- •Тема 1: Політична карта світу.
- •Тема 2: Географія світових риродних ресурсів.
- •Тема 3: Географія населення світу.
- •Тема 4: Світове господарство.
- •Тема 5: Промисловість світу як складова світового господарства та її розміщення.
- •Тема 7: Глобальні проблеми людства.
- •Модуль 2.
- •Тема 1: Соціально-економічна характеристика регіонів Європи.
- •Тема 2: Соціально-економічна характеристика регіонів Азії.
- •Тема 3: Соціально-економічна характеристика регіонів Американського континенту.
- •Північна Америка.
- •Латинська Америка.
- •Тема 4: Соціально-економічна характеристика регіонів Африки.
- •Тема 5: Соціально-економічна характеристика Австралії та Океанії.
- •Океанія.
Тема 5: Промисловість світу як складова світового господарства та її розміщення.
Паливна промисловість. Включає нафтову, вугільну і газову промисловість. Наприкінці 90 х рр. нафтодобувних країн нараховувалось 80. На сьогодні за видобутком нафти у світі виділяють країни Пд.-зх Азії, зокрема Саудівська Аравія (13%), Іран (5,1%), ОАЕ (3,5%), Кувейт (3,3%), Ірак (1,2%) і Пн. Америка: США (понад 10%), Канада (2,8%). Серед інших країн світу значним відсотком видобутку нафти виділяються: Росія – майже 10%, Китай – 4,9, Мексика – 4,8, Венесуела – 4,3, Норвегія – 4,7, Великобританія – 3,9, Індонезія – 2,5, Лівія – 2,3%.
У світі функціонує понад 700 нафтопереробних заводів з потужністю, що перевищує 3,6 млрд. т. 22% нафтопереробних заводів припадає на Європу, США – 21%, Японію – 6%. За останні роки потужності нафтопереробних підприємств розвинених країн зменшилися, оскільки зросли обсяги імпорту готових нафтопродуктів у ці країни.
На використання вугілля для ТЕС у 1955 р. припадало 52% від загального обсягу паливних ресурсів, у 1970 – 32 %, на початку 90х – 33%. У 1997 р. було видобуто 3800 млн. т. кам‘яного вугілля, у т.ч. частка регіону Азії - майже 42%, Пн. Америки – 25%, Європи – 22, Африки – 5, Австралії і Океанії – 5 і Пд. Америки – понад 1%. Серед країн світу найбільшими продуцентами кам‘яного вугілля у світі є Китай – 1397 млн. т., США – 910 млн. т., Індія – 296 млн.т., Росія – 160 млн.т., Україна – 70 млн.т. На світовий ринок надходить до 10% загального видобутку вугілля. У світовому просторі утворилися своєрідні вугільні мости: США-Зх. Європа, Австралія-Японія, ПАР-Зх.Європа, Канада-Японія.
Частка природного газу у структурі світового споживання енергоресурсів на середину 1990х. рр.. становила 18%. Розвідані запаси природного газу становлять 142 трлн. м3 . Світовий видобуток природного газу має тенденцію до постійного зростання. За обсягом видобутку природного газу лідирують такі країни: Росія – 598 млрд. м3 , США – 576, Канада – 167, Нідерланди – 86, Алжир – 71, Великобританія – 92, Індонезія – 80, Сауд. Аравія – 43, Норвегія – 46, Мексика – 34. Основними експортерами природного газу у світі є Нідерланди, Росія, Норвегія, Канада, Алжир, Бруней, Індонезія, Узбекистан, Туркменистан. Найбільшими споживачами природного газу є США, Росія, Україна, найрозвиненіші країни Європи. [Зрідж. пр. Газ, Японія.]
Електроенергетика. Усі електростанції поділяють на теплові, гідравлічні, атомні і геотермальні. Електростанції можуть працювати на традиційному паливі (вугілля, мазут, природний газ), атомні і геотермальні - на нетрадиційному. Виробництво електроенергії у світі зростає дуже швидко у зв‘язку зі зростаючим попитом як з боку населення так і економіки в цілому. Перше місце у світі за виробництвом електроенергії займає США, складаючи більше чверті світового виробництва, друге – Китай, третє – Японія, четверте – Росія, виробляючи відповідно 7,6, 7,5 і 6,2% світової електроенергії. [Україна – 178 млрд. кВт у 1997 р. займала 15 місце.]
[Особливості розміщення електроенергетики у світі.]. Центрально-сх. Європа зменшує виробництво електроенергії починаючи із 1970х рр. у зв‘язку з падінням видобутку палива. Більшість країн Європи, за винятком РФ, імпортують енергоносії, перш за все нафту і природний газ. Зх. Європа імпортує дешеве кам‘яне вугілля з ПАР. ПЕК Пн. Америки, особливо США і Канади, повністю задовольняється власними енергоносіями. Серед інших континентів світу різкою диференціацією характеризується Азія і Африка – як за рівнем забезпечення енергоресурсами так і за структурою їх споживання. Для Пд.. Америки основою електроенергетики є гідро потенціал рік. Електроенергетичною базою Австралії є кам‘яне вугілля.
У світі переважають ТЕС (3/5 світового виробництва електроенергії). На другому місці – ГЕС (19 % св-го виробництва електроенергії в сер 90х), АЕС – 17,4%.
3. Металургійна промисловість. Розрізняють дві галузі металургії – чорну і кольорову. Чорна металургія виготовляє чавун, сталь, прокат, феросплави. Чорна металургія є базою розвитку машинобудування та багатьох інших галузей економіки.
Найбільшим виробником чорних металів у світі були США. З 1982 р. на перше місце вийшла Японія, а з 1996 – Китай. До значних виробників належить Росія, Україна, Німеччина, Італія, Франція. Найпотужнішими басейнами виробництва чорних металів у світі є Донецький, Уральський, Кузнецький, Рурський, Лотарингія, Хамерслі (Австралія).
Незважаючи на зменшення обсягів виробництва металу, основними його продуцентами і надалі залишаються економічно розвинені країни. Останнім часом спостерігається переміщення чорної металургії в країни, що розвиваються, особливо в райони видобутку якісної і дешевої руди.
Кольорова металургія включає виробництво кольорових металів та їх сплавів (алюмінію, магнію, титану, міді, нікелю, олова), рідкісних і дорогоцінних металів.
Повним набором підгалузей кольорової металургії володіють такі країни як США, Канада, Японія, Росія, Німеччина, Франція, Бельгія, Австралія. Інші країни спеціалізуються на виробництві декількох кольорових металів (Нідерланди, Норвегія, Угорщина, Болгарія, Польща).
Найрозвиненішою є алюмінієва промисловість (США (бо дешева електроенергія), Канада, Росія) і мідна (США, Японія, Чилі, а також Німеччина, Канада, Китай, Замбія та ін.). Використовується в електротехнічній промисловості, для виробництва машин і приладів.
4. Машинобудування. На машбуд. припадає 35-36% вартості світового промислового виробництва. За вартістю продукції машинобудування перше місце у світі займають США; друге – Японія, третє – Німеччина, складаючи відповідно 289,1; 146,2; 76,6 млрд. дол.
Машинобудівні виробництва групують у кілька галузевих об‘єднань, основними з-поміж яких є: загальне машинобудування (промислове машинобудування, верстати, С/Г машини), транспортне машинобудування (автомобілі, літаки, кораблі), електротехнічне і електронне (всі види електроустаткування, різноманітна електронна апаратура).
Найінтенсивніше розвиваються такі наукомісткі галузі, як автоматика, виробництво сучасних засобів зв‘язку, виробництво ЕОМ, електроніка, робототехніка, авіаракетна промисловість, космічна і лазерна технології. За масштабами розвитку МБ виділяється Пн. Америка (США, Канада, Мексика) – 30% від світового рівня: виробництво великих ЕОМ, літаків, ракетно-космічної техніки тощо. У Європі показники аналогічні. Виділяються також країни Сх. І Пд..-Сх. Азії, зокрема Японія, яка за темпами росту цієї галузі займає лідируючі позиції у світі.
Розрізняють також такі види машинобудування: важке машинобудування – це виробництво машин і устаткування для промисловості. У Великобританії – Ланкашир, Мідленд, ФРН – промислова зона нижнього Рейну, Росії – Сект Петербург, Урал, Україні – Донбас і Придніпров‘я.
Автомобілебудування. Розрізняють виробництво вантажних і легкових автомобілів. Центри – Детройт у США, м. Тойота, Нижній Новгород в Росії.
Авіа космічна промисловість. США виробляють понад ½ світової продукції цієї галузі, в Європі – Франці, меншою мірою Німеччина і ВБ, у СНД – Росія і Україна, в Азії – Японія і Китай.
5.Хімічна промисловість.
Лісова і деревообрпобна промисловість.
