8.2.2. Землі лісового фонду та їх призначення.

Землі лісового фонду Закарпаття (станом на 01.01.2008 р.) за даними обласного управління лісового і ми­сливського господарства займають 695,8 тис. га, з них вкри­тих лісовою рослинністю 660,9 тис. га, тобто лісистість об­ласті становить понад 51% [67,68]. Решта земельної площі лісового фонду - це залужені землі або не вкриті рослинністю землі. За даними Закарпатського обласного управління статистики землі лісогосподарського призначення склада­ють понад 60% площі області, з них землі лісового фонду землі 724,2 тис. га (56,7%), в .ч. вкриті лісовою рослинністю 657,8 тис. га (51,6%). За лісистістю та загальним запасом де­ревини в лісових насадженнях понад 207 млн. м³ область має найвищі показники серед регіонів країни. Україна відно­ситься до лісодефіцитних держав. Лісистість її території становить 15,7%, що в два рази нижче загальносвітового по­казника і значно нижче лісистості територій багатьох євро­пейських країн, зокрема країн-сусідів (Польщі - 30%, Сло­ваччини- 41%, Угорщини - 20%). Лісистість Українських Карпат у теперішній час становить близько 40%, тоді як у першій половині XX ст. цей показник складав понад 70% 16]. Навіть у Рахівському районі, лісистість якого є найбіль­шою в Україні, цей показник сьогодні нижчий. На планеті лісистість, яка раніше складала 50% поверхні суходолу, ни­ні - нижче 30%, що призвело до зміни клімату на планеті. Людство захвилювалось, почало шукати шляхи до збалансо­ваного розвитку в планетарному масштабі. А це неможливо здійснити без конкретних дій на національному і місцевому рівнях. Особливо це стосується Закарпаття, як переважно гірської лісистої території, яка в до агрокультурний період також була майже повністю залісеною. Тобто світовий спо­живацький підхід до господарювання в лісах був характер­ним для всіх регіонів світу. Закарпаття - не виняток. Сього­дні не варто дискутувати на тему: винуваті чи ні вирубки лі­сів у все частіших паводках з катастрофічними наслідками. 1 Іотрібно визнати, що не все ми робимо в лісах як належить за законами Природа. Це, безперечно, додає катастрофічно­сті тим природним процесам, які зумовлені збігом глобаль­них і регіональних несприятливих чинників. А ці глобальні процеси в свою чергу залежать від стану гірських екосистем.

Термін головне користування не слід ототожнювати з оцінкою дереви­ни, як головного (першовартісного) ресурсу, оскільки вартість ресурсів побічного користування в 5-7 (і більше) разів перевищує вартість дере­вини, а екологічна значимість просто безцінна і не замінима.

І тут не має другорядності, все взаємопов'язано, насамперед через кліматоутворюючі процеси та інші природні явища.

Лісовий фонд Закарпаття розподілений між лісокорис- тувачами, перелік яких приведено у табл. 8.1. Ліси в Україні в теперішній час можуть перебувати у державній, комуна­льнії! і приватній власності. У приватній власності можуть бути земельні лісові ділянки замкнені у складі угідь селян­ських, фермерських та інших господарств площею до 5 га, а також ліси створені на земельних ділянках, що належать приватним особам без обмеження площі. Право па корис­тування лісами, яке може бути постійним або тимчасо­вим, реалізується через КМ України, облдержадміністрацію та органи місцевого самоврядування. Більшість площ лісо­вого фонду, а саме 495,8 тис. га (~71% площі лісфонду) зна­ходяться в постійному користуванні 18 державних лісових і лісомисливських господарств, які підпорядковані Закарпат­ському обласному управлінню лісового і мисливського гос­подарства Державного комітету лісового господарства Укра­їни (ДКЛГУ). В їх структурі діють 99 лісництв. Між цими господарствами розподілені площі державного лісового фо­нду й обсяги лісокористування, які щорічно встановлюються за науково обґрунтованими нормативами (розрахунковою лісосікою). Вони несуть повну відповідальність за раціона­льне ведення лісового господарства на виділеній їм терито­рії, як і інші лісокористувачі, які вказані в таблиці 8.1 (за да­ними Державного управління охорони навколишнього при­родного середовища в Закарпатській області станом на 01.01.2008 р.).

На другому місці за площею лісового фонду продов­жують залишатись постійними користувачами державні спеціальні лісогосподарські підприємства "Закарпатагроліс", які у своєму віданні мають 12% лісових земель області. Землі лісового фонду були частково передані у середині ми­нулого століття, колгоспам (агропромисловому комплексу) з метою їх прискореного розвитку. Незаперечно, що тоді це зіграло певну позитивну роль у соціально-економічному розвитку села, особливо в гірській місцевості. Однак, відсу­тність належної спеціалізованої структури, нестача фахівців із ведення лісового господарства, безсистемність у вирубці лісів, низький рівень фінансування лісовідновлюваних робіт, низький рівень культури господарювання та безконтроль­ність призвели до того, що сьогодні це переважно низько­продуктивні чагарники. Уже не має колгоспів і назріла нага­льна потреба перегляду користувача належавших їм лісів, наприклад передачі цих лісових площ в управління Держ- комлісгоспу України.

Те ж стосується частково і лісових площ Міноборони України, які дещо в кращому стані. В питанні ведення лісо­вого господарства повинна бути єдина державна політика, а у кожної ділянки лісу відповідальний і дбайливий господар. Це не суперечить реалізації задуму про доцільність привати­зації окремих ділянок лісових площ, особливо поблизу посе­лень і в межах сільгоспугідь.

