10.4. Навантаження на рекреаційні ресурси

Користування природним середовищем або його окре­мим компонентом, у тому числі й рекреаційним, призводить до його певних змін. Основний принцип раціонального ви­користання РР є бережне використання з тим, щоб не пору­шити їх здатність до самовідновлення, забезпечити збалан­сований розвиток. Наприклад, якщо в рекреаційних цілях використовується ліс, то його завжди слід розглядати як складну екологічну систему, в якій протягом тривалого пе­ріоду відрегульовувались взаємозв'язки між багатьма ком­понентами лісу, кожен з яких виконує певні функції (дере- востан, підлісок, підріст, лісова підстилка, ґрунт тощо).

Негативні наслідки від рекреаційних навантажень пов'язані, зокрема, з витоптуванням лісових насаджень чи підросту, механічними їх пошкодженнями, збиранням дико­ростучих і лікарських рослин з механічними пошкодження­ми, засмічення територій, випалювання, розполохування лі­сової фауни шумом тощо. Ступінь впливу цих чинників за­лежить від їх інтенсивності, частоти тощо, в кінцевому - від свідомості та культури рекреантів.

Дослідно встановили граничні навантаження щодо ви­топтування, як найбільш поширеного чинника. їх ілюстру­ють наступні приклади [96]:

• для підросту ялиці заввишки до 0,5 м - 1 500 чол/га за годину;

• для підросту бука висотою 0,5 м - 3 000 чол/га за го­дину.

Кожному виду рекреації характерні ті чи інші доміну­ючі чинники негативного впливу на компоненти лісу: деревостан, підлісок, підріст, покрив і лісову підстилку, мікро- і мезофауну. Витоптування є одним із найбільш негативних чинників впливу на всі компоненти лісу. Витоптування ґру­нту негативно впливає на фізіологічні процеси підросту, на інтенсивність фотосинтезу, що призводить до значного від­паду. Тому, в умовах інтенсивного використання лісів, для масового відпочинку важливе значення має регулювання на­вантажень з тим, щоб підтримати довгострокове нормальне функціонування лісу. Для основних типів лісу і рослинних асоціацій Карпат гранично допустимі навантаження, визна­чені на основі дослідно встановлених навантажень для трав'яного покриву, який є найменш стійким компонентом лісу. Ці навантаження залежать не тільки від типу лісу і рос­линності, але й від ґрунтів, ландшафту, крутизни схилів. Так, для грабово-букової діброви (свіжої і вологої) у Карпа­тах гранична кількість відпочиваючих при крутизні схилу 0- 5° не повинна перевищувати 6 чол/га, 6-Ю⁰ - до 5 чол/га і 11- 15°- до 4 чол/га, а в лісостеповій зоні - до 9 чол/га. Норма­тивна щільність відпочиваючих регулюється шляхом їх роз­поділу на рекреаційних територіях, формуванням різного характеру стежок (теренкурів і інше), ігрових майданчиків [96].

Значною бідою всіх видів рекреації і, особливо, в міс­цях масового відпочинку є засмічення території побутовими відходами (консервні банки, пляшки скляні та пластмасові тощо. їх наявність знижує, насамперед, естетичну цінність територій, а, отже, їх значимість. Тому важливо з одного бо­ку краще облаштовувати зони масового відпочинку і прива­ли на туристичних маршрутах, а з другого - покращувати культуру рекреантів. В останні роки значно зросло збирання і винесення з лісу дикоростучі«, особливо грибів, які експо­ртуються. Для кращого збереження при експортуванні їх збирають знищуючи мікоризу, яка відіграє важливу роль у лісовій екосистемі. У цій справі потрібна роз'яснювально- освітня робота з населенням

Рекреаційне освоєння Закарпаття в теперішній час да­леко не досягло розмірів, які б становили загрозу довкіллю. У середньому, на 1 км2 території області припадає 1,5 рекре­антів. Це відповідає 130 осіб на 10 тис. населення. Для порі­вняння вкажемо, що в Татрах (Словаччина), в природних умова близьких до Закарпаття, середнє рекреаційне наван­таження- 20 осіб на 1 км² або 800 рекреантів на 10 тис. на­селення [75].