8. 3. Фауна

На території Закарпаття вирізняють понад ЗО тис. видів фауни , в т.ч. близько 400 видів хребетних тварин, із них 81 ссавців, 280 - птахів, 57 - риб, 11 видів плазунів. Серед диких тварин лісу - олені, кабани, косулі та інші. Із хижаків найбільш відомі бурі ведмеді, вовки, рисі, лісові коти, видри та інші [77].

Тваринний світ у Закарпатті, як і в цілому в Українсь­ких Карпатах, в силу специфіки фізико-географічних умов гірської системи і стрімкої висотної зміни особливостей се­редовища існування живих організмів є особливим ж за складом, так і за видовою різноманітністю. Він складається із представників фауни різних періодів формування гірської системи Карпат і зоогеографічного походження. Так, на ве­ршині Говерли можна зустріти снігову полівку, яку так лі­рично описав проф. І.І. Турянін [78]. А походить вона з сте­пових полівок, яка у гори піднялась із рівнини не сама, а ра­зом з утвореними горами, а потім еволюційно пристосува­лась до субальпійського поясу.

Більшість видів крупних тварин має широкий ареал, що перекриває кілька висотних поясів, тобто вертикальна зональність впливає не в такій мірі, як для рослинного світу (див. рис. 8.6). Наприклад, деякі птахи гніздяться в одних умовах, живляться в різних поясах, в залежності від наявно­сті кормів, а зимують навіть за межами гірської зони. Корот­ку характеристику надзвичайно багатого і різноманітного тваринного світу Закарпаття наведемо на окремих прикла­дах, щоб показати не тільки їх промислове значення (мис­ливські ресурси), але й важливе санітарно-гігієнічне, лісого­сподарське, естетичне тощо. Кожна істота в природі викори­стовує певні ресурси (концепція екологічної ніші) і важливо не порушувати встановленої рівноваги. Більш повну інфор­ мацію знайдемо в спеціальних монографіях і книгах зооло­гів, зокрема в [78].

На жаль, людина своєю діяльністю занадто швидко й масштабно змінює природне середовище, що не дає твари­нам можливості пристосовуватися до цих змін і приводить їх до загибелі. Більшість видів в минулому якраз і загинули че­рез знищення природних місцезнаходжень.

Сучасна фауна Закарпаття формувалась тривалий час. Близько 10 тис. років тому (в пізньому голоцені) у лісах За­карпаття водились наступні звірі: тур, великоротий олень, лісовий кінь-тарпан, біла куріпка, бобер і інші тварини, які у різний час зникли (див. карту на рис. 8.6). Зараз скорочуєть­ся розповсюдження та чисельність рисі, дикого кота, горнос­тая, глухаря та інших тварини, у т.ч. промислово значимих. Так, уперше в історії Закарпаття на 2001 р. чисельність оле­ня впала до 1500 особин, що в 4 рази менше за оптимальну при наявних кормових угіддях.

До Х-ХІ століття зміни, які призводили до зникнення видів тварин на території Закарпаття, були пов'язані зі змі­ною природних умов (клімату, рослинності тощо). У пода­льшому склад і чисельність фауни стала потерпати від інте­нсивного розвитку сільського господарства, лісоексплуата­ції, промисловості та промислу тварин. Особливо небезпеч­ним для тварин розпад популяцій на складові внаслідок ан­тропогенного впливу (будівництво доріг тощо). Спеціальні обмеження на промисел звірів, птахів та риби започатковано з кінця XVIII ст. через визначення строків промислу. Зви­чайно, що від промислу постраждала тільки певна частина тварин, особливо крупні звірі, а від господарської діяльності і природних лих (пожежі, паводки, вулканічна діяльність тощо) - всі інші. У нинішній час бідою стало й браконьєрст­во. Збереження фауни- це важлива складова глобальної програми збереження біорізноманітності на планеті, що є передумовою існування людства.

Сьогодні на території області науковці вирізняють бли­зько 400 видів хребетних тварин (для порівняння в Україн­ських Карпатах їх 484 види [69]. З них 74 види ссавців, 280 нидів птахів, 10 видів плазунів, 48 видів риб. Розпочнемо розгляд фауни Закарпаття з менш досліджених різновидів безхребетних, які водяться в неземній частині, у товщі води та донних відкладах.