Окремої уваги заслуговує питання про землі Націона­льного природного парку «Синевир» та Карпатського біо- сферного заповідника, користувачем яких у 1993 р. було прзначено Мінприроди України без згоди на це обласних і місцевих представницьких органів, як цього вимагає чинне законодавство. За рішенням сесії Закарпатської облради (1994 р.) до Верховної Ради України було направлено про­хання повернути лісові площі у відання Держкомлісгоспу України. Однак цю справу так і не завершено, і в теперішній час виникають певні труднощі в управлінні і господарюван­ні на заповідних територіях, особливо де наявні поселення, землі яких не вилучено із ПЗФ. Певно, депутатам облради варто ще раз повернутися до розгляду цього питання і ви­значитися якою має бути модель комплексного планування і управління цими унікальними територіями. Адже з розвит­ком рекреаційно - туристичної галузі, яка є пріоритетною для області з огляду на наявність саме цих територій, у май­бутньому буде виникати ще більше проблем у взаємостосу­нках між місцевою владою, громадами, рекреантами і адмі­ністраціями природо заповідних об'єктів. Успішний розви­ток рекреаційно-туристичного бізнесу, як важливішої скла­дової цих територій, неможливий без узгодженої співпраці всіх без винятку перелічених учасників цього бізнесу. При цьому потрібно зважити на те, що Мінприроди та його стру­ктури на місцях забезпечують дотримання і реалізацію при­родоохоронної політики, але власне бізнесовою діяльністю (до якої відноситься туризм і рекреація), вони займатися не можуть.

Таблиця 8.1. Землі лісогосподарського призначення за їх відомчою підпорядкованістю та користувачами (станом на 01.01.08 р.)[42].

№ з/п	Лісокористувач, відомство	Всього, тис. га	Лісові землі, тис. га				Нелісові землі, тис. га
			вкриті	не вкриті	всього
1	Держпідприємства., Держкомлісгоспу України	495,8	460,9	9,3	482,3	13,6
2	Підприємства Мінагрополітики України	86,2	83,7	1,70	86,0	0,1
3	Підприємства Міноборони України	9,8	8,914	0,3	9,20	0,6
4	Організації Мінприроди України	79,2	70,909	ІД	72,5	6,7
5	Інших, з них:	222,0	174,5	4,5	180,0	42,0
6	С/г підприємства	13,4	10,8		10,8	2,6
7	Громадяни	0,2				0,2
8	Заклади,установи	0,2	0,1		0,1	0,1
9	Підприємства	0,2	0,1		0,1	0,1
10	Частини	6,8	6,7		6,7	0,1
11	Організації оздор.рекреаційні	72,2	69,8	0,5	70,3	1,9
12	Землі запасу	127,2	87,7	87,7	91,7	35,5
-	Всього по області	893.0	799,0	16,9	830,0	63,0

8.2.3. Породний склад і вікова структура лісів є над­звичайно важливими показниками раціонального ведення лісового господарства. Від них залежать екологічні та еко­номічні характеристики лісу, і як природного комплексу, і як ресурсу.

За породним складом найбільшу площу лісового фонду Закарпаття займають деревостани з переважанням бука, а найменшу з переважанням вільхи. У лісах підприємств За­карпатського обласного управління ЛМГ породний склад за площею деревостанів наступний: бук - 59%, смерека і ялиця - 32%, дуб - 7,5%, ясен, явір, в'яз та ін. - 1,5%.

Вікова структура деревостанів, яку прийнято поді­ляти на 4 групи, для лісового фонду Закарпаття наступна (станом на 01.01.2008 р.):

• молодняки - 22,8%, у т.ч. в лісах держлісгоспів- 19,4%;

• середньовікові насадження - 45,4%, у т.ч. лісах Держкомлісгоспу України - 44.6%;

• пристигаючі)- 11,5%, у т.ч. лісах Держкомлісгос­пу України - 12,8%;

• стиглі) і перестійні - 20,3%, у т.ч. в лісах Держ­комлісгоспу України - 23,2%.

Ці дані усереднені за групами лісів різного призна­чення, тому можуть бути суттєво різними у розрізі окремих груп. Так, ліси експлуатаційного фонду характеризуються гіршими співвідношеннями між віковими групами. Вікова структура лісів за останній період змінюється в кращу сто­рону, зростає доля середньостиглих лісів за рахунок змен­шення молодих насаджень, що є наслідком зменшення су­цільних рубок. Як ресурс, найбільшу значимість має стиглий ліс. В ньому деревостани мають найвищу масу деревини і за своїми технічними ознаками придатні для заготівлі найкра­щих і економічно вигідних сортиментів. Розрізняють ще вік природної (фізіологічної) стиглості -вік такої стиглості де­рев коли вони починають розкладатися через старіння. В до­брих кліматично-ґрунтових умовах вік природної стиглості в насіннєвих насадженнях наступає для: дуба в 500-700 років, сосни - 300-350, ялини і ялиці в 200-300, бука - 150-250, граба і чорної вільхи - 100-150, берези, осики, тополі - 60- 100 років. У чагарниках ці показники суттєво менші.

Науковці вважають, що оптимальною віковою струк­турою деревостанів є така, коли співвідношення між вище­зазначеними групами є рівномірним. Тобто щоб молодники, середньовікові та всі старші насадження були за площею рі­вновеликі. Тоді забезпечується постійність лісокористуван­ня. Якщо проаналізувати наведені теперішні і 25-ти річної давності показники, то ситуація з віковою структурою по­ступово покращується і наближається до оптимальної. Якіс­ні показники лісового господарства та динаміка їх змін ма­ють суттєве значення для оцінки лісів і їх раціонального ко­ристування. Наприклад, коли йдеться про територіальний розподіл лісосічного фонду, а з ним і наступних площ залі­сення. Саме цей чинник негативно проявився в попередні роки через ''здобування" лісосік ближче до наявних шляхів [68]. Недоліки в територіальному розподілі лісосічного фон­ду приносять шкоду не меншу, ніж переруби в минулому. Ті, від кого це залежить, повинні звернутись до свого фахового сумління. Справжній лісівник, як і лікар, повинен діяти за принципом - не нашкодити. Наразі варто нагадати лісівни­кам і всім нам, що до другої світової війни в Закарпатті на достигаючі, стиглі і перестійні ліси припадала майже поло­вина лісового фонду. Певно тому, дощові зливи у 1947 році, які були не менші, ніж при катастрофічних повенях 1998, 2001 і 2008 років, не спричинили тоді таких жахливих нас­лідків, які ми мали в теперішню добу.

Висновок напрошується один: лісовідновленню та лі­сорозведенню необхідно приділити в області надзвичайну увагу і забезпечити ці роботи державним фінансуванням [71,72]. Обсяги цих робіт впродовж останніх 17 років приве­дено в табл. 8.2.

8.2.4. Деревинні ресурси Закарпатської області оціню­ються загальним запасом деревини в кількості понад 207 млн. м³ (11% від загального запасу деревини в Україні). Із них 72,7 млн. м³ - хвойні, 125,6 млн. м³ - твердолистяні і 1,4 млн. м³ - м'яколистяні породи. Загальний запас в букових лісах Закарпаття найбільший в лісфонді, він складає понад 110 млн. м", з них стиглих і перестійних - 35 млн. м³.

Деревина - цінний промисловий продукт, який широ­ко використовується в багатьох галузях промисловості та як відновлюваний ресурс для палива. Деревина для закарпатців завжди була надзвичайно важливою сировиною у якості па­лива. З огляду на теперішню енергетичну кризу, її значи­мість надалі тільки зростатиме. Загалом запаси біомаси в об­ласті по потенціалу, як відновлюваний енергетичний ресурс, є одним із головних після потенціалу гідроенергетичних ре­сурсів.

Експлуатаційні ліси, в яких дозволено промислову за­готівлю деревних ресурсів, складають в області близько 42% загальної площі лісового фонду. Решта лісових площ - запо­відні території та ліси природоохоронного призначення

Таблиця 8.2. Динаміка проведення основних робіт у лісовому господарстві Закарпаття [25].

Види робіт	1990	1995	1000	2005	2007
Рубки головного користування Площа рубки лісу головного користу­вання в лісовому фонді, тис. га	2,8	1,5	1,6	1,6	1,4
Вирубано ліквідної деревини, тис. м	891	483	530	478	440
Рубки пов'язані з веденням лісового господарства Площа рубок догляду за лісом і вибірко­во санітарні рубки, тис. га	25,1	14,0	12,2	16,1	16,8
Вирубано ліквідної деревини в рубках догляду, тис. м3	556	495 113	377 377*	716 495*	873 508*
Лісовідновні роботи Лісовідновлення в лісовому фонді, тис. га	2,8	2,3	2,2	2,7	2,8
Переведено лісових культур у вкриті лісовою рослинністю землі, тис. га	2,7	1,9	1,7	1,7	1,6
Площа захисту лісів від шкідників і хвороб біологічним методом, тис. га	6,1	3,0	2,7	1,3	2,4
Заготовлено ліквідної деревини, всього, тис. лі3	1447	978	907	1032 897*	1117 885*
Розрахункова лісосіка, тис. мЗ	950	907	838	530	540

*дані Закарпатського обласного управління лісового і мисливського господарства.

(водоохоронні, протиерозійні, приполонинні, оздоровчі, са- нітарно-гігієнічні тощо). У лісфонді області на ці ліси при­падає понад 58% загальної площі лісів, а в лісах Держком- лісгоспу України - 61%. За запасами деревини, в т.ч. екс­плуатаційними, на душу населення (157 мЗ). Закарпатська область переважає не тільки всі регіони України, але й біль­шість країн Європи. За середнім запасом деревини на оди­ниці лісової площі (309 м³/га)* обласний показник наближа­ється до досягнутого Швейцарії (334 м³/га), яка розвитку лі­сового господарства приділяє належну увагу. У середньому по Україні цей показник становить 237 м³/га. Як уже відмі­чалось у п. 8.1, кліматичні умови Закарпаття надзвичайно сприятливі для ведення лісового господарства. Саме цим, насамперед, зумовлений високий середній річний приріст, який у середньому по всіх лісах області становить 5 м³/га. Для порівняння у Швейцарії- 5,7 м^/га, у середньому по Україні — 3,8 м³/га, у Росії- 1,4 м³/га. У хвойних лісах при­ріст кращий (6,7 м³/га на рік), ніж у твердолистих (3,8 м³/га). У букових пралісах запаси деревини на окремих ділянках досягають 800-1000 м³/га, а в кращих насадженнях смере­ки - до 1200 м³/га. Окремі кращі смереки і ялиці виростають заввишки 50 м з діаметром стовбура до 200 см, а кращі дере­ва бука виростають понад 40 м, у діаметрі мають до 150 см. Рекордсменом за висотою є модрина європейська (Рухівсь- кий район), яка у віці 140 р. має висоту 54 м.

