття стовідсотково в Україні володіє колосальним сировинним потенціалом матеріалів для оздоблення і будів­ництва (мармури, мармуризовані вапняки, декоративні туфи, андезити і андезито-базальти, вапняки тощо). Не продовжу­ючи перелік наведеного у таблиці, зрозуміло, що наш край не випадково називають Срібною землею. Однак до цих пір ми не спромоглися розумно цим скористатися. І це, можли­во, на щастя нашим дітям і онукам. Адже там, де ми забира­ємо будівельні і оздоблювальні матеріали чи видобуваємо сіль, золото, кіновар часто залишаємо порушені землі від­працьованих кар'єрів, засипані відвалами території, яким поки-що ніхто не спішить дати лад. Звичайно, що якщо не тільки бездумно брати у природи, але й належно дбати про неї, то можна від цього багатства мати вигоду. А поки-що "маємо те, що маємо" - одну з найменш промислово розви­нутих областей і чималі екологічні проблеми.

Таблиця 9.1. Види корисних копалин Закарпаття, які враховані

Державним балансом запасів корисних копалин та знаходяться в промисловій розробці [81].

		Кількість родовищ				Запаси родовищ
№ з/п	Назва корисних копалин	Всього	Розробляється	Не розроб­ляється	Готується до розробки	Станом на 01.01. 2001 р.	% від усього в Україні
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Газ вугільний	4	2	-	2	2713 млн. м*	0,26
2	Буре вугілля	4	1	3	-	39,18 млн. т	0,09
3	Руди свинцю та цинку Свинеі{ь Цинк	3		3		301,5 тис. т 694 тис. т	100 95,9
4	Руди ртуті	4	-	4	-	134,0 т	2,67
5	Руди золото-поліметалічні	2	1	1	-		100
6	Сіль	1	1	-	-	347,8 млн. т	2,1
7	Сировина карбонатна для вапнування ґрунтів Вапняк Мергель	2		1	1	343 тис. т 5,62 млн. т	0,48 74,26
8	Барит (руда)	1		1	-	2,522 млн. т	100
9	Сировина для виробницт­ва мінеральних пігментів Мумія червона Вохра жовта Вохра червона	6	1	5		3,049 млн. т 1,753 млн. т 877,0 тис. т 419,0 тис. т	26.92 100 53,08 100
10	Сировина польовошпатова Мікрогранодіорит	1	1	-	-	73,92 тис. т	100
11	Каолін первинний	1	1	-	-	4,315 млн. т	2,04
12	Цеоліт	3	1	-	2	130,4 млн. т	100

Продовження таблиці 9.1.

1	2	3	4	5	6	7	8
13	Глини бентонітові	1	1	-	-	7,599 млн.т	12,48
14	Доломіт для металургії	1	-	1	-	56,59 млн. т	74,73
15	Вапняк для випалювання на вапно	3	2	1	-	14,89 млн.т	100
16	Скляна сировина, ліпарит	1	-	1	-	20,7 млн. т	100
17	Облицювальний камінь: Мармуризований вапняк Туф ' Мармуризованай доломіт Андезит Вапняк Ліпарит	23	7	11	5	31 млн. м3 7,2 млн. м3 7,8 млн. м3 2,98 млн. м3 2,58 млн. м3 9,21 млн-м3 542 тис. м3	8,12 38,9 100 100 100 85,77 100
18	Будівельний камінь Андезит Андезито-дацит Вапняк Діорит-порфірит Доломіт Ліпарито-дацит Пісковик Ріоліт	37	32	2	3	млн. м3 млн. м3 35,41 млн. м3 221 тис. м3 3,162 млн. м3 821 тис. м3 22,99 млн. м3 4,75 млн. м3 1,07 млн. м3	2,55 100 0,06 100 10,41 100 0,68 100
19	Керамзитова сировина	1	-	1	-	3,29 млн. м3	0,97
20	Перлітова сировина	3	1	1	-	47,96млн. м3	100
21	Пісок будівельний	4	5	1	-	28,16 млн. м3	1,06
22	Суміш піщано-гравійна	2	-	2	-	4,32 млн. м3	1,65
23	Глини тугоплавкі	3	1	2	-	15,19 млн. м3	15,15
24	Цегельно-черепична си­ровина	79	29	49	1	81,09 млн. м®	3,4