Іі. Проблеми соціалізації та соціальної адаптації дітей.

1. Відсутність розумної вимогливості у вихованні дитини (в сім’ї тьа ДНЗ, вседозволеність або недостатня увага проблемам розвитку та виховання дитини ускладнюють соціальну адаптацію дитини, створюють передумови для утруднень у спілкуванні з однолітками та іншими людьми, що може призвести до асоціальної поведінки, порушення встановлених суспільних та моральних норм і правил. Позитивні результати у формуванні соціально здорової особистості принесуть - об’єктивна вимогливість педагогів та батьків у поєднанні з любов’ю та повагою, формування морально-етичних норм спілкування, вольової сфери та почуття відповідальності за свої вчинки, адекватну самооцінку.

2. Неспівпадання очікувань дошкільника та реальних стосунків в дошкільному навчальному закладі - байдужість вихователів, завищені невиправдані вимоги, жорстокість однолітків та старших дітей обумовлює замкнутість дитини, її агресивність, зневіру у людях та життєвих цінностях, нездатність до глибоких довірливих відносин з людьми (що в майбутньому переносяться на відносини у власній сім’ї, товаришами та колегами по роботі). Дуже важливо сформувати в цей період віру у власні можливості, психологічну стійкість до негативних виявлень, самодостатність, оптимізм та наполегливість дитини.

3. Матеріальне зубожіння більшої частини населення і гігантська економічна прірва між ними та заможними призводить до невідповідності матеріальних умов потребам та запитам більшості дітей. Сюди відносяться проблеми організації побуту, придбання зовнішніх атрибутів матеріального достатку - одягу, іграшок, комп’ютерів, мобільних телефонів тощо; можливість відвідування додаткових занять, виходячи із інтересів дитини (художня студія, курси іноземних мов, спортивні секції тощо), якість відпочинку (театри, музеї, поїздка на море, туризм). Обов’язковою умовою забезпечення соціального благополуччя дитини повинна слугувати відвертість, щирість спілкування батьків з дітьми, роз’яснення причин економічних негараздів, поступки у задоволенні адекватних бажань дітей, сумісний розподіл сімейного бюджету. Певні економічні негаразди можуть слугувати стимулом дитини до навчання, самореалізації та формування відповідальності, наполегливості особистості, визначення цілей та істинних цінностей у житті.

4. Негативні приклади соціуму, засобів масової інформації (порушення моральних та правових норм задля матеріально благополучного життя, агресивні кіно сюжети, тероризм, розпуста .... – негативно відображаються на усвідомленні дитиною соціальних норм, формують потреби, що не співпадають з моральними можливостями їх задоволення. Щирі розмови побудовані на довірі, роз’яснення дорослих щодо правил і норм соціальної взаємодії допоможуть дитині розібратися у взаємостосунках з соціумом, власних почуттях, бажаннях та потребах.

Для ефективного формування соціального благополуччя дитини велике значення має її освіченість, тому стимулювання пізнавальної активності дітей, починаючи з раннього віку і протягом всього життя - є необхідною передумовою формування здорової особистості.

Роль педагогів у формуванні соціально здорової особистості, забезпеченні її соціальної комфортності досить вагома, ті основи соціально-значущих ціннісних орієнтирів, що дитина отримує у дошкільному навчальному закладі – стануть підґрунтям її соціальної позиції в майбутньому.