Мережа підприємства
Мережі підприємства з'єднують локальні мережі відділів, що часто розташовані на великій відстані один від одного. На мал.3 показана одна з багатьох мереж чи відділів головних локальних обчислювальних мереж (headquarters LAN), що разом утворюють мережу підприємства В багатьох мережах підприємств використовується кілька різних комунікаційних протоколів для з'єднання локальних мереж у глобальну, причому тип з'єднання залежить від відстані між окремими локальними мережами Для пересилання пакетів даних між локальними мережами використовуються концентратори, мости і маршрутизатори.
Мал.2 Приклад мережі відділу зі спільно використовуваними принтером і модемом
У локальній мережі, зображеній на мал.3, використовуються стандарт Ethernet і протокол TCP/IP, з'єднання з комп'ютером - мейнфреймом за допомогою шлюзу, а також міст до мереж на оптоволоконній (FDDI) і мідній (token-ring) основі. Наприклад, з'єднання з північноамериканськими локальними мережами глобальної мережі здійснюються за допомогою комутатора Т1, що забезпечує доступ до високошвидкісних телефонних ліній; міжконтинентальні з'єднання виконуються за допомогою супутникового зв'язку Через складність глобальних мереж багато фірм із мережами масштабу підприємства містять цілий штат співробітників, що керують комунікаційними аспектами роботи глобальної мережі.
Мал.3 Приклад головної локальної мережі, що виконує функції концентратора для доступу до глобальної мережі Домени, робочі групи, сервери і робочі станції
На початковому етапі розвитку мереж на основі персональних комп'ютерів найбільш розповсюдженою конфігурацією мережі була локальна мережа масштабу відділу, приклад якої показаний на мал.2, а саме - мережа із сервера, що працює під керуванням системи NetWare, зі спільними ресурсами групи робочих станцій. Зі збільшенням числа користувачів локальної мережі для компенсації зрослої навантаження до неї додавалися додаткові сервери для спільного використання більшої кількості файлів і додатків, а також файлів баз даних зрослого розміру. При зростанні числа користувачів до тисячі і поширенні глобальної мережі на кілька континентів мережі на основі моделі клієнт/сервер стало явно недостатньо. Тому в ієрархію клієнт/сервер був доданий додатковий рівень - домен (domain). Концепція доменів виникла одночасно з поширенням протоколу TCP/IP і мережі Internet. Наприклад, при доступі до Web-сервера фірми Microsoft за адресою http: //www.microsoft.com здійснюється з'єднання з доменом microsoft.corn фірми Microsoft. Домен microsoft.corn охоплює тисячі комп'ютерів, розташованих по усьому світі, але більшість членів домену зосереджена в Річмонді.
На мал.4 показана схема зв'язку між двома доменами (представлена двома контролерами домену), серверами і робочими станціями в мережі під керуванням Windows NT. З'єднання між магістралями Ethernet кожного домену, що на мал.4 показано у виді блискавки, може бути виконане на основі витої пари (10BASE-T, 100BASE-T, чи гігабайтного Ethernet), коаксіального кабелю (10BASE-2), оптоволоконного кабелю (FDDI) чи з'єднання типу Т1, ТЗ, FrameRelay або АТМ. На цьому малюнку показані лише дві робочі станції кожного домену, але кожен домен звичайно містить сто і більш робочих станцій і кілька серверів. Користувачі одного домену можуть спільно використовувати файли, що зберігаються на серверах іншого домену, і виконувати додатка в інших доменах. Однак виконання додатків в іншому домені через глобальне з'єднання рідко використовується через відносно низьку швидкість передачі даних по глобальному з'єднанню.
