9.5. Перспективи та проблеми гірничо­добувної галузі

За останні роки в області відбулися суттєві зміни у сфері використання і розвідки корисних копалин. По-перше, активізувались геологорозвідувальні роботи, оскільки дер­жава покращила їх фінансування з метою пошуку гостроде­фіцитних і стратегічно важливих корисних копалин. По- друге, відбулась приватизація в гірничодобувній галузі, і надрокористувачами частково стали акціонери та приватні підприємства і підприємці, а доля державних підприємств зменшилась. По-третє, в області створився привабливіший клімат для інвестиційної діяльності, розвитку підприємниц­тва, що активізувало замовлення розвідки і розробки корис­них копалин за недержавні кошти. По-четверте, вперше в Україні розпочато видобування золота (див. табл. 9.2). Як наслідок, зросла активність у гірничодобувній галузі Закар­паття на початку 2000 р., а в теперішній час знову знахо­диться у кризовій ситуації [81].

Наявність в області розвіданих копалин, на які є знач­ний попит як в Україні, так і за її межами, а також цінної си­ровини для розвитку виробництв, зокрема скла, фарфору і фаянсу, виготовлення облицювальних плит із мармурів та туфів різних відтінків, у т.ч. і світлих, створює добрі перед­умови для добування сировини, яка важлива для розвитку промисловості області на власній сировинній базі. Це важ­ливий економічний чинник для комплексного розвитку об­ласті.

Однак у цій сфері є проблемні питання, які необхідно вирішувати. Назвемо ті, що сьогодні очевидні. Насамперед, вкажемо на необхідність рекультивації відпрацьованих кар'єрів з метою покращення ландшафтів і більш раціональ­ного використання земельних площ. Проблемою залиша­ються відвали гірничовидобувної галузі і заводів з перероб­ки каменю, якими зайнято понад 1 тис. га земельних площ (при низькій землезабезпеченості регіону). Нагромадження величезних техногенних відкладів, які перевищили в області 8 млн. м³, створюють небезпеку формування в бортах кар'єрів можливих зсувів, селевих потоків, обвалів. Напри­клад, такий випадок мав місце у відвалах андезитового кар'єру Кам'яниця (Ужгородський р-н), де сформувався техногенний зсув об'ємом 2 млн. м³, що вивів свого часу з ладу ділянку залізничної колії Львів-Ужгород.

Критична ситуація склалася в теперішній час у Солот- винському соляному родовищі. В процесі тривалої експлуа­тації і порушень технології розробки на родовищі вкрай критичні гідрогеологічні умови. В результаті поступлення до підземного соляного тіла шахти значної кількості вод та росту потужності зони інтенсивного водообміну активно розвиваються карстові процеси. Вони набрали значних мас­штабів як на поверхні, так і на значних глибинах. Ситуація на цьому родовищі ускладнена ще і тому, що у відпрацьова­них соляних копальнях на значній глибині працюють дві алергологічні лікарні: республіканська у шахті №9 та облас­на у шахті №8.

Занепокоєння викликають 80 тис. т токсичних відходів раніше діючого підприємства з добування ртуті поблизу с. Вішіково Хустського району, а також продукти та відходи лісохімічного виробництва на території бувшого ЗАТ «Ве- ликобичківський лісохімкомбінат». Після ліквідації остан­нього залишились без господаря 1250 тон відходів та сильно забруднена нафтопродуктами територія площею майже 2 га. Як наслідок відбувається забруднення водоносного горизон­ту і в шахтних колодязях жителів прилеглих територій смт В.Бичків виявлено підвищені концентрації окремих забруд­нюючих речовин, зокрема фенолів до 6,42 мг/л, вміст яких взагалі не допускається.

Стурбованість викликає те, що біля Берегівського зо- лото-поліметалічного родовища накопичується хвостосхо- вище поліметалевої сировини, же, по суті, є вторинним ро­довищем для наступного добування залишків цінних металів та, власне, в перспективі сировиною для будівельної галузі.

Все вище наведене є несумісне із принципами збалан­сованого розвитку і раціонального природокористування. Тому необхідно застосовувати безвідходні технології у цій енерго- та ресурсоємній галузі промисловості.

Для Закарпатської області, як гірської території, харак­терне проявлення різних екзогенних процесів. Тому до роз­робки надр потрібно відноситись з урахуванням можливої сукупної дії різних чинників на перебіг геофізичних проце­сів. Наприклад, таку спільну дію антропогенних наванта­жень і перезволоження в роки високої водності спостерігає­мо в активізації селевих сходжень, зсувів, карстових проявів тощо.

Щодо проблем використання унікального потенціалу мінеральних вод області, яке не можна назвати сьогодні ра­ціональним, то фахівці вказують такі основні. По-перше, з видачею ліцензій на користування родовищем багатьом ко­ристувачам спричинює труднощі утримання родовища в на­лежному стані. По-друге, наявні проблеми з дотримання природоохоронного законодавства, зокрема в охоронній зоні окремих родовищ. Наприклад, має місце забудова в межах охоронної зони Голубинського родовища, а каналізаційна мережа відсутня. Хто гарантує, що нечистоти не впливати­муть на якість мінеральної води? З іншого боку, є проблема якості води, яка розливається для споживача поза межами її добування.

