Класифікації правових і юридичних конфліктів.
Юридичний конфлікт є різновидом соціального конфлікту, в основі якого лежить протилежність поглядів, інтересів, потреб двох або декількох суб’єктів, що призводить до їхнього протиборства. Сучасний соціально-економічний і політичний стан в Україні обумовлює збільшення потенційної можливості виникнення найрізноманітніших конфліктів. Становлення юридичної конфліктології визване необхідністю цивілізованого проведення в життя конституційного принципу, що закріплює ідеологічну розмаїтість. Юридичний конфлікт в його „чистому” вигляді можна представити я протиборство суб’єктів права з приводу застосування, порушення або тлумачення правових норм. Класифікація юридичних конфліктів: а) конфлікт породжений суперечностями між двома або декількома нормативними актами; б) конфлікт, спричинений суперечностями між нормою права і право застосовною практикою; в) конфлікт, який виникає внаслідок суперечності між двома або декількома право застосовними актами; г) нарешті юридичний конфлікт може виникнути і у зв’язку з одним актом права в разі взаємовиключного його розуміння, тлумачення, застосування або виконання тими чи іншими суб’єктами права. Юридична колізія та правовий конфлікт - це однопорядкові категорії, які однак не слід змішувати. Останній є вкрай різкою формою загострення юридичної колізії. Однак це не виходить, що загострення напруженості між контрсуб’єктами юридичного конфлікту обов'язково повинні знайти в антиконституційному протиборстві політичних, соціальних чинностей і державних, суспільних структур. Юридичні конфлікти багатоликі та не завжди вони проявляються у формі політичного протиборства, що зачіпає основи конституційного суспільного устрою. Проблема конфліктної динаміки є однією з найважливіших у конфліктології науку тут цікавить не тільки послідовність стадій та фаз конфліктної взаємодії, а й насиченість їх соціальне обумовле¬ними подіями, форми та характер рішень і дій, які здійснюють конфліктуючі суб'єкти. Процес регулювання конфлікту здійснюється за допомогою різноманітних технологій: інформаційної, комунікативної, соціально-психологічної, організаційної. Володіння ними правоохоронцями, безперечно, сприяє формуванню їх відповідного іміджу. Отже, юридичний конфлікт віддзеркалює правову дійсність. Він може відтворювати деформації правової дійсності, вказувати на дефекти правової системи, недосконалість законодавства та судової практики. Конфлікт може бути стимулятором, рушійною силою суспільних і державних змін, сприяти більш швидким їх темпам, здійснювати перетворення у змінах динамічної функції конфлікту. Юридичний конфлікт може або порушувати справедливе співвідношення позицій, або відтворювати (повністю чи частково) його, може виражати справедливі претензії на новий правовий порядок, тобто бути позитивним явищем і мати позитивні функції.
Класифікація конфліктів.
Конфліктами пронизане все життя людини, вони охоплюють всі сфери суспільства. Суспільство зберігається як єдине ціле, завдяки притаманним йому внутрішнім конфліктам. Саме їх наявність, складне множинне переплетення перешкоджає розколу суспільства на два ворожі табори, що може призвести до громадянської війни.
Найчастіше виникають такі чотири типи конфліктів:
внутрішньоособистісні — виникають на рівні однієї особистості;
міжособистісні — виникають між двома особистостями;
внутрішньогрупові — виникають всередині групи, зокрема, між конкретною особою і групою;
міжгрупові — виникають між соціальними групами, причому як всередині організації, так і за її взаємодії з оточенням.
Розглядаючи причини конфліктів, слід наголосити, що універсальною їх причиною можна назвати несумісність претензій сторін при обмеженості можливостей їх задоволення.
Причинами конфліктів також є:
проблеми розподілу влади (люди мають нерівне становище в системі ієрархій: одні керують, командують, інші — підкоряються. Може скластися ситуація, коли незадоволеними бувають не тільки підлеглі (незгода з управлінням), але й керуючі (незадовільне виконання));
недостатня кількість грошей, адже недостатньо повне чи обмежене одержання коштів викликає невдоволення, протести, страйки, мітинги, що об'єктивно нагнітає напруженість у суспільстві;
непродумана політика, оскільки прийняття владними структурами поспішного, необдуманого рішення може викликати невдоволення більшості людей і сприяти виникненню конфлікту;
розбіжність індивідуальних і суспільних інтересів;
відмінності у намірах та вчинках окремих особистостей, соціальних груп, партій;
заздрість;
ненависть;
расова, національна та релігійна неприязнь.
Важлива роль v вивченні теорій конфліктів належить їх типології. Відомі різні класифікації політичних конфліктів, вони будуються на різних підставах. Наприклад, за суб'єктами конфліктів їх можна поділити на міжнародний, міжнаціональний (етнічний), між класовий, між соціальними групами і громадськими організаціями, між расами (расовий). За рівнем формування розрізняються конфлікти на міжособистісному рівні, груповому, на рівні підсистем суспільства або держави, на регіональному та глобальному рівнях. За сферами відносин між конфліктуючими сторонами конфлікт може бути військовий, фінансовий, митний, правовий та ін., за масштабністю — світовий, регіональний та локальний. Крім того, конфлікти класифікують за змістом, часом та формою.
З точки зору динаміки конфлікту, зазвичай він описується за наступною схемою:
НАКОПИЧЕННЯ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ І ФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН СТОРІН
НАРОСТАННЯ І ЕСКАЛАЦІЯ ПІДГОТОВКИ
КОНФЛІК
Вирішення КОНФЛІКТУ
Перша стадія характеризується накопиченням протиріч, з'ясуванням позицій сторін, зондуванням потенційних союзників, прихованим накопиченням сил. На цій стадії — у разі виявлення — існує велика вірогідність недопущення конфлікту.
Друга стадія є етапом диференціації і поступової поляризації сторін. Все більше загострюються протиріччя. Сторони перестають сприймати аргументи один одного. Йде активна ескалація сили, пошук і залучення на свій бік союзників, нейтралізація можливих союзників суперників.
Третя стадія — найбільш гострий етап — протікання конфлікту. Це власне етап «розв'язки».
Четверта стадія — завершення конфлікту.