4.2.Монетарний підхід до визначення валютною курсу

Існують різноманітні моделі, запропоновані монетаристами для з'ясування механізму визначення й поведінки валютного курсу. Розглянемо три найбільш значущі версії:

• модель гнучкої ціни;

• модель твердої ціни;

• модель різниці реальних процентних ставок.

Концепція ціни активів

Оскільки іноземні інвестори можуть швидко й легко перевес­ти внутрішні активи в іноземні і навпаки, то можна розглядати обмінний курс як відносну ціну активів. Основною характеристи­кою ціни активу є його теперішня вартість, на яку впливає нор­ма прибутку.

Якщо інвестор уважає два активи однаково ризикованими інструментами, то для нього буде рівнозначним вкладення коштів у будь-який з них доти, доки очікуватимуться однакові норми прибутку.

В разі зміни прибутковості активів, буде змінюватись попит на них, спостерігатиметься деяке збільшення попиту на актив з більшою нормою прибутку, що підштовхне його ціну до підвищення. Ціна активу зростатиме доти, доки норма прибутку обох активів не стане однакова.

Отже, очікування населення щодо майбутніх цін активів мають визначальний вплив на встановлення їхніх поточних цін

Непокритий паритет процентних ставок

Уявімо іноземного інвестора, який має обрати варіант інвестування своїх грошей в облігації Великої Британії або облігації США, які мають однаковий термін і ризикованість. Якщо інвес тор уважає рівень ризику обох активів однаковим і може швидко конвертувати один актив у інший, то облігації відрізняються лише валютою, в якій їх деноміновано, та процентами.

Вирішуючи, купувати американські чи британські облігації іноземний інвестор має взяти до уваги два фактори. Це — ставки процентів за облігаціями й очікування щодо обмінного курсу фунт/долар.

де — величина очікуваного знецінення обмінного курсe фунта;

— процентні ставки у Великій Британії;

— американські процентні ставки.

Це рівняння відоме як умова непокритого процентного паритету (НПП). Згідно з НПП, рівень знецінення курсу фунта долара дорівнює різниці процентних ставок за облігаціями США і Великої Британії.

Наприклад, якщо процентна ставка у Великій Британії ста­вить 10 % на рік, а процентна ставка у США — 4 % на рік, то іноземні інвестори очікують 6 % знецінення фунта на рік.

Якщо початковий курс фунта проти долара становив £0,50/$1, то інвестування £1000 у британські бонди принесе весторові £100 прибутку (10 %) наприкінці року. Якщо інвестор очікує 6 % знецінення фунта за рік, то очікуваний ним обмінний курс фунт/долар становитиме £0,53/$1. Отже, якщо він придбає сьогодні долари за £1000 за курсом £0,50/$ 1, це принесе йому $ 2000, або, враховуючи 4 % — $ 2050. Конвертування цієї суми знову у фунти за курсом £0,53/$1 принесе йому $ 1102,4. Очікуваний прибуток від інвестування цієї суми в облігації США становитиме £102,4 (близько 10 %), що приблизно дорівнює очі­куваному прибутку від британських облігацій.

Таким чином, умова непокеритого процентного паритету передбачає, що очікувані ставки прибутку від національних та іноземних облігацій рівні.

Основною умовою для того, щоб непокритий процентний па­ритет дотримувався, є абсолютна мобільність капіталу, за якої інвестори можуть швидко змінювати структуру своїх іноземних інвестицій. Крім того, вони повинні вважати американські та британські бонди однаково ризикованими, в іншому разі інвес­тори вимагатимуть вищої ставки доходу за більш ризикованим активом.

Наприклад, якщо британські інвестори вважають, що британ­ські облігації ризикованіші за американські, то вони вимагати­муть вищої ставки прибутку за британськими облігаціями проти американських, і умова непокритого паритету процентних ставок не буде дотримуватися.

За умови абсолютної мобільності капіталу і рівного рівня ризику національних та іноземних облігацій їх називають абсо­лютними субститутами, тобто абсолютними замінниками.

Отже, в рамках монетарного підходу зроблено визначальне припущення, що національні та іноземні облігації є абсолютни­ми субститутами.

Модель гнучкої ціни.

Модель гнучкої ціни визначила відносні грошові маси як фактори, що впливають на відносні ціни, які, у свою чер­гу, визначають курс обміну.