Перспективним для розвитку економіки області є ви­користання її значних і доступних геотермальних ресурсів не тільки для лікувально-оздоровчих цілей, але й як важли­вого енергетичного потенціалу. У світовій практиці серед відновних джерел енергії геотермальна енергетика на дру­гому місці після гідроенергетики. Досягнення збалансовано­го розвитку регіону неможливе без забезпечення ефективно­го екологічно безпечного використання всього комплексу наявних ресурсів, і на їх базі структурно-технологічної мо­дернізації і перебудови всього виробництва (промисловості, енергетики, сільського господарства, будівництва, транспор­ту) та соціальної сфери. Це вимагає застосування екологічно чистих та ресурсо- і енергозберігаючих технологій, а також підвищення рівня екологічної свідомості і культури насе­лення, у т.ч. щодо обмежень на стан технологій з урахуван­ням можливостей природного середовища.

Визначення

Рекреаційні ресурси (РР) - це об'єкти і явища природ­ного і техногенного середовища, а також соціокультурні надбання, які забезпечують відпочинок і відновлення здо­ров'я та працездатності людини. Рекреація походить від ла­тинського гесгеаНо (відновлення, відпочинок). За Н. Реймер- сом рекреаційні ресурси - «частина природних і культурних ресурсів, що забезпечують відпочинок як засіб підтримання і відновлення працездатності і здоров'я людей». Серед РР ви­різняють: природні; природно-антропогенні; історико- культурні [89]. Найбільш детально за різними ознаками класифікація РР розглядається О. О. Бейдиком [90] та І.МЛковенко [91].

До категорії природних ресурсів відносять природні та природно-техногенні системи (ставки, водосховища, ка­нали), які наділені комфортними властивостями для рекреа­ційної діяльності та їх можна використати для її організації протягом певного періоду Природні ресурси мають багато функціональне значення. Вони можуть використовуватися для лікувальної, оздоровчої, пізнавальної чи спортивної рек­реаційної діяльності. Залежно від різновиду рекреаційної ді­яльності ставляться певні вимоги до природних РР, що не розглядатиметься далі. Зацікавлений читач зможе знайти ко­рисну інформацію з актуальних методологічних питань рек­реаційної географії та рекреалогії у фундаментальних пра­цях [90-95]. Найважливішими природними РР є: кліматичні, бальнеологічні, водні, флористичні, фауністичні, ландшафт­ні, геологічні, географічні. Природні РР - це тільки матеріа­льна (ресурсна) передумова розвитку рекреаційної галузі економіки, яка відноситься до невиробничої сфери, проте виконує чи не найголовніше соціально-економічне завдання, а саме безпосередньо впливає на фізичний і духовний стан людини, тривалість її активної діяльності та життя.

До категорії природно-техногенних ресурсів відно­сять об'єкти природного походження (біосферні заповідни­ки, національні природні парки, загальнодержавного і місце­вого значення заказники, пам'ятки природи тощо) і антропо­генного (пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, дендропарки, пам'ятки природи, лісопарки, гідропар­ки, зоопарки, печери тощо). Відмітимо, що на територіях природоохоронних об'єктів до РР відносять тільки ті їх ком­поненти, рівень заповідання яких дозволяє використання для рекреації. Наприклад, унікальний природний комплекс "'До­лина нарцисів" поблизу м. Хуст, який є складовою Карпат­ського біосферного заповідника, для рекреації використову­ватись не може. Можлива хіба організована пізнавальна екс­курсія з суворим дотриманням природоохоронних вимог. Це стосується всіх територій, які мають статус заповідних зон (ядер) національних природних парків чи заказників.

Історико-культурні рекреаційні ресурси - культур­ні цінності даного регіону, які можуть бути використані для духовного збагачення людей, задоволення їх пізнання (істо- рико-архітектурні і історичні пам'ятки, унікальні споруди, традиційні промисли та ремесла, місця знакових історичних подій тощо).

Цікаву класифікацію проводить І.М. Яковенко [91], який диференціює РР за кількома головними ознаками (при­значенням, технологією використання, компонентами сере­довища тощо). Він вирізняє чотири види рекреаційного при­родокористування, а саме:

• рекреаційно-лікувальне (кліматолікування, грязеліку­вання, водолікування з використанням цілющих мі­неральних вод та рослинних настоїв);

• рекреаційно-оздоровче (купально-пляжне, прогулян­кове, мисливство, рибальство, збирання грибів і ди­корослих тощо);

• рекреаційно-спортивне (різновиди водного спорту, спелеотуризм, гірськолижний туризм, гірський пі­ший, кінний, велосипедний і авто- та мототуризм, планеризм тощо);

• рекреаційно-пізнавальне природокористування (сіль­ський, екологічний, сакральний туризм).

Часто вживають терміни рекреаційно-туристичні ре­сурси і відповідно рекреаційно-туристичні комплекси, який забезпечує практичне освоєння природних рекреацій­них ресурсів для збереження, відновлення і розвитку людсь­ких ресурсів, а отже, трудових ресурсів, а також соціально- економічні рекреаційні ресурси, які також відіграють чималу роль в організації регіональної рекреаційної сфери [33].

До соціально-економічних рекреаційних ресурсів від­носять матеріальну базу й інфраструктуру, які забезпечують рекреаційну діяльність, включаючи і трудові ресурси, які за­йняті у цій сфері.