Зміст
Вступ
1.Економічний зміст, форми оплати праці……………………………………..
1.1. Нормативно – інструктивне та літературне забезпечення…………………
1.2. Поняття, види та форми праці та її оплати…………………………………
1.3. Синтетичний і аналітичний облік…………………………………………….
2.Методика обліку праці та її оплати………………………………………………
2.1. Документальне оформлення господарських операцій обліку праці та її оплати………………………………………………………………………………….
3.Шляхи вдосконалення обліку праці та її оплати………………………………….
Висновки……………………………………………………………………………..
Список використаних джерел………………………………………………………
ВСТУП
Облік праці та її оплати — це важлива та складна ділянка обліку, оскільки потребує точних і оперативних даних, у яких відображаються зміни в кількості працівників, затратах робочого часу, категоріях працівників, кодах виробничих витрат і здійснюється контроль використання трудових ресурсів.
Актуальність теми. Організації оплати праці, а також напрямкам її вдосконалення на підприємстві приділяється величезна увага. Заробітна платня є основною формою винагороди робітників за їх працю і забезпечує їх матеріальну зацікавленість в її результатах, а також дуже часто є єдиним джерелом доходу робітників. У зв’язку з цим питання вдосконалення заробітної платні стоять на першому місці у керівників підприємств, саме тому ця тема є актуальною.
Щоб правильно нарахувати робітнику заробітну платню, проаналізувати використання робочого часу, системи оплати праці, що застосовуються тощо, необхідний аналіз за видами виробництв та категоріями робітників: особового складу, використання робочого часу, обсягів виконаних робіт, продукції та послуг.
Склад видів виплат, що входять та не входять до фонду заробітної платні, визначений Інструкцією про склад фонду оплати праці та інші виплати, згідно з якою до фонду заробітної платні входять усі витрати підприємства на заробітну платню, не враховуються: вихідна допомога, що виплачується за умови скорочення чисельності штату, реорганізації або ліквідації підприємства, допомога та виплати з фонду оплати праці, надбавки до пенсій, одноразова допомога людям, що виходять на пенсію, витрати на проведення культурно-просвітницьких та оздоровчих заходів, на придбання спортивної форми, платня за перебування дітей у дошкільних закладах за рахунок роботодавця, компенсація подорожчання вартості харчування дітей у дитячих садках, санаторіях тощо.
На підприємстві існує суворий контроль над використанням фонду заробітної платні, це обумовлено тим, що більша частина фонду заробітної платні входить до собівартості продукції та впливає на розмір одержаного прибутку. Крім того, фонд заробітної платні є основою для розрахунку податків до бюджету.
Однак, важлива роль у реалізації цих задач відводиться економічному аналізу господарської діяльності суб’єктів господарювання. З його допомогою визначається стратегія і тактика розвитку підприємства, вивчаються тенденції розвитку, глибоко та системно досліджуються фактори зміни результатів діяльності, обґрунтовуються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, встановлюються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів, робітників.
Роль аналізу оплати праці як засобу управління виробництвом із року в рік підвищується. Це зумовлено різними обставинами: необхідністю неухильного підвищення ефективності виробництва у зв’язку із ростом дефіциту і вартості сировини, підвищенням науко- та капіталоємності виробництва; необхідністю пошуку нових напрямків вдосконалення оплати праці.
В цих умовах керівник підприємства не може розраховувати тільки на свою інтуїцію. Усі управлінські рішення і дії повинні базуватися на точних розрахунках, глибокому та всебічному економічному аналізі. Вони повинні бути науково обґрунтовані, мотивованими, оптимальними. Недооцінювання ролі аналізу організації оплати праці, помилки у планах та управлінських діях за сучасних умов приносять відчутні втрати.
Завданнями обліку праці та її оплати є:
- точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;
- правильне нарахування оплати праці кожному працівникові відповідно до діючих положень;
- дотримання порядку розподілу оплати праці за об'єктами бухгалтерського обліку;
- повний і своєчасний розрахунок з працівниками з оплати праці;
- своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності з оплати праці.
Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.
У вступі розкривається:
актуальність теми, тобто розкриття причин важливості розглядання і дослідження обраної теми саме сьогодні, а також яке суспільне і наукове значення має дослідження обраної теми;
ступінь розробленості обраної проблеми у науковій літературі (короткий аналіз того, що, ким і як досліджено);
об’єкт дослідження – це та область об’єктивно існуючого наукового знання, у рамках якої знаходиться те, що буде осмислюватися (досліджуватися);
предмет дослідження – це та частина об’єктивно існуючого знання – об’єкта дослідження (тобто предмет більш вузька область дослідження, ніж об’єкт), яка власне і досліджується. У одному об’єкті може бути виділена достатньо велика кількість предметів дослідження (предмет дослідження повинен відповідати його темі);
мета дослідження – це формулювання тієї кінцевої цілі (або цілей), яку автор дослідження бажає досягти (мета роботи переплітається з її назвою і повинна чітко вказувати, що саме розв’язується в курсовій робот)і;
завдання дослідження – це ті завдання, за допомогою яких може бути досягнута мета дослідження, ці завдання розкриваються в підрозділах відповідних розділів курсової роботи;
структура курсової роботи, наприклад, курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.