Де - логарифм обмінного курсу;

Цей вираз відомий під назвою "скорочена форма" рівнят обмінного курсу. Обмінний курс спот (залежна змінна) у лівій частині визначається змінними у правій частині виразу.

Пролізуємо рівняння щодо впливу кожної змінної на обмінний курс.

Вплив змін пропозиції грошей. Зростання внутрішньої грошової пропозиції приводить до еквівалентного знецінення валюти, разом з тим зростання іноземної грошової пропозиції спричиняє еквівалентне подорожчання валюти. Це пояснюється тим, що зростання грошової пропозиції приводить до миттєвого зростання цін, а механізм паритету купівель-спроможності забезпечує відповідне знецінення валюти.

Вплив національного доходу. Збільшення внутрішнього доходу спричиняє зростання трансакційного попиту на гроші Якщо процентні ставки та грошова маса залишилися при цьому без змін, то зростанню попиту на реальні грошові залишки в повідатиме адекватне падіння внутрішніх цін, що зумовлюється паритетом купівельної спроможності.

Вплив змін процентних ставок. Зростання внутрішніх процентних ставок має своїм наслідком знецінення національ валюти. Це можна пояснити за допомогою ланцюга взаємо лежностей.

Номінальна процентна ставка складається з двох компонентів — реальної процентної ставки та очікуваного рівня інфляції.

Якщо припустити, що реальні ставки процента постійні та ідентичні в обох країнах, то збільшення внутрішньої про­центної ставки відбувається через інфляційні очікування щодо внутрішніх цін. Тому дотримання паритету купівельної спромож­ності вимагає знецінення валюти через зростання внутрішніх цін.

В цьому разі "Скорочену форму" рівняння обмінного курсу спот можна представити в іншому вигляді:

де Р та Р* - очікуваний рівень інфляції відповідно в середині креїни та за кордоном.

Модель гнучкої ціни грунтується на припущеннях, що всі ці­ни в економіці є гнучкими; облігації є досконалими замінниками (субститутами); обмінні курси визначаються співвідношенням попиту і пропозиції грошей. За цих умов у країнах з високими темпами зростання грошової маси інфляційні очікування будуть вищими, що приведе до скорочення потреби тримати реальні грошові залишки, збільшення витрат на придбання товарів, зрос­тання рівня внутрішніх цін та знецінення валюти відповідно до паритету купівельної спроможності валют.

Модель твердої ціни Дорнбуша

Модель гнуч­кої ціни не надає жодних пояснень щодо відхилень від паритету купівельної спроможності, які почастішали після запровадження плаваючих валютних курсів.

Модель, окреслена Дорнбушем, має назву моделі твердої ціни і запроваджує концепцію "перестрибування", або гіперреакції обмінного курсу.

Модель грунтується на твердих ринкових цінах на товари та робочу силу, які повільно змінюються у часі, особливо до знижувальною тиску. Оскільки обмінний курс визначається ринком "гнучких цін", то він миттєво підвищується або знижується у відповідь на нові події та шоки. За обставин, коли зміни обмінного курсу не супроводжуються ціновими зрушеннями, можуть виникати три­валі відхилення від паритету купівельної спроможності.

Модель Дорнбуша припускає, що непокритий процентний па­ритет дотримується завжди, тому існує потреба еквівалентної зміни валютного курсу.

Це відбувається через досконалий процентний арбітраж на ринках капіталів. На відміну від обмінних курсів, ціни на товари дуже повільно пристосовуються до змін економічної політики. Отже, маємо "тверді" внутрішні ціни.

Модель портфельного балансу

Модель портфельного балансу припускає, що вітчизняні та іноземні облігації не є субститутами, чим суттєво відрізняється від монетарних моделей, за якими незалежно від валюти, в якій деноміновано облігації, вони вважаються рівнозначними як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів, а прибутки, очікува­ні по них, є тотожними.

Модель портфельного балансу грунтується на тому, що іно­земні інвестори можуть оцінювати внутрішні та іноземні облігації не лише за валютою деномінації, а й за іншими характеристиками, зокрема, ризиками.

З різних причин інвестори можуть уважати вітчизняні, або іноземні облігації ризикованішими. У цьому випадку вони вимагатимуть компенсації за додатковий ризик у вигляді вищих прибутків від таких облігацій.

Припущення щодо різного ступеня ризикованості національних та іноземних облігацій надзвичайно важливе, оскільки вплив на обмінний курс можна досягти формування структури портфелів інвесторів.