Розрахункова лісосіка по всіх лісах області становила на 2000 рік 838 тис. м ліквідної деревини, з них більшість у лісгоспах (772 тис. м³). У 2005 р. розрахункова лісосіка була зменшена по всіх лісах до 550 тис. м³, а у 2007 р. - до 575 тис. м³ ліквідної деревини. Основні показники заготівлі деревини лісовим господарством Закарпаття приведено у табл. 8.3. Динаміку заготівлі деревини по всіх видах рубок основними лісокористувачами у лісфонді за останні 17 років приведено нарис. 8.3 [25,50,42].

*У лісах лісгоспів середній запас деревини 360 м7га, але в агролісах тільки 163 м 7га„ що суттєво знижує загальнообласний показник.

За обсягами рубок головного користування, як видно з табл. 8.3, господарювання у лісах за останні десятиліття ма­ло тенденцію до зниження лісозаготівлі ділової деревини. Обсяги заготівлі деревини від рубок головного були менши­ми за розміри розрахункової лісосіки впродовж всього ана­лізованого періоду (див. рис. 8.3). Однак динаміка обсягів головного користування не дає повноти картини якості гос­подарювання у лісах. Фактичний відпуск деревини по всіх видах рубок (враховуючи і рубки, які пов'язані з веденням лісового господарства), динаміка яких також зображена на рис. 8.3, дає можливість уточнити якість господарювання в лісах. Для цього за наявними даними визначено питомий показник вирубаної деревини в перерахунку на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель, який приведено в табл. 8.3. Ба чимо, що в останній час вирубується в середньому дещо ме­нше 2 м³ з 1 га вкритих лісом площ.

Таблиця 8.3. Динаміка заготівлі деревини по всіх видах рубок у лісах Закарпаття (без лісів військових і агролісів) [68].

	Рубки, тис. м3
Роки	Головне користування	Ведення лісового господарства		Всього, 3 тис. м	Середнє за рік, 3 тис. м		Питомий показник, м5 на га
1956-1960	13636	2441		16077	3215		6,5
1961-1965	5220	3577		8797	1759		3,5
1966-1967	1752	1576		3228	1664		3,3
1989-1996	5595	3131		8726	1091		2,1
1996-2001	2920	2700		5348	891		1,7
2002-2007	2383	2929		5312	885		1,7

Тобто це в 2,5 рази менше, ніж середньорічний приріст де­ревини, який становить у середньому 5 м з 1 га.. Водночас варто звернути увагу на зростання в останні роки обсягів за­готівлі деревини при рубках, які пов'язані з веденням лісо­вого господарства (див. рис. 8.3). Зростає при цьому і кіль­кість деревини, зрубаної в середньому з гектара доглянутої площі, що вказує на промисловий характер рубок догляду. Особливо ця негативна тенденція видна із аналізу статисти­чних даних, які відображають динаміку проведення лісогос­подарських заходів, пов'язаних з веденням лісового госпо­дарства. впродовж останніх років (див. табл. 8.4.) [25,42]. За цими даними можна зробити декілька важливих висновків. По-перше, спостерігається значне переважання обсягів від рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства порів­ няно з рубками головного користування, що досягається за рахунок постійного збільшення як площ рубок, так і заготі­влі ділової деревини з 1 га. Це в свою чергу вказує на те, що рубки догляду все більше набирають вид заготівельно- промислових. По-друге, серед цих рубок найбільші обсяги заготівлі деревини припадають на суцільні санітарні рубки. При цьому зростання площ санітарних рубок катастрофічно зросло впродовж останніх років, хоча воно було значним і раніше. Так, у 2007 році порівняно з попереднім роком пло­ща санітарних рубок зросла у хвойних лісах майже в 10 ра­зів, а в твердолистяних - у 2,4 рази [42]. Тільки від цих сані­тарних рубок фактично зрубано 416 тис. м³ деревини, що уже перевищує обсяг рубок від головного користування. Ці факти потребують з'ясування причин такого стану в лісах. По-третє, як наслідок двох перших аналітичних спостере­жень, незрозуміло чому не здійснена посадка на всіх площах суцільних вирубок. Згідно статистичних даних у 2007 р. по­саджено і посіяно лісу на площі тільки 1,9 тис. га, тоді як зрубано загалом на площі 2,9 тис. га (1,49 тис. га - суцільні санітарні рубки та 1,4 тис. га — рубки головного користуван­ня). На природне поновлення лісів на площах суцільних ру­бок, за наявних поки-що технологій лісозаготівлі, надіятись проблематично, а, певно, саме до них відносять не засаджені площі зрубів.

Переруби в лісовому фонді понад розрахункову лісосі­ку мали місце в період 1949-1960 рр. Це добре видно з табл. 8.3, де приведено усереднені дані про фактичний від­пуск деревини по всіх видах рубок у лісах лісгоспів (крім агролісів і лісів військового лісництва). Додамо, що в 1949- 1960 роках завищеною була і розрахункова лісосіка, яка ся­гала понад 1600-1800 тис. м³ щороку. Заготівля деревини складала в окремі роки завсіма видами рубок понад 6 млн. м³. В окремих гірських районах обсяг деревини, оде­ржаний тільки від рубок головного користування, в 1949- 1958 рр. досягав понад 12 м³ у середньому на 1 га експлуа­таційних лісів, що понад 2 рази перевищувало середньоріч­ний приріст. Тоді все оправдувалось важливістю відбудови народного господарства, яке постраждало від війни. Прина­гідно зазначити, що під час Другої світової війни посадка лі­су взагалі не проводилась, тому ліс поновлювався тільки природним шляхом. Після війни темпи посадки лісу відста­вали від темпів рубок. Тільки з утворенням на початку 60 -х років лісокомбінатів відбулася ліквідація невідповідності між вирубками і залісненням.

Сьогодні ситуація в світовому геопросторі щодо лісо­користування кардинально змінилась. В регіонах також на краще повинна змінюватись практика ведення лісового гос­подарства з домінантою екологічних пріоритетів. На держа­вному рівні потрібно забезпечити необхідне фінансування операційних витрат на лісове господарство і забезпечити на­лежну політику управління та контролю в цій галузі. На міс­цевому рівні важливо діяти так, щоб дійсно залишити при­йдешнім поколінням лісове господарство ще у кращому ста­ні, ніж маємо нині не тільки по запасах деревини, а й, голо вне, по природозахисних можливостях. Зокрема важливо підвищити водотрансформаційні функції лісів. А що стосу­ється використання деревинних ресурсів, то область має унікальну власну сировинну базу надзвичайно високоякіс­них порід ділової деревини. Можна стверджувати, що дере­вина лісового фонду області нині використовується не оптимально. Тобто обсяги заготівлі ділової деревини з лісового фонду могли б бути значно більшими за умов переходу від суцільних рубок головного користування до постійного невиснажливого лісокористування. Ціл­ком реально щорічно заготовляти 1,5 млн. мЗ ділової де­ревини, що становить менше третини середнього приросту в лісовому фонді. Однак для цього потрібно суттєво покра­щити доступ до лісових ділянок та оснастити заготівельну галузь новітньою природозберігаючою технікою і техноло­гією. Деревина (та її відходи), як відновлюваний ресурс, бу­де і надалі базисом для розвитку багатьох галузей промис­ловості, зокрема високотехнологічної меблевої та деревооб­робної. Ростки її в області вже є. Відходи лісозаготівель та деревообробної галузі також потужна сировинна база для лі­сохімічної, енергетичної, фармацевтичної та інших галузей промисловості. Необхідно скерувати розвиток відповідних виробництв з урахуванням трудових ресурсів і перспектив розвитку економіки кожного гірського району й населеного пункту.

Таблиця 8.4. Динаміка проведення лісогосподарських заходів,

пов'язаних із вирубуванням деревини [42].

Рік	Загаль­на пло­ща, га	Фактично зрубано, тис. м3	Зрубано по господарствах
			хвойні		твердолистяні		м'яколистяні
			площа, га	фак­тично зруба­но, га/тис. м3	площа, га	фактично зрубано, га/тис. м3	пло­ща, га	фактич­но зрубано, га/тис. м3
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Всього рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства
2004	4473,4	134,57	2264,2	72,24	2205,2	62,13	4,0	0,2
2005	4405,7	140,79	1808,8	73,89	2572,9	66,6	24,0	0,3
2006	3418,9	131,47	1002,8	69,54	2411,1	61,2	5,0	0,7
2007	21642,6	639,34	14085,8	442,24	7556,8	197,1	-	-
у тому числі: 1. Рубки догляду
2004	1103	10,8	271,3	3,47	828,7	7,23	3,0	0,1
2005	910,6	13,41	251,1	3,27	635,5	9,84	24,0	0,3
2006	904,3	15,15	154,2	2,95	747,1	12,1	3,0	0,1
2007	3394,7	44,19	3249,9	20,8	144,8	23,39	-	-
2. Лісовідновні рубки
2004	147,3	21,03	61,0	2,1	85,3	18,83	1,0	ол
2005	80	17,3	21,0	3,8	59.0	13,5	-	-
2006	78	15,9	41.0	7.7	37,0	8,2	-	-
2007	136	33	50,0	13,0	86,0	20,0	-	?
3. Суцільні санітарні рубки
2004	103,1	21,34	70,8	14,52	32,3	6,82	-	-
2005	194,3	36,5	136,5	25,31	57,8	11,19	-	-
2006	187,2	37,47	124,8	25,25	62,4	12,22	-	-
2007	1341,4	392,3	1190,9	345,3	150,5	47,0	-	-

8.2.5. Побічне лісове користування. До побічних лі­сових користувань згідно Лісового кодексу віднесено не де­ревинні ресурси рослинного походження. їх ще прийнято називати ресурсами побічного користування (РПК). До них відноситься: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів і ягід, горіхів, грибів, лі­карських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля оче­рету тощо. На відміну від деревини, ці ресурси мають знач­но менший період відтворення. їх використання не повинно шкодити лісу. Практично неможливо оцінити значимість цих ресурсів для рекреації і туризму, в т.ч. утилітарного, пі­знавального й наукового (див. розділ 10). При використанні корисних властивостей лісу для культурно - оздоровчих, ре­креаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та при проведенні науково-дослідних робіт необхідно також дотримуватися вимог щодо збереження природного середовища і санітарно-гігієнічних правил, турбуватися про сприятливі умови для життя диких тварин та про благоуст­рій зон відпочинку.

Всесвітнім лісовим конгресом оцінено, що деревина складає тільки 2,5% від загальної вартості корисних власти­востей лісу. Науковці і експерти вартість ресурсів побічного користування лісом у деяких лісових господарствах оціню­ють у 5-10 разів вищою за деревину [73,74].

Проблема раціонального комплексного використання РПК є маловивченою. Наявні прогнозні оцінки ресурсного потенціалу окремих найбільш розповсюджених видів проду­кції рослинного походження (грибів, чорниці, малини, ожи­ни) [73].

Якщо раніше збір населенням дикорослих носив харак­тер утилітарної рекреації (поєднання відпочинку з заготів­лею цінної продукції для власних потреб), то сьогодні це на­було форми промислу і стало для окремої частини населення (особливо гірської місцевості) чи не єдиним способом заро­бітку. Посередники-підприємці збирають від населення еко­логічно чисті продукти лісу (з високими споживчими харак­теристиками, зокрема гриби, чорницю, малину, ожину та ін.) і вивозять їх за кордон, маючи на цьому чималі прибутки. Нічого поганого в цьому не має, але при низькій екологічній культурі і масовості заготівлі, а це має місце, раціональність природокористування може бути порушена. Певно, тут є ни­зка проблем, які в майбутньому необхідно розв'язувати, у т.ч. зі вдосконалення законодавства щодо користування лі­сосировинними ресурсами. Важливим є визначення більш дбайливого господаря в так званих аграрних лісах. Значна частка останніх - це чагарники й луки з плодами та грибами. Можливо, їх потрібно частково приватизувати або здати в оренду на довготривале користування населенню із спра- ленням відповідної плати. В теперішній час загальне корис­тування РІЖ населенням для власних потреб плата не спра­вляється, воно є безкоштовним. Платним є спеціальне вико­ристання РПК, яке лімітується за обсягами.

У роботі [73] недеревинні рослинні ресурси класифі­кують за мірою їх господарського освоєння на чотири групи: 1. потенційні ресурси, які включають весь біологічний за­пас (урожай);

• експлуатаційні ресурси, такі що потенційно можуть бути використані (50% біозапасу);

• експлуатаційний запас господарського вжитку (~33% під біозапасів), які можуть заготовляти збирачі (організовані та неорганізовані);

• фактично заготовлені ресурси всіма збирачами.

За цією класифікацією автори [73] оцінили третю гру­пу експлуатаційних запасів грибних ресурсів, а також чор­ниць, малини і ожини на рентонесучих лісових і чагарнико­вих угіддях. Рентонесучі утіддя утворюють ренту, яку влас­ники таких угідь повинні справляти до місцевого бюджету. Сьогодні рентна плата за РПК не справляється, вона є додат­ковим прибутком підприємців-заготівельників. У таблицях 8.5а і 8.56 приведено дані цих науково-практичних дослі­джень, за якими їх автори роблять ряд висновків, зокрема:

- площі та експлуатаційний запас рентонесучих лісоча- гарникових угідь щодо грибних ресурсів незначні і є засо­бом виживання багатьох сільських сімей, особливо гірської і передгірної природно-економічних зон, де рівень безробіття найвищий;

гірській і передгірній промислово-економічних зонах зосереджено понад 90% рентонесучих чагарникових угідь, з них 59% - на території агролісогосподарських підприємств "Закарпатагроліс" (тобто більшість таких площ). Вищенаве- дені показники експлуатаційних запасів окремих РПК у роз­рахунку на одного мешканця дійсно є незначними. Так, при середній врожайності на душу населення в серед­ньому припадає: ожини - 2,04кг, малини- 1,46кг, чор­ниць - 1,07 кг, грибів - 5,3 кг за оцінкою авторів [73]. Насправді, ці оцінки є заниженими щодо реальних обсягів використання окремих продуктів РПК. По-перше, як самі автори [65] стверджують, ними не враховувались безрентні угіддя, тобто малопродуктивні, яких значно більше за площею, а вони збирачами також експлуатуються. По-друге, не взято до уваги площі зрубів головного користування, а саме вони є найбільш продуктивними щодо суниць, малини, ожини і опеньків. По-третє, не досліджено площі полонин, звідки заготовлюється чи не основна частина чорниць. На­самкінець, оцінено тільки певну частину продуктів РПК, а їх кількість значно більша. За усередненими даними з різних джерел, при середній урожайності експлуатаційний запас грибів може складати 10 тис. т і більше, чорниці - 9 тис. т, малини - 11 тис. т, ожини - 6 тис. тис. т. Населення і органі­зовані збирачі спеціалізованих господарств заготовляють у лісах, чагарниках, на полонинах:

• плоди лісових горішків, шипшини, кизилу, терену, го­робини, глоду, калини, їстівних каштанів, дикої черешні то­що;

• ягоди суниць, чорниць, малини, ожини, брусниці тощо;

• лікарські рослини (звіробій, крушину, ромашку, пиж­му, молочай, борщівник, пагони чорниці, листя подорожни­ка, мати-й-мачухи та кропиви, бруньки берези, шишки віль­хи тощо);

• сік березовий;

• різноманітні їстивні гриби;

корми для худоби (сіно, жолуді тощо).

Таблиця 8.5а. Рентонесуча площа угідь і експлуатаційні запаси грибних ресурсів Закарпатської області (без угідь Мінприрди та Міноборони України) [73].