1,1 Нормативне та літературне забезпечення організація обліку розрахунків за виплатами працівникам
Облік праці та її оплати має відповідати таким нормативним документам, як: Кодекс законів про працю; Закони України «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про збір на обов’язкове соціальне страхування»; Положення про порядок укладання контрактів під час оформлення (найму) на роботу працівників; Порядок нарахування середньої заробітної плати; План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та інші.
Задачі автоматизованого обліку праці та її оплати взаємодіють із такими задачами інших ділянок обліку на підприємстві:
виплати заробітної плати через касу та перерахування через розрахунковий рахунок; нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків; утримання із заробітної плати; резерв майбутніх витрат (облік фінансово-розрахункових операцій);
нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків (облік витрат на виробництво);
нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків; утримання із заробітної плати; резерв майбутніх витрат; дані про використання фондів (зведений облік та складання звітності) [19]
Особливості оплати праці в мають безпосереднє відношення до системи організації її обліку. Вважається,що в основу національної методики закладено міжнародну стандартну класифікацію витрат на робочу силу,серед яких : пряма оплата;оплата за невідпрацьований час;премії та нерегулярні виплати;заробітна плата у натуральній і грошовій формах;витрати на утримання громадських служб;податки;що належать до витрат на робочу силу;інші витрати на робочу силу.
Характеристика діючих нормативних актів,які регламентують організацію бухгалтерського розрахунків з оплати праці.
1.Закон « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»,затверджений постановою Верховної Ради від 16.07.99р. № 996 – XIV встановлює єдині правові засади організації ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні, для підприємств, їх об'єднань та госпрозрахункових організацій незалежно від форм власності. Застосовується при визначені порядку організації та веденні бухгалтерського обліку на підприємстві.
2.Закон України «Про аудиторську діяльність: Закон України. Постанова ВРУ від 22.04.93 р. № 23 ( з наступними змінами та доповненями).Цей закон визначає основні методологічні засади організації аудиторської діяльності України .Використовується під час вивчення методики контролю розрахунків з оплати праці.
3.Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку,затверджене Наказом Міністерства Фінансів України від 24.03.95 р. № 88.Це положення дає характеристику первинних документів, облікових регістрів,організації документообороту, зберігання документів. Використовується при розгляді питання первинного обліку та документообороту з обліку праці та її оплати.
4.План рахунків бухгалтерського обліку активів,капіталу,зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій,наказ Міністерства фінансів № 291 від 30.11.99 р. Містить нові засади відображення операцій на рахунках, їх назви і призначення.Використовується під час ознайомлення з відображенням операцій пов'язаних з рухом коштів на рахунках бухгалтерського обліку.
5.Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського бухгалтерського обліку за журнально – ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу наказ Міністерства аграрної політики № 49 від 07.03.2001. Встановлює єдині правила і методологічні принципи ведення бухгалтерського обліку в підприємствах агропромислового комплексу за журнально – ордерною формою обліку. Використовується при розкритті техніки та організації ведення обліку коштів на сільськогосподарському підприємстві.
6.Кодекс законів про працю зі змінами і доповненнями від 24.12.99р. № 1356 – XVI. Регулює трудові відносини між роботодавцем і працівником. Використовується під час розгляду процедури прийому та звільнення працівника з роботи.
7. Закон України «Про оплату праці (зі змінами і доповненнями) від 24.03.95р. № 108/ 95-ВР. Визначає економічні,правові,організаційні основи оплати праці працівників,які знаходяться в трудових відносинах на основі трудового договору з підприємствами всіх форм власності і господарювання. Використовується під час вивчення форм видів оплати праці працівників сільськогосподарського виробництва.
8.Закон України «Про відпустки» від 15.11.96р. № 504\96 – ВР. Встановлює державні гарантії,права на відпустки,умови,термін та порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності,виховання дітей,тощо. Використовується під час представлення методики розрахунку відпускних працівників сільськогосподарського виробництва.
