8.5. Природно-заповідний фонд

8.5.1. Класифікація природоохоронних об'єктів. За­коном України "Про природно-заповідний фонд" (1992 р.) об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) - це ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, ес­тетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони створюються з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання зага­льного екологічного балансу та забезпечення фонового мо­ніторингу довкілля.

Призначення об'єктів ПЗФ: наукові дослідження, охорона дикої природи, збереження біологічних видів та ге­нетичного різноманіття, забезпечення охорони природного середовища та природних екосистем, підтримання культури та традицій етносів, сприяння розвитку туризм}', рекреації та освітньо-пропагандистської діяльності.

За національним законодавством класифікують об'єкти ПЗФ як за призначенням, так і за ступенем заповідності. Ви­значено 11 категорій з різним ступенем заповідності, а са­ме:

• природні заповідники;

• біосферні заповідники;

• національні природні парки (ШТП);

• регіональні ландшафтні парки (РЛП);

• заказники (ландшафтні, ботанічні, зоологічні тощо);

• пам'ятки природи (лісові, гідрологічні, геологічні то­що);

• заповідні урочища;

• ботанічні сади;

• дендрологічні парки;

• зоологічні парки;

• парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Останні чотири позиції - це штучно створювані

об'єкти. Найвищий рівень заповідання мають природні та біосферні заповідники, національні природні парки, які ма­ють у територіальній структурі зони різного режиму запові­дання: зони з повною забороною господарської та будь-якої іншої діяльності; зони зі строго обмеженою рекреацією та господарською діяльністю; буферні зони з контрольованою рекреацією та господарською діяльністю. Вищезгадані об'єкти природно-заповідного фонду мають загальнодержа­вне значення. Такий статус можуть мати й інші об'єкти ПЗФ, зокрема: заказники, ботанічні сади, зоологічні парки, пам'ятки природи тощо. Більшість об'єктів і територій ПЗФ мають місцеве значення. Усі об'єкти природно-заповідного фонду якісно функціонують при наявності підтримки насе­лення та органів місцевого самоуправління.

Національні природні парки - великі природні тери­торії, суттєво не порушені людською діяльністю, в яких за­боронена розробка ресурсів. їх призначення полягає в збе­реженні природи та мальовничих пейзажів національного і всесвітнього значення в наукових, освітніх і рекреаційних цілях.

У цілому по Україні нині функціонує 578 територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення. Це: 16 природ­них і 4 біосферних заповідники, 11 національних природних парків, 17 ботанічних садів, 7 зоопарків, 19 дендрологічних парків, 132 пам'ятки природи, 284 заказники, 88 парків- пам'яток садово-паркового мистецтва [56,61]. Сумарна пло­ща земель ПЗФ України досягла 4,16% її загальної території, що в 2 рази вище, ніж було 15 років тому. Однак це значно нижче, ніж у більшості країн Європи, в яких цей показник складає в середньому 15%.

Доцільність збільшення територій ПЗФ в Україні об­ґрунтовується не тільки сприянням вирішенню екологічних проблем, але й економічною вигодою, яку можна отримати шляхом використання територій ПЗФ для рекреаційно- туристичних та пізнавальних цілей. Такий підхід не потре­бує вкладання значних коштів, віддача може бути великою, а довкілля збереженим. В Українських Карпатах є понад 480 об'єктів ПЗФ загальнодержавного та місцевого значення за­гальною площею понад 400 тис. га.

8.5.2. Природно-заповідний фонд Закарпаття. У За­карпатській області за останні десять років площі ПЗФ сут­тєво зросли і становлять нині (на 01.01.2008 р.) 159,6 тис. га, тобто 12,7% від площі області. Отже, за цим показником кі­лькісно область наблизилася до рівня країн ЄС і є серед лі­дерів між регіонами України. У табл. 8.9 приведено наявні в області об'єкти та території ПЗФ різних категорій запові­дання, які прийнято в Україні [61]. Серед них найвищі за ступенем заповідності: Карпатський біосферний заповідник, три Національні природні парки ("Синевир", "Ужанський" і "Зачарований край"), 21 заказник загальнодержавного зна­чення та 28 місцевого, інші об'єкти ПЗФ. Коротко охаракте­ризуємо найбільш важливі об'єкти ПЗФ області [56,80].

Карпатський біосферний заповідник (КБЗ) створе­ний Указом Президента в 1993 р. на базі Карпатського дер­жавного заповідника, що діяв з 1968 р. Він включає вісім філій, тобто територіально розмежованих заповідних маси­вів, а саме Свидовецького, Чорногірського, Угольсько- Широколужанського,Кузій-Трибушанського, Марамарось- кого, а також колишніх державних заказників "Долина нар­цисів", "Чорна гора" та "Юлівська гора" (див. рис. 8.9). За­гальна площа КБЗ - 53, тис га, з якої 31,98 тис. га площі зе­мель, які надано КБЗ у постійне користування.

Територія КБЗ розділена на чотири функціональні зони, а саме: заповідну (31% від загальної площі), буферну (28%), антропогенних ландшафтів (35%), та регульованого заповідного режиму (6%).

В масивах заповідника представлене все біологічне і ландшафтне різноманіття Українських Карпат від їх перед­гір'їв до субальпійських та альпійських лук, тобто в діапазо­ні висотних зон від 180 до 2061 м нрм. Просторово масиви заповідника розташовані в різних районах області. Найбіль­ші за площею об'єкти розташовані в гірських районах - Ра- хівському і Тячівському, решта в низинних - Хустському і Виноградівському.з 1992 р.У 2007 р. букові праліси заповід­ника, які за площею суцільних масивів є найбільшими в Єв­ропі, включені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Праліси унікальні ділянки заповідника. Вони дають можли­вість вивчати процеси природного достигання та розпаду лі­су, його різноманітність та генезис структури, умови існу­вання фауни тощо. Вони є еталоном для оцінки впливу гос­подарської діяльності на ліси.

цілому, у КБЗ охороняється понад 1 тисячу вищих су­динних рослин, 60 видів ссавців, 152 види птахів, 7 видів плазунів, 13 видів амфібій тощо. Тут сховище для багатьох рідкісних і зникаючих видів флори і фауни, центр природо­охоронної і науково-дослідної роботи [61].

Таблиця 8.9. Об'єкти природно-заповідного фонду

за категоріями заповідності Закарпатській області (на 01.01.08.р.).

№ з\п	Найменування об'єктів ПЗФ	Об'єкти нрнродно-заповідного фонду
		Загально­державні		Місцевого зна­чення		Всього
		Кіль­кість	Пло­ща. га	Кіль­кість	Пло­ща, га	Кіль­кість	Пло­ща, га
1.	Біосферні заповідники	1	53630			1	53630
2.	Національні природні парки	2	79558,3			2	79558,3
3.	Дендрологічні парки	-	-	4	37,9	4	37,9
4.	Регіональні ландшафтні парки	-	-	1	6100	1	6100
5.	Заказники - всього, в т.ч.:	22	13688,6	40	4202,9	62	17891,5
	ландшафтні	2	1482	1	188,4	3	1670,4
	лісові	4	1879	11	1188,5	5	3067,5
	ботанічні	9	2659	17	1030,7	26	3689,7
	загальнозоологічні	4	6807	1	75,0	5	6882,0
	орнітологічні	1	606,6	1	49,9	2	656,5
	іхтіологічні			5	819,0	5	819,0-
	гідрологічні	1	105,0	1	851,4	2	600,3
	загальногеологічні	1	150,0	-	-	1	150,0
6.	Пам'ятай природи, в т.ч.:	9	463,7	330	476,0	340	939,7
	комплексні	1	22,0			1	22,0
	ботанічні	6	385,0	40	88,5	46	473,5
	лісові	1	41,7			1	41,7
	гідрологічні	1	15,0	252	212,3	253	227,3
	джерела			227	185,0	227	185,0
	зоологічні	-	-	1	1,0		1,0
	геологічні	-	-	38	174,2	38	174,2
7.	Ботанічні сади	1	86.4	-	-	1	86,4
8.	Парки-пам"ятки садово- паркового мистецтва	1	38,0	33	138,2	34	176,2
9.	Заповідні урочища			9	1184,3	9	1184,3
10.	Дендрологічні парші			4 1	37,9	4	7,9
	РАЗОМ	36	147465,0	417	12139,3	453	159604,3