Природно- економічні зони	Ренто­несуча площа, га	Кількість населення, тис. чол.	Експлуата­ційний запас, тонн			Всього, в розра­хунку на 1 меш­канця
			Білі	Підосичники, підберезники	Інші	Всього	Площі, га	Грибів, кг
Гірська	59005	288	623	369	4032	5024	0,21	17,4
Передгірна	16115	401	210	171	989	1370	0,04	3,4
Низинна	4490	595	20	48	349	417	0,01	0,7
Всього по області	79610	1284*	853	588	5370	6811	0,06	5,3

Таблиця 8.56. Експлуатаційні запаси окремих видів ягід у лі- сочагарникових і лісових угіддях Закарпаття (без полонин і угідь Мінприроди та Міноборони України)*[73].

Природно- економічні зони	Експлуатаційний запас, кг			Всього, тонн	Всього, з розра­хунку на одного мешканця, кг
	чорниць	малини	ожини
Гірська	1104	1476	1188	3768	13,07
Передгірна	237	237	421	895	2,23
Низинна	36	161	1011	1208	2,03
Всього по області	1377	1874	2620	5871	4,57

*) У цілому враховано 42 996 га чагарникових і лісових рентонесучих угідь, з них 28 116 га лісогосподарських організацій "Закарпатагро- ліс".

До цього потрібно додати використання чагарникових угідь для випасу великої рогатої худоби, овець і кіз, а також для бджільництва. В цілому це колосальний ресурсний по­тенціал області для раціонального використання якого необ­хідний господарський комплекс, який варто б створити, по­єднавши інтереси рекреаційно-туристичної галузі (як пріо­ритетної), харчової, переробної, фармацевтичної та інших. Орієнтир, певно, потрібно брати не на переважаючий в те­перішній час експорт цих дарів природи в сирому віщі. Хоча у вартісному еквіваленті їх експорт, наприклад у 2001 році, перевищив у 2 рази вартість експорту з області деревинної продукції (зазвичай це був дешевий ліс-кругляк) [75]. Еко­номічно вигідніше налагодити в області заготівельну та пе­реробну галузі продукції побічного лісокористування, які б розвивали їх з урахуванням прогнозного стану запасів різ­них видів цих ресурсів, їх врожайності.

Потрібно підняти рівень технологічної переробки і фа- сування продукції з побічної лісової сировини (консерву­вання, виготовлення фітопрепаратів, сушіння ягід і грибів, замороження свіжих ягід і плодів, виготовлення сиропів, со­ків, джемів, повидла, порошків, продуктів бджільництва, продуктів з лікарських рослин тощо). Мандрівники по Зака­рпаттю охоче поласують ними самі і придбають в дарунок для близьких і друзів. Це буде і доброю рекламою туристич­ній галузі. Побічні ресурси лісу повинні бути додатковою (до краси гір і ландшафтів, цілющих вод і чистоти довкілля) принадою для туристів, у т.ч. і зарубіжних.

В останні роки заготівля дикорослих плодів, ягід і лі­карської сировини у лісогосподарських і лісомисливських господарствах зведена нанівець. Хоча свого часу в лісогос­подарських підприємствах "Закарпатліс" діяло кілька спеці­алізованих цехів, в яких щорічно перероблялось 2200-2250 т дикорослих плодів і ягід. Силами Облспоживспілки і колго­спів в цілому по області заготовлялось понад 5500 т цих лі­сових ресурсів. В теперішній час, окрім населення, заготів­лею дикорослих займаються тільки окремі приватні підпри­ємці. За лісовими квитками вони заготовляють, або за дозво­лами місцевих органів влади ведуть закупівлю дикорослих ягід і грибів у населення. Ця продукція переважно вивозить­ся за кордон. Так, у 2001 році такою діяльністю в області за­ймалися 44 підприємства, яким було затверджено ліміти за­готівлі дикорослих ягід 4030 т та грибів 2687 т, а також лі­карської технічної сировини - 47,8 т. Ці ліміти, за даними обласного управління екології та природних ресурсів, вико­ристані тільки частково. Грибів було заготовлено понад 1,5 тис. т, з яких понад 1 тис. т вивезено за кордон. По лікар­ській технічній сировині в 2000 р. було заготовлено 84 т (лі­міт 133 т), а в 2006 р. всього 29,2 т (ліміт 411т) (див. табл. 8.6). На заготівлі лікарської сировини в області спеціа­лізується окреме підприємство державного-акціонерного консорціуму "Укрфітотерапія", яке має плантації з культи­вованими лікарськими рослинами в радгоспі "Кук" (Іршав- ський район). На 62 гектарах воно культивує лікарські рос­лини і заготовляє в рік 50 т сухої маси сировини [42]. Це ду­же не значна доля того, що можна зробити у цій сфері, якщо раціонально використати наявні в області можливості, зок­рема смуги відводу під магістральні трубогони, лінії елект­ропередач, малопродуктивні землі та ін. З огляду на традиції нашого краю, певно не на часі вводити рентні платежі за ці ресурси. Адже переважна кількість населення області не уявляє своє життя без побічних продуктів лісу, а в окремих гірських поселеннях це і певний заробіток грошових коштів, тобто форма самозайнятості. Але вкрай необхідно підвищи­ти культуру поведінки людей у лісі, у т. ч і щодо правил за­готівлі дикорослих, щоб примножувались дари лісу і збері­гались його основні екологічні функції. Економічний аспект користування недеревинними лісовими ресурсами не пови­нен вступати в протиріччя з екологічним. Окремо зупини­мось на такому важливому ресурсі (з числа розглянутих) як луки лісових площ та використання площ лісового фонду для випасання худоби. Ці ресурси використовуються здебі­льшого як пасовища або ж як сіножаті і для бджільництва. Згідно лісовпорядкування на 1998-2000 роки використання пасовищ державних лісових і лісомисливських господарств області проектувалось на площі понад 107 тис. га з утриман­ням 30,4 тис. голів худоби при наявному експлуатаційному запасі понад 153 тис. га і 42,5 тис. голів, відповідно.