Безхребетні. Серед безхребетних області є представ­ники понад 20 типів організмів, з яких більшість - найпрос­тіші. Вони є посередниками між первинними продуцентами органічної речовини (рослинами) і хребетними тваринами та людиною, що знаходяться на найвищих щаблях трофічних ланцюгів . Серед безхребетних найвища різноманітність на- чемних тварин, особливо за рахунок комах (жуки, бабки, ме­телики, коники, комахи-мурашки тощо, яких в Україні декі­лька десятків тисяч видів). На них суттєво впливають кліма­тичні умови, тобто в різні пори року вони поширені дуже неоднаково. Наприклад, комахи пробуджуються і розвива­ються навесні. Першими на прогрітих сонцем ділянках з'являються туруни, які приносять велику користь, оскільки є хижими і поїдають личинок шкідливих комах і сапунів. Ба­гато теплолюбних комах влітку. Серед екзотичних наведемо приклад грушевої сатурнії (або велике нічне павине око), яка є найбільшим метеликом у Європі (розмах крил - 16 см).

З найбільш давніх груп комах виділяють на Закарпатті бабки, які в личинковій стадії - водні хижаки, що живляться різними водними організмами. Дорослі бабки також хижаки, ловлять комах вздовж водойм. Древні бабки з кам'яно­вугільного періоду досягали в розмаху крила понад 1 м. Ли­чинки бабок чутливі до чистоти водойм, особливо до забру­днення нафтопродуктами. У лісах поширені дуже корисні комахи-мурашки, які поїдають гусениці листокруток, п'ядунів та інших. Тому мурашники мають статус локаліте- тів під охороною. Своєрідні в області прямокрилі, до яких відносяться саранові та коники. У високогір'ї типовим пред­ставником коників є ендемічна безкрила - ізофія бревіпеніс (зустрічається тільки у високогір'ї Карпат). Це досить вели­кий зелений коник, який живиться листям чорниць, малини. Розповсюджені у високогір'ї також туруни і жуки- довгоносики, а також рідкісні представники пластинчасто­вусих- 2-3 види восковиків. Особливим для високогір'я є своєрідний тип безхребетних - тихохідки, які, окрім водойм, населяють сухі мохи на скелях та зволожені улоговини. Ці тварини здатні переносити дози радіації до 10 тис. рентген, температуру близьку до абсолютного нуля (-273° К) та по­вне висихання. У букових лісах Закарпаття дуже рідко зу­стрічаються жук альпійський вусач, а в дубових - великий дубовий вусач Західний, яких занесено до Міжнародної Чер­воної книги.

* Це ланцюги живлення, по яких переноситься енергія від зеленої росли­ни через ряд організмів, що поїдають один одного, до більш високих трофічних рівнів.

У верхніх шарах ґрунту найбільш поширеними з безх­ребетних є представники кільчатих червів олігохет. Велике значення для трансформації органічних залишків у ґрунтах мають дощові черви, чисельності яких можуть досягати 1000 екземплярів на 1 м² ґрунту. Протягом року вони здатні про­пустити через кишечник понад тонну землі, поліпшуючи її структуру. Інші представники олігохет (наприклад, трубо­чники) відіграють значну роль у донних відкладах водойм. Вони поширені у місцях скиду побутових стоків. Сприяючи очищенню водойм від органічних речовин, вони, водночас, є кормом риб.

Склад і чисельність водних безхребетних залежить від гідрохімічного та гідрологічного режиму водойми. Фактор сезонності також відіграє певну роль, але не в такій мірі, як для наземних організмів. Узимку в них просто знижується інтенсивність процесу обміну речовин. Навіть у цю пору ро­ ку в водоймах Закарпаття кишить життя. Так, у процесах мі­нералізації органічних речовин, зокрема опалого листя в гір­ських потоках, значну роль відіграють струмковики (ряд гріхоптера). Уже при наявності 10-20 особин на 1 м² можуть за зимовий період спожити 5-10 кг листя, мінералізуючи при цьому близько 2 кг органічних речовин. Навесні у водоймах першими підвищують чисельність черви-коловерт- км, а далі - дрібні ракоподібні та представники даної макро- фауни (олігохети, молюски) [64].