9.Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92р., №2694 –XII. Визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя,здоров’я в процесі трудової діяльності,регулює з участю відповідних державних органів відносин між власником та працівником з питань безпеки,гігієни праці та виробничої атмосфери,встановлює порядок організації охорони праці в Україні. Використовується під час розгляду стану охорони праці та заходів щодо безпеки життєдіяльності в досліджуваному господарстві.
10.Закон України «Про податок з доходів громадян». Регулює порядок визначення та утримання податку з доходів громадян. Використовується для представлення методики розрахунку суми податку із доходів сільськогосподарських працівників
1.2. Поняття, види та форми праці та її оплати.
Згідно із Законом України «Про оплату праці» сутність оплати праці визначається як «винагорода, що розрахована, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або вповноважений ним орган виплачує робітнику за виконану їм роботу»[2].
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.
До фонду оплати праці включаються: основна заробітна плата,додаткова заробітна плата,та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.( Рис.1)
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Основна заробітна плата існує у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або виходять за межі їх норм. [6, с. 545]
Рис.1.Види оплати праці
На підприємствах застосовуються дві форми оплати праці : погодинна і відрядна. Існують різновиди цих форм, які називаються системами оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна, пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, й акордна. В умовах ринкової економіки набули розповсюдження форми оплати праці за кінцевий результат – у відсотках до одержаного доходу або прибутку.
Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників.
За відрядною оплатою праці заробіток працівника залежить від кількості виробленої продукції (виконаної роботи) і відрядної розцінки. За погодинною формою оплати заробіток працівника залежить від погодинної тарифної ставки і фактично відпрацьованого часу.
Погодинна форма оплати праці складається із двох систем: простої погодинної і погодинно-преміальної. За простої погодинної системи сума заробітку залежить від кількості відпрацьованих годин і годинної тарифної ставки. За погодинно-преміальної системи, крім оплати за відпрацьований час, виплачуються премії за досягнення певних показників в роботі.
Погодинна оплата праці керівників, спеціалістів, службовців здійснюється за місячними посадовими окладами (ставками), якщо інше не передбачено колективним договором чи іншими нормативними документами.
Відрядна оплата праці складається із таких систем: прямої відрядної, відрядно-преміальної, прогресивної, акордної, бригадної.
При прямій відрядній оплаті розцінки за одиницю продукції (роботи) є сталими, розмір заробітку залежить від кількості виробленої продукції або обсягу виконаних робіт незалежно від затраченого часу.
При відрядно-преміальній оплаті поряд з оплатою за встановленими розцінками за виконану роботу працівникам нараховують премії за виконання і перевиконання певних показників.
Відрядно-прогресивна система оплати праці – різновид відрядної оплати праці, при якій робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконаної понад норм, - за прогресивно-зростаючими розцінками та залежно від відсотку перевиконання норм.
Акордна оплата праці - це різновид відрядної системи, при якій норма та розцінка для виконавця, або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт.
Відрядна бригадна система оплати праці - це оплата, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою. Найпростіший спосіб розподілу заробітку між членами бригади здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу. Заробіток також може бути розподілений між членами бригади за допомогою інших методів ( наприклад, за допомогою коефіцієнту розподілу).
Відповідно до Закону України “ Про колективні договори і угоди” підприємства самостійно встановлюють форми і системи оплати праці своїх працівників, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних компенсацій і гарантійних виплат. [7, с. 267]
Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг. При прийманні працівника на роботу власник або його представник вступають з ним у трудові відносини. Основним документом, який закріплює ці відносини, є трудовий договір або контракт.
Трудовий договір - це угода між працівником і власником (або уповноваженим органом, особою). За трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечити умови, необхідні для виконання роботи. ( ст. 21 КЗпП).
Цей договір, як правило, укладається в письмовій формі. Це є обов'язковим у таких випадках: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними та геологічними умовами, з умовами підвищеного ризику для здоров'я; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітніми.
Трудовий договір може бути:
1) безстроковий, що укладається на невизначений термін;
2) строковим, що укладається:
- на визначений термін, встановлений за погодженням сторін;
- на час виконання певної роботи.
При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування зазначається в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
Випробування не встановлюється для осіб, які не досягли 18 років, для молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; для молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; для осіб, звільнених у запас з військової або альтернативної (невійськової) служби; для інвалідів, направлених на роботу за рекомендаціями медико-соціальної експертизи; при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство.
Контракт - це різновид трудового договору. Контракт укладається на певний термін і застосовується для працівників, які приймаються на роботу на визначений термін або на час виконання певної роботи. Контракт укладається у письмовій формі у двох примірниках і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають на роботу за контрактом. Документ набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті. На підставі контракту видається наказ (розпорядження) про прийняття працівника на роботу.
У контракті вказуються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і термінів її виконання, термін дії контракту, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання зобов'язань з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства.[17]