4.Моделі визначення валютною курсу

4.1.Паритет купівельної спроможності (пкс) і закон єдиної ціни.

Концепція ПКС ґрунтується на тому, що арбітраж (Валю́тний інових – валютні операції, які здійснюються банками (арбітражерами) з метою вилучення прибутку з різниці валютних курсів однієї і тієї самої грошової одиниці на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) або різниці в динаміці курсу (часовий інових). Валютний арбітраж уможливлюється наявністю різниці в котируваннях на міжнародних та національних валютних ринках. Основний принцип валютного арбітражу — купити валюту дешевше та продати дорожче.) приводить до вирівнювання цін товарів у різних країнах, якщо ціни вимірюються в одній валюті. Це положення добре ілюструється законом єдиної ціни.

Закон єдиної ціни стверджує, що за наявності конкурентних ринків, відсутності транспортних витрат і обмежень торгівлі, ідентичні товари продаватимуться на різних ринках за однаковими цінами, якщо виразити їх в одній валюті.

Існує дві форми ПКС. Одна з них іновихься на чіткій інтерпретації закону єдиної ціни і називається абсолютним паритетом купівельної спроможності. Інша версія відома як відносний паритет купівельної спроможності.

Згідно з концепцією абсолютного паритету купівельної спроможності, ціни ідентичних кошиків товарів, які продаються в різних країнах, будуть однаковими, якщо виразити їх в одній валютв.

Навіть прихильники абсолютного ПКС визнають, що він не дотримується через наявність транспортних витрат, недоскона­лої конкуренції та негативного впливу тарифів і протекціонізму.

Натомість, згідно з концепцією відносного ПКС, зміна обмінного курсу дорівнює різниці темпів інфляції двох країн.

Узагальнена версія ПКС

Одна з основних проблем полягає в тому, що ПКС передбач дотримання паритету для всіх типів товарів. Узагальнена версія ПКС визначає сутнісну різницю між торговельними і неторгівельними товарами.

Торгівельні товари – це товари, які можуть бути предметами міжнародної конкуренції.

Неторгівельні товарии – це товари, які неможливо реалізувати на міжнародних ринках з прибутком.

Слід врахувати, що ПКС дотримується переважно щодо торгівельних товарів.

Сукупний індекс цін з врахуванням поділу товарів торгівельні та неторгівельні визначається за формулою:

Де - сукупний індекс відповідно національних та іноземних цін;

середньозважена ціна відповідно на неторгівельні та торгівельні товари;

та – питома вага неторгівельних товарів відповідно у індексі внутрішніх та зовнішніх цін.

З цього рівняння випливає, що валютний курс зазнає впливу відносних цін торговельних і неторговельних товарів.

Якщо внут­рішня ціна неторговельних товарів зростає відносно неторговель­них, це зумовлює подорожчання (зниження курсу) національної валюти, оскільки ПКС дотримується тільки щодо торговельних товарів.

Зростання відносних цін неторговельних товарів за не­змінного індексу сукупних цін передбачає зниження цін торго­вельних товарів, що приведе до підвищення обмінного курсу (для дотримання ПКС щодо торговельних товарів), хоча індекс сукуп­них цін залишиться без змін.

Навпаки, зростання цін торговельних товарів за постійною індексу сукупних цін спричинить знецінення валюти (або зни­ження обмінного курсу) для підтримки ПКС щодо торговельних товарів.

Поділ товарів на торговельні й неторговельні є застереженням при перевірці ПКС. Тестування ПКС із використанням інових індексів торговельних товарів дає можливість отримати кращі результати, ніж за використання сукупних індексів цін обох груп товарів. Зміни обмінних курсів, зумовлені змінами відносних цін торговельних і неторговельних товарів, являють собою зміни реальних обмінних курсів. До факторів, які можуть привести до змін у відносних цінах, належать різні рівні продуктивності в торговельному й неторговельному секторах економіки та змін, структури споживчого попиту.

Прихильники ПКС стверджували, що із запровадженням вільного плавання валют зміни обмінних курсів відповідатимуть теорії ПКС. Але перевірка цього положення ускладнюється че рездеякі практичні проблеми. Концепція паритету купівельної спроможності більше пов'язана з товарним арбітражем і зовсім не враховує міжнародні потоки капіталів.