У заплавах і забруднених водоймах інтенсивно розви- наються найпростіші - раковинні амеби, гетеротрофні джгу­тиконосці, вільноживучі інфузорії. Останніх у області відомо близько 350 видів (реально їх значно більше). Серед них ви­мішено такі, що можуть бути індикаторами ступеня забруд­неності водойми органічними речовинами, а також сигналі­зувати про наявність розчинених у воді металів та газів (зок­рема сірководню). У чистих ділянках річок з плавною течією широко поширені інфузорії, а також інші найпростіші - ко­рененіжки та джгутиконосці. Дуже чисті водойми багаті безхребетними представниками фауни, а чисті гірські дже­рела і струмки - на рачки-гирпактикоїди та бокоплави, серед яких багато ендемічних для Карпат видів. У чистих текучих гірських та передгірних водоймах водяться аборигенні деся- тиногі раки (широкополі або благородні), вони надзвичайно чутливі до забруднення водойм. Широкополий рак занесе­ний до Червоної книги України.

Хребетні в сучасній фауні Закарпаття є краще вивче­ним, ніж безхребетні. Вони налічують понад 400 таксонів, зокрема риб (57 видів), круглоротих (1), земноводних (16), плазунів (11), птахів (280) та ссавців (81) [77,79]. Усі хребе­тні тварини є важливою складовою природних екосистем, відіграють вирішальну роль у трансформації органічних ре­човин у природних екосистемах. Окрім цього вони є фондом збагачення та селекції домашніх порід тварин, важливим промисловим та рекреаційним ресурсом.

Щодо поширення хребетних та інших організмів на те­риторії Карпат, то це біогеографічна зона широколистяних лісів Центральноєвропейської провінції та Східно- Карпатської біогеографічної підпровінції. Закарпаття відно­ситься до: Закарпатського передгірного, Полонинсько- Бескидського, Горганського та Свидовецько-Чорногірського округу [63].

Коротку характеристику хребетних Закарпаття приве­демо за класами, а не за фауністичними комплексами. Хоча при характеристиці видового складу кожного класу ми так чи інакше будемо відмічати місце їх поширення. Основні фауністичні комплекси області наступні [67]:

• водно-болотні;

• рівнинні дубові ліси;

• букові мішані ліси;

• хвойні ліси;

• криволісся і полонини;

Круглороті та риби області включають 1 вид кругло­ротих та 57 видів риб. Круглороті - це мінога угорська, яка водиться переважно в чистих гірських річках. Мінога зане­сена до Червоної книги України.

Більшість риб у водоймах Закарпаття є зообентофага- ми, тобто такими, що поїдають безхребетних. Це: короп, лящ, рибець, карась, в'юн, щипавка, підуст, плітка, марена та інші. До хижаків відносять: щуку, сома, вугра, окуня, ло­сося дунайського, білизну (жереха), головня, миня. Таксо­номічно риби поділяють на: лососеві, осетрові, коропові, окуневі, вугрові та інші.

В гірських водоймах зустрічаються лососеві, зокрема: форель струмкова та інтродукована райдужна, харіус, лосось дунайський. Останній, як і харіус, занесений до Червоної книги України. Форель (див. рис. 8.5) має промислове зна­чення, розводиться в спеціальних форелевих господарствах.

В низинній частині річок водяться окунь, лящ, густера, йорж смугастий, судак, лин, в'юн.

Із осетрових риб у водоймах області (низинна частина річок Боржава, Латориця, Тиса) зрідка зустрічається стер­лядь, яка також занесена до Червоної книги України.

Численними за кількісним і видовим складом є коро­пові, які складають основну масу риб природних водойм. Це підуст, марена звичайна, білизна, верхоплавка, бистрянка, короп дикий, карась, головень, ялець, в'язь, плітка.

Щука розповсюджена в усіх водоймах. Окремі вилов­лені особини досягають ваги 10 кг. Сом водиться в низинній і передгірній частинах рік. Відомі екземпляри понад 200 кг. У рівнинних водоймах із вищою водною рослинністю зу­стрічаються інтродуценти: товстолобик, амур, ротан, соняч­ний окунь і канальний сом.

