1.2. Функції та завдання сім'ї.

Як соціальний інститут сім”я виконує низку функцій. До основних функції сучасної сім'ї найчастіше відносять: репродуктивну, виховну, господарсько-побутову, економічну, первинного соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусну, дозвіллєву, рекреаційну, емоційну, сексуальну, соціального захисту [6]. Життєдіяльність сім'ї безпосередньо пов'язана із задоволенням потреб її членів, що відбувається шляхом виконання певних функцій. Під функціями сім'ї розуміємо спосіб прояву активності, життєдіяльності сім'ї та її членів. Функції сім'ї глибоко історичні, тісно пов'язані із соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства, тому з часом змінюються їх характер та ієрархія. Успішне виконання сім'єю своїх функцій визначається не тільки її внутрішнім станом, але й соціальним здоров'ям суспільства [39].

Функції сім”ї, її суспільні та індивідуальні складові були узагальнені Т.Ф. Алексеєнко і відображені в табл. №1.

Основні функції сучасної сім'ї:

Сфера сімейної діяльності	Суспільні функції	Індивідуальні функції
Репродуктивна	Біологічне відтворення суспільства, підтримка та збереження репродуктивного здоров'я.	Задоволення потреби мати дітей, планування їх народження.
Виховна	Формування навичок суспільного життя. Соціалізація молодого покоління. Забезпечення культурної неперервності суспільства, передача новому поколінню суспільних норм та цінностей.	Задоволення потреб у батьківстві, контакт із дітьми, виховання дітей, самореалізація в дітях. Забезпечення дітям батьківської любові, підтримки. Передача життєвого досвіду від старших індивідів до молодших. Засвоєння молодшими індивідами досвіду старших.
Господарсько-побутова	Забезпечення фізичного здоров' я членів суспільства. Догляд за дітьми та створення необхідних умов їхнього розвитку.	Одержання господарсько-побутових послуг членами сім'ї від інших.
Економічна	Економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів суспільства. Створення можливості зайнятості членів суспільства через сімейну економічну діяльність.	Одержання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших (у випадку непрацездатності чи в обмін на послуги). Можливість професійної реалізації членів сім'ї у сімейному бізнесі, сімейних підприємствах, інших видах сімейної економічної діяльності.
Сфера первинного соціального контролю	Моральна регламентація поведінки членів сім'ї у різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і зобов'язань у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь.	Формування та підтримка правових і моральних санкцій за неналежну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї.
Сфера духовного спілкування	Розвиток особистості кожного члена сім'ї. Збереження та розвиток духовного потенціалу суспільства.	Духовне взаємозбагачення членів сім' ї, зміцнення дружніх основ шлюбного союзу. Забезпечення реалізації духовного потенціалу особистості.
Соціально-статусна	Отримання та надання певного соціального статусу членам сім' ї. Відтворення соціальної структури суспільства. Забезпечення стартових можливостей молодого покоління.	Задоволення потреб у соціальному просуванні. Реалізація соціально-ста-тусних амбіцій одних членів сім' ї завдяки іншим.
Дозвіллєва	Організація раціонального дозвілля сім'ї та окремих її членів. Соціальний контроль у сфері дозвілля.	Задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвіллєвих інтересів.
Рекреаційна	Забезпечення психологічного здоров'я членів сім'ї. Психологічна терапія членів суспільства.	Задоволення потреб індивідів у відпочинку, відтворення фізичних та психологічних сил.
Емоційна	Емоційна стабілізація членів суспільства.	Задоволення потреб в особистому щасті та коханні. Емоційна підтримка одних членів сім'ї іншими.
Сексуальна	Регуляція нормативів сексуальної поведінки. Формування та передавання сексуальної культури, забезпечення сексуального здоров'я членів суспільства.	Задоволення сексуальних потреб індивідів.
Сфера соціального захисту	Забезпечення соціального здоров'я членів сім'ї.	Забезпечення соціальