8.4. Мисливські та рибні ресурси

Мисливські та рибні ресурси - це дикі тварини, птахи й риби, які можуть бути предметом промислу і спортивного полювання та рибальства. Мисливські угіддя Закарпатської області займають 1024 тис. га, що становить 85% її загальної площі. Це ліси, поля, луки, болота, які є місцезнаходженням організмів.

Облік чисельності мисливських тварин проведено в 2001 році на площі 1 010,8 тис. га.

Основні показники ведення мисливського господарст­ва області наведено у табл. 8.7.

На графіку (рис. 8.4.) приведено динаміку зміни чисе­льності за останні 17 років копитних тварин, (у відсотках) копитних та пташиних, за матеріалами облуправління стати­стики [25].

Рис. 8.4. Динаміка чисельності мисливських тварин: ♦ - копитні; ° - хутрові; - перната дичина [25].

Рис. 8.6. Структура копитних тварин (а) та пернатої дичини (б) в мисливських угіддях Закарпаття станом на 01.01.2001р [25].

У 2007 р. у мисливських угіддях області налічувалось близько 2 тис. оленів, 6 тис. козуль, 2 тис. кабанів, 30 тис. зайців, 5 тис. лисиць, 17 тис. фазанів, 8 тис. білок, 24 тис. качок і ін. (табл. 8.8), хутрових звірів і пернатої дичини, а на рис. 8.8 а,б-їх видову структуру.

Таблиця 8.7. Основні показники ведення мисливського господарства [25].

:	1990	1995	2000	2005	2007
Кількість госпо­дарств, що мають за­кріплені мисливські угіддя	31	31	37
І Площа закріплених мисливських угідь на кінець року, тис. га	1039,9	1075	10266,3	1146,5	1024,1
І У тому числі охоп­лених мисливським упорядкуванням		1075	1031,0
І Кількість працівни­ків, зайнятих у мис­ливському господар­стві, чоловік	89	163	145	143	136
1 Загальні витрати на ведення мисливсько­го господарства, тис.грн.	530*	5834*	452,6	1290,5	2006,6
Витрати на охорону та відтворення диких звірів, тис.грн.	305*	5834	219,2	426,9	658,3

У фактичних цінах: 1995 р. - млн. крб., 1996-2007 рр. - тис. грн.

Мисливські угіддя рішенням сесії Закарпатської обла­сної ради закріплені за наступними основними користувача­ми:

• 11 районними радами Українського товариства мисли­вців і рибалок (УТМР) загальною площею 578,2 тис. га;

• 11 територіальними TMP "Лісівник" - 114,3 тис. га;

• військовим TMP - 22,9 тис. га;

• TMP "Хантер" - 8,1 тис. га;

• TMP "Говерла"-65,4 тис. га;

• TMP "Берегуйфолу" - 3,1 тис. га;

• TMP "Сюрте" - 3,1 тис. га;

• TMP "Берег³вське" - 7,4 тис га;

• Довжанське ЛМГ - 20 тис.га;

• Усть-Чорнянське ЛМГ - 60 тис. га;

• Бичківське ЛМГ - 44 тис.га;

• Ясінянське ЛМГ - 28 тис.га;

• Брустурянське ЛМГ - 26,5 тис. га;

• Мокрянське ЛМГ - 33 тис. га.

Основним завданням мисливських господарств є охо­рона, відтворення та раціональне використання диких тва­рин. У 2007 році в мисливських господарствах області було зайнято 136 працівників, загальні річні витрати склали понад 2000 тис. грн., з них менше третини на охорону та відтво­рення звірів та птахів (див. табл. 8.7).

Із аналізу наявних даних з ведення мисливського гос­подарства можна зробити певні висновки. Щонайперше, із графіка динаміки чисельності фауни (рис.8.8) видно, що найбільш різкі зміни мали місце в популяціях пернатих, особливо стрімкий спад впродовж 2001-2004 рр. Водночас позитивною є загальна тенденція підвищення чисельності пташиних протягом періоду з 1990 р., що є ознакою покра­щення стану довкілля. Вдруге, мисливська діяльність в об­ласті продовжує залишатися не рентабельною, затрати та збитки не компенсуються прибутками від реалізації проду кції полювання. Втретє, чисельність копитних не відповідає оптимальній чисельності за кормовими можливостями мис­ливських угідь, які за скромними підрахунками, дають мож­ливість збільшити число тварин у 3-4 рази. Такий стан мис­ливської фауни не можна повністю відносити на рахунок кліматично-погодних умов, які в окремі роки для копитних є дійсно дуже несприятливими. Певно, тут додаються і чинни ки, які пов язані з відсутністю в користувачів мисливських угідь належного відношення щодо раціонального ведення та розвитку мисливського господарства. Вочевидь, не дієвими є і заходи викорінення браконьєрства, яке приносить величе­зну шкоду мисливському господарству області.Промислове риборозведення здійснюється в обмеженій кількості в за­критих ставках. Хоча в області є значні можливості для роз­ведення цінних видів риб, зокрема райдужної і струмкової форелі, харіуса, коропа та інших. Лісомисливські господарс­тва області цією діяльністю не займаються. Необхідне ство­рення спеціалізованих підприємств промислового рибороз­ведення. Це відповідало б принципам комплексного раціо­нального господарювання на території ліс фонду, який має густу і протяжну мережу річок. Це особливо стане актуаль­ним по мірі будівництва гідроелектростанцій на гірських рі­чках. У нинішній час на відкритих водоймах і річках області рибальство тільки любительське.

Таблиця 8.8. Мисливські звірі Закарпаття [25].

Вид звірів	Загальна кіль­кість звірів, голів			Добу­то	Загину­ло
	2000 р.	2001 р.	2001 р.			2006 р
Копитні, всього	7204	8164	47		98	9900
з них олень благородний козуля	4333 6428	1875 4657	0 19		43 50	2000 6000
кабан лань	3937 53	1586 67	28		5	2000 1700
Хутрові, всього	56000	5450	7321			57600
3 них бурий ведмідь заєць-русак	243	27452	47			31000
білка ондатра		9291 5224	-			8000 4000
лисиця вовк		6969 103	2633 33			6000
єнотовидний собака норка		3 24	-
борсук видра	614 111	1208 353	-			2000 113
куниця тхір чорний	3121	4481 528	-			6000
кіт лісовий рись	264 204	568 140	-			82 62
Пернаті, всього	151300	197798	15495			165700
з них фазан сіра куріпка	11042 6359	13596 9522	1006 40			17000
перепілка глухар	780	55542 758	1735			58000 1000
тетерук рябчик	90 2331	183 2935	-			5000
гуси качки	12018	35124	3 6451			25000
лиски кулики		10654 1053	616 121			6000
голуби		68431	5529			38000 і

Ефективність і якість діяльності лісомисливських під­приємств у питанні підвищення продуктивності мисливсь­ких угідь потребує:

• вирішення проблем розведення диких звірів і досяг­нення оптимальних за чисельністю популяцій в стаціях;

• поєднання інтересів лісового, сільського, рибного і ми­сливського господарства;

• належних охорони і обліку запасів диких тварин, у т.ч. і мисливських;

• приведення до обґрунтованих норм вікової і статевої структури популяцій фауни;

• виділення відтворювальних ділянок на територіях лі­сомисливських господарств;

• регулювання чисельності хижаків;

• викорінення браконьєрства;

• диференціації строків полювання за видами звірів;

- обмеження числа днів збору дикорослих плодів, ягід, грибів.