Водойми області зазнають значного антропогенного впливу, що позначається на гідробіонтах навіть у більшій мірі, ніж на наземних організмах. Основні чинники людсь­кого впливу на водойми від діяльності на території області — це, насамперед, викиди транспорту (особливо важких мета­лів), які поверхневим (зливовим) стоком змиваються у водо­йми, оскільки більшість доріг пролягає поряд із річками, а також промислово-комунальні стоки. До цього додаються вторинні забруднення шляхом транскордонних переносів, забруднення міндобривами, аварійні забруднення, подібні і до аварій на румунських підприємствах у Байи-Маре та Байи-Борша. Аварії завдали у 2000 році значних збитків природі в цілому і рибним ресурсам зокрема. Лише угорці оцінили прямі втрати в 50 тис. доларів. Відмітимо, що дослі­дження тканини тіла риб та інших гідробіонтів показали на­явність у них значних кількостей таких токсичних металів як: свинець, кадмій, нікель, хром, цинк тощо [59].

Земноводні (або амфібії) у Закарпатті представлені рі­зновидами хвостатих та безхвостих амфібій. Із хвостатих у лісах зустрічається саламандра плямиста, у передгірній зо­ні - тритон звичайний і гребінчастий, у гірській - тритон карпатський та альпійський. Хвостаті земноводні живляться комахами, але самі є кормом риб, плазунів, птахів та ссавців.

Безхвості земноводні також корисні, знищують личин­ки комарів, комах-шкідників, живуть у лісах, водоймах. Зок­рема, ропуха зелена і звичайна (у рівнинній і передгірній зо­нах), квакша звичайна (на деревах і в водоймах), жаби озер­на, трав'яна і прудка.

Плазунів у області налічується до 10 видів, вони менш залежні від водного середовища, ніж амфібії. Серед них: 1 вид черепах (болотяна черепаха), 4 види ящірок (веретіль­ниця, зелена, прудка та живородна), 5 видів змій (звичайний та водяний вужі, лісовий полоз, мідянка звичайна та гадюка звичайна). Гадюка звичайна є єдиною отруйною змією на Закарпатті. Живиться гризунами, земноводними тощо. Зу­стрічається в горах, на лісових вирубках. Її довжина- до 60 см. Отрута ціниться в медицині. З неотруйних змій по­ширені в області вужі, а серед ящірок - зелена ящірка (у са­дах, виноградниках) та прудка ящірка (у придорожніх сму­гах, садах).

Птахи в Закарпатті представлені понад 280 видами, підвидами і расами. З них гніздові (120 видів, 44%), осілі (23%), пролітні (17%), залітні (13%), зимуючі (3%). Тільки осілі круглий рік живуть на території області, їх близько 60 видів. Серед них: рябчик, тетерев, глухар, куріпка, фазан, горлиця, яструб малий, яструб великий, беркут, сова, пугач, сич, дятел, сойка, горіхівка, щиглик, чиж, снігур, шишкар ялиновий, зяблик, жайворонок, синиця, оляпка та інші.

Пролітні птахи перебувають на території області від лютого до квітня. Вони мігрують на північ до місць гнізді­вель, а також від вересня до грудня ті, що перелітають на південь на зимівлю. Серед них лебідь-шипун, різні види гу­сок і качок та багато інших. Відсутність у області значних площ заболочених угідь, меліорація на території найбільшо­го колишнього болота в урочищі Чорний мочар не сприяє скупченню великої кількості болотних і водяних птахів. На заболочених ділянках, уздовж річок гніздяться різні види качок, лиска, водяна курочка, річкові крячки, перевізники.

Основну частину пташиного населення області станов­лять птахи, що живуть у деревно-чагарникових насаджен­нях, зелених зонах і парках населених пунктів (синиці, дят­ли, сови, ворони, дрозди тощо). Це санітари наших садів, виноградників, полів, які допомагають нам у боротьбі з шкі­дниками (комахами, гризунами). В орнітофауні Закарпаття до ендемічних (рідкісних) відносять такі види, як карпатсь­кий білоспинний дятел, горіхівка та інші. На узліссях, в ча­гарниках вздовж сільгоспугідь гніздяться фазани, куріпки, перепілки.

У старих ялицевих і смерекових лісах водиться глухар, рябчик. Чисельність їх мала, вони потребують охорони. У всіх лісах гніздяться зозулі, берестянки, підорлики та інші. За теперішньої економічної скрути з коштами на ведення лі­сового господарства на птахів практично основна надія що­до санітарних заходів у лісах. їх корисність для лісу важко переоцінити.

