28. Методи розрахунку штучного освітлення
Для розрахунку штучного освітлення використовують три методи:
метод коефіцієнта використання світлового потоку;
метод питомої потужності;
крапковий метод;
1. Для розрахунків загального рівномірного освітлення чистих приміщень застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку.
Світловий потік однієї лампи Ф визначаються за формулою:
Ф=
,
(7)
де
Е
-
нормативне значення освітленості, лк;
К
-
коефіцієнт запасу ( К
=1,3-1,8);
S
- площа приміщення, м
;
Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (z=1,1-1,15);
N - кількість світильників;
-
коефіцієнт використання світлового
потоку.
За розрахунковими значеннями світлового потоку добирають найближчу стандартну лампу, потік якої може відрізнятися від розрахункового не більше як на 10-20%.
Кількість світильників залежить від параметрів приміщення:
,
(8)
де 
-
кількість світильників по довжині
приміщення;
-
кількість світильників за шириною
приміщення;
і 
-
відповідно довжина і ширина приміщення,
м;
-
відстань між світильниками, м.
Коефіцієнт
визначається
за таблицями залежно від типу світильника,
коефіцієнтів відбиття 
(стін), 
(стелі), 
(підлоги)
та індексу приміщення 
[16].
Індекс приміщення визначають за формулою:
,
(9)
де і - довжина і ширина приміщення,м;
-
висота світильника над робочою поверхнею,
м.
Підрахувавши світловий потік лампи, визначають електричну потужність освітлювальної установки.
2.
Метод питомої потужності є найпростішим
світлотехнічним розрахунком, але через
невисоку точність він використовується
для наближених розрахунків. Цим методом
визначають потужність кожної лампи 
Вт
за формулою:
,
(10)
де 
-
питома потужність, Вт/м
;
-
площа приміщення, м
;
-
кількість світильників у приміщенні.
Для
визначення питомої потужності
використовують таблиці Г.М. Кнорінга.
За відсутності вказаних таблиць питому
потужність 
,
Вт/м
можна
визначити за формулою:
,
(11)
де 0,15...0,25 – коефіцієнти, з яких перший відповідає приміщенням з рівнем освітленості до 100лк, другий понад 100лк.
3. Крапковий метод розрахунку використовується у разі проектування загального місцевого освітлення відкритих просторі і тих приміщень де стіни і стеля мають невисокий коефіцієнт відбиття.
На плані приміщення вибирають контрольну крапку з найменшою умовною освітленістю.
Освітленість 
в
цій точці визначають за формулою:
,
(12)
де 
-
сила світла в напрямку від джерела на
задану точку, кд;
-
кут падіння світла в задану крапку,
перпендикулярно до осі симетрії
світильника.
-
висота підвісу світильника над
розрахунковою крапкою, м;
-
коефіцієнт запасу.
Для визначення освітлення похилих площин використовується крапковий метод розрахунку.
30. Шум, вплив на організм людини, кількісні показники шуму.
Шумом наз. всілякий шкідливо діючий на організм людини звук.
підвищений рівень шуму викликає в людини втому, зниження уважності що може призвести до помилок і підвищеної небезпеки виникнення травм, зниження продуктивності праці.
Шум – небажаний для людини звук, або сполучення звуків.
При тривалому впливу шуму в людини зменшується гострота слуху, погіршується стан центральної нервової системи, сердце –судинної системи, шлунково-кишкового тракту, органів дихання – шумова хвороба.
симптоми дії шуму: безсонність, зміна тиску, зменшена увага.
ГОСТ 12.003-83 “Допустимі спектри рівнів шуму та його тиску”.
Шум
низькочастотний (до 300Гц)
середньочастотний(300-800Гц)
високочастотний(більш 800Гц)
Шум хар.: амплітудою(мах. відхал. т. від стану рівноваги) – А ; частотою коливань(к-сть колив за од. часу) –f,Гц ; інтенсивністю(к-сть що прох. за 1сек. ч\з площу 1м(кв) перпендикулярно до напрямку звуку хвилі) – І,Вт/м(кв); звуковим тиском(різниця між тиском мах. згуст. повітря, та атм. тиском);
Вимірюється в БЕЛАХ (ДБ)
10-30 ДБ – шум коли можна заснути.
100 – 110 – шум дискотек
120ДБ – больовий поріг
140ДБ – втома металу