КБЗ включає наступні просторово виокремлені масиви, які виділені на картосхемі (див. картосхему 8.7).

Чорногірський масив - охоплює найвищу гірську час­тину Українських Карпат, рослинні субальпійський і альпій­ський пояси, багаті рідкісними рослинами і тваринами.

Угольсько-Широколужанський масив - унікальний найбільшою у Середній Європі площею букових пралі­сів (15 тис. га) із специфічною флорою і різноманітним ви­довим складом фауни.

"Долина нарцисів" - унікальний ботанічний заповід­ний об'єкт, охороняється найбільший у Європі осередок на­рцисів вузьколистих на рівнині, а також багатьох червоно­книжних рослин.

Мармароський заповідний масив - охороняється не тільки рослинний і тваринний світ, обумовлений геоморфо­логічними особливостями Мармароських Альп, але й своє­рідна геологічна будова території кристалічного масиву. Тут на денну поверхню виходять крупні глиби юрських вапня­ків, які у вигляді ізольованих скель залягають серед породи крейди.

Кузійський заповідний масив - охоплює периферійну частину Мармароського кристалічного масиву, також має унікальну геологічну будову і є багатим у флористичному відношенні.

"Чорна гора", нещодавно включена в КБЗ, як ботаніч­ний заказник. Він створений поблизу м. Виноградів на неви­сокій горі Чорна Гора (508 м). Це надзвичайно цікава охо­ронна територія у флористичному і фітоценотичному аспек­тах. Її площа 747 га. Гора розміщена у теплому місці, її по­ходження є вулканічне.

"Юлівські гори" - також ботанічний заказник, який нещодавно включений до складу КБЗ. Розташований у Ви- ноградівському районі на невисокому масиві вулканічних Юлівських гір (328 м), які витягнуті вздовж кордону з Руму­нією. Це найтепліше місце в Українських Карпатах, що сприяє формуванню водночас лісостепових і гірських видів рослинності.

Ужанський національний природний парк створений Указом Президента України у 1999 р. на базі регіонального ландшафтного парку "Стужиця" (14 665 га), що діяв з 1974 р. Його загальна площа- 39,16 тис. га, у т.ч. 14,9 тис. га - у постійному користуванні, з них 3 тис. га - за­повідна зона. Увійшов у Міжнародний трилатеральшій біо- сферний заповідник "Східні Карпати", який утворений на стикові прикордонних природоохоронних територій Украї­ни, Польщі і Словаччини. Парк розташований у Бескидах на висоті між 400-1346 м нрм. Клімат змінюється з висотою від помірного до прохолодного. М'який клімат і достатня воло­гість сприяють формуванню висотної рослинності, багатого і різноманітного рослинного покриву, а також численної фа­уни. У парку нараховується 30 видів червонокнижних рос­лин.