Ссавці в області представлені 81 видом, до яких відно­сять комахоїдні, гризуни, кажани, зайцеподібні, хижі та пар­нокопитні. За останні десятиріччя фауна ссавців поповнила­ся новими видами [77].

Із комахоїдних ссавців у області поширені кріт та їжак, різні види бурозубок, білозубок, кутора водяна і мала. Кріт поширений у всіх вертикальних зонах, тоді як їжак - переважно в лісах низовини і передгір'я.

Гризуни представлені в області різновидами мишей (хатня, польова, лісова, водяна, снігова та інші), соні, білки, хом'яка, ондатри, пацюка. Вони поширені від альпійського поясу (снігова) до хатніх польових мишей в низинній зоні та степового виду - хом'яка. Серед гризунів до промислових звірів відносять білки і ондатри, які досить значні за попу­ляціями у лісах Закарпаття, однак промислового значення не мають.

Зайцеподібні представлені в області єдиним видом зайця-русака.

До рукокрилих відносяться підковоноси, вухані, лили- ки, кажани та інші. Живляться комахами, зимою впадають у сплячку. Живуть у печерах, на горищах будинків, у дуплах.

З хижих звірів у області водяться рись, лісовий кіт, ли­сиця, по два види норок та куниць, вовк, ведмідь бурий, лас­ка, тхір звичайний, видра, горностай, борсук. Із них три останні занесені до Червоної книги України. Однак борсук досяг чисельності, яка дає підстави про його виведення з ЧКУ. Ведмідь бурий, зображення якого прикрашає герб За­карпатської області, крупний хижак (вагою до 400 кг), має чисельність у Закарпатті понад двісті особин екземплярів (див. табл. 8.4).

Парнокопитні в області представлені 5 видами: свиня дика, олень карпатський, козуля європейська й інтродуценти лань і муфлон, які не присутні в природних лісах. Свиня ди­ка поширена в усіх лісних угіддях, хоча її щільність нижча за оптимальну частково через несприятливі кліматичні умо­ви в окремі роки та особливо через браконьєрство. Олень благородний (карпатський підвид) зустрічається практично в усіх висотних поясах від полонин до річкових долин. Опти­мальна чисельність оленів у лісах області (5-7 тисяч) також не досягнута. Зараз їх тільки 1500 особин. Це великі тварини довжиною понад 2 м та вагою до 350 кг. Віддають перевагу широколистяним лісам з трав'янистою рослинністю та галя­винами. Взимку об'їдають пагони, кору, лишайники. У хо­лодні та сніжні зими потребують підгодівлі сіном, зернови­ми, коренеплодами. Лань, яку акліматизують у мисливських угіддях області, - це менша за оленя тварина (до 1,4 м дов­жиною і до 80 кг ваги). Козулі ще менші. За кормовою ба­зою козулі, лані та олені є конкурентами. Козуля поширена не тільки в гірських лісах, але й у низовинах. Може подеку­ди завдавати шкоди молодим лісам за умови високої щіль­ності. Однак кормові угіддя закарпатських лісів далеко не використані і парнокопитні шкоди не спричиняють. Вони є важливими промисловими видами, які частково відстрілю­ються за спеціальними ліцензіями. Види тварин, які занесе­но в Червону книгу України та їх місцепоширення, зображе­но на рис. 8.6.

Зазначимо, що ліси Закарпаття через важкодоступність зазнали менших втрат, ніж ліси інших регіонів Українських Карпат. Тому природа саме тут збережена найкраще. Як на­слідок, у лісах області зосереджена третина флори України, половина червонокнижних видів рослин і тварин Українсь­ких Карпат, особливо в гірських масивах Карпатського за­повідника. Звісно, на скелях гір Близниці, Герешаски, Ненє- ски, Піп-Івана, Кузія ростуть десятки видів рослин, які на інших територіях ніде не зустрічаються, наприклад, едель­вейс, дзвоники карпатські, дріада восьмипелюсткова, жимо­лость голуба. Не випадково значні площі Закарпаття відне­сено до найцінніших охоронних територій і включено до Карпатського біосферного заповідника. Його унікальні пра­ліси та високогірні лучні екосистеми входять до мережі біо- сферних резерватів ЮНЕСКО.