Таблиця 8.6. Використання лісових ресурсів місцевого значення і лікарської сировини по адміністративним

районам за 2007 рік [42].

№ з/п	Адміністра­тивний район	Лісові ресурси (тонн)				Лікарська сиро­вина (тонн)				Кошти, ДО місцевого бюджету (тис. грн.)
		ліміт	факт	%	ліміт		факт	%
1	Ужгородський	431	0,35	од	24,7			-	0,1
2	В .Березнянський	1428	78,5	5,5	18,9		-	-	85,6
3	Перечинський	439	89,9	20,5	-		-	-	-
4	Мукачівський	40	-	-	133,3		1,8	1,3	0,1
5	Свалявський	445	28,8	6,5	-		-	-	-
6	Воловецький	500	122	24,4	23,8		-	-	308,7
7	Берегівський	дозволи не надавались
8	Виноградівський	80	49	61,3	13		-	-	18,3
9	Іршавський	510	331	64	34,0				83,3
10	Хустський	488	103,5	21,2	4,0		-	-	40,4
11	Міжгірський	1261	229,2	18,1	0,5		-	-	-
12	Тячівський	455	67,9	14,9	-		-	-	54,1
13	Рахівський	218	59,6	27,3	3,0			-	53,6
	Всього по області	6295	1159,8	21,9	255,2		1,8	1,3	644,2

Таблиця 8.7. Динаміка обсягів заготівлі лікарської сировини,

обсяги заготівлі, тонни [42].

Вид рослин	1999 р.		2000 р.		2004 р.
	ліміт	заготов­лено	ліміт	заготов­лено	ліміт	заготов­лено
Бузина, квіти	1	0,36	0,5	0,4	1,1	0,18
Глід, плоди	1	0,75	18,5	16,0	2,1	-
Глід, квіти			0,5	0,4
Деревій, трава	11	7,60	5,0	3,2	3,0	-
Звіробій, трава	16	10,60	5,0	2,6	8,4	-
Кропива, листя	1	1,0	2,0	0,7	2,2	-
Липа, квіти			0,5	0,5
Мати-й-мачуха, кві­ти	1,5	1,35	1,0	0,6	1,6
Пижма, квіти	3	2,44	2,0	0,9	1,0
Подорожник, листя	3	2,03	1,5	0,6	2,8	0,55
Польовий хвощ, трава	4	2,10	3,5	2,1	1,2	0,15
Спориш, трава	2	1,70	3,0	2,2
Фіалка триколірна, трава	21	11,46	6,5	4,9
Шипшина, плоди	4,5	2,70	17,0	11,5	70,0	-
Кукурудзяні рильця			0,5	0,3
Чорниця, пагони	24	15,25	30,0	19,9	42,0	17,4
Горобина, плоди			5,0	1,7	0,5	-
Чебрець, трава	1	1,0	0,5	0,4
Квасоля, створки			25,0	12,1	1,0	-
Пастуша сумка	0,5	0,50	0,5	од
Терен, плоди			5,0	3,2
Всього по області	94,5	60,84	74,4	84,3	136,9	17,9

Фактично цей ресурс не був використаний у запроектовано­му обсязі. Всього за 1998 р. його використано тільки на тре­ тину. Це пояснюється скороченням використання ресурсу індивідуальними та колективними господарствами, які в структурі користувачів пасовищ були визначальними. За останнім лісовпорядкуванням, використання пасовищ прое­ктувалось всього на площі 3 тис. га, з них 1,4 тис. га- для потреб підсобних господарств, 0,9 тис. га - для працівників лісових господарств і 0,7 тис. га - для інших користувачів [76]. Отже, сьогодні луки лісових площ використовується не раціонально. Худоба в нинішній час не пошкоджує лісові культури і підріст на вирубках, про що можна було почути нарікання лісівників раніше. Це перегин в протилежний бік. У межах екологічних нормативів є економічно доцільним використання наявних у лісах пасовищ, як кормових угідь. Незрозуміло, чому при наявності цього невикористаного ре­сурсу лісові і лісомисливські господарства не розводять у достатній кількості необхідних їм же коней для лісозаготіве­льних і лісовпорядкувальних робіт?

Для вирощування окремих видів вищезгаданих ресур­сів є доцільним закладання лісових плантацій, зокрема пло­дово-ягідних і цінних лікарських рослин. Нераціонально ви­користовуються значні площі, які відведені для магістраль­них трубопроводів і ліній електропередач у межах лісового фонду. А тут є можливість вирощувати ялинки для свят, лі­карські рослини тощо і водночас зменшити площі еродова­них земель. Певно землекористувачам потрібно краще дбати як за якість земель, так і за їх раціональне комплексне вико­ристання.