Національний природний парк "Синевир", створений у 1989 р. Постановою РМ України. Займає площу 40,4 тис. га у Привододільних Горганах (див. рис. 8.9), з якої 5,8 тис. га- заповідна зона, де заборонена будь-яка госпо­дарська діяльність. Тут беруть початок р. Ріка і р. Теребля. Окрасою парку є мальовниче гірське озеро "Синевир", яке тут називають "Морське око". Це найбільше озеро в Україн­ських Карпатах. Воно розташоване на висоті 989 м нрм. і є надзвичайно привабливим для численних туристів, має ва­гоме значення для рекреації. Площа його водного дзеркала - понад 7 га, а глибина - до 15-21 м. Воно утворилося близько 11 тис. років тому шляхом гірського завалу, що загатив три невеликі гірські струмочки. Вони і живлять озеро. Тут бага­тий склад орнітофауни, різноманітних диких тварин, зокре­ма бурого ведмедя, оленя, рисі, куниці, борсука, горностая, глухаря, рябчика, тетерева, яструба тощо. На території парку на р. Озерянці збереглася найбільша в Український Карпатах гребля з водосховищем, яка служила в першій половині XIX ст. для лісосплаву. Тут організовано унікальний музей спла­ву лісу.

У 2001 р. на Іршавщині створено Регіональний ландша­фтний парк "Зачарований край". Його площа 6,1 тис. га.

Один із відомих державних заказників - "Кедринсь-

кий" (166 га, 1974 р.) на території Усть-Чорнянського держ- лісмисливгоспу, в жому охороняються реліктові насаджен­ня сосни кедрової та рідкісної модрини польської.

Зазначимо, що всі державні заказники і пам'ятки при­роди створюються постановою КМ України за поданням мі­сцевих Рад, а місцеві охоронні об'єкти створюються рішен­ням обласної Ради. Як приклад державної пам'ятки приро­ди в області (тобто території, що має особливу унікальність і береться під державну охорону для збереження в природно­му стані в наукових, культурно-освітніх та естетичних цілях) назвемо парк-санаторій "Карпати" (38 га, 1848 р.) з екзотич­ною рослинністю та ландшафтно-парковою структурою.

Ботанічний сад Ужгородського національного універ­ситету теж має охоронний статус природно-заповідної тери­торії. Він створений з метою вивчення та збагачення в спеці­ально створених умовах різноманітних видів рослинності. УжНУ, окрім невеличкого (<3 га) ботанічного саду, на за­плаві р. Уж виділено ще в 1960 р. 92 га нової площі під створення добротного ботанічного саду. Однак нічого не зроблено, щоб освоїти виділену територію. До цього часу вона навіть не огороджена. Роками чимала площа не задіяна і це при гострій нестачі земельних ресурсів у Закарпатті. Виправдання, жі іноді читаєш з цього приводу у місцевій пресі, наївні. Має місце безконтрольність, безвідповідаль­ність, що, на жаль, ще є дуже поширеним у всіх сферах дія­льності.

Найбільше заповідних територій розміщено в Міжгір- ському (35% території району), Рахівському (21%) та Вели- коберезнянському (20%) районах, тобто в гірських районах області. Позитивним є те, що більша частина заповідних площ області - це землі національних природних парків та КБЗ, тобто об'єктів вищої категорії заповідності загальноде­ржавного значення. Інші об'єкти ПЗФ не рідко залишаються поза належною увагою, не мають дбайливого господаря та належного фінансування.

У 1993 р. КБЗ і НІШ "Синевир" з порушенням чинного законодавства передані у відання Міністерства екології та природних ресурсів України без відповідного узгодження з органами місцевої влади. Верховна Рада України не розгля­нула рішення сесії Закарпатської обласної Ради від 11 бере­зня 1994 року про повернення цих об'єктів у підпорядкуван­ня області. Оскільки це не відповідає інтересам регіональної економічної політики, то рано чи пізно депутати зобов'язані будуть повернутися до розгляду цього питання.

На завершення цього короткого огляду ПЗФ зазначи­мо, що наявні також сотні пам'яток місцевого значення. Во­ни в комплексі з об'єктами державного і міжнародного зна­чення створюють величезний потенціал як для природоохо­ронної і наукової діяльності, так і для рекреаційно- туристичної галузі, зокрема для розвитку пізнавального виду туризму. Потрібно навчитися розумно поєднувати ці інтере­си, що і буде відповідати принципам комплексного раціона­льного використання власних природних ресурсів регіону для його збалансованого розвитку на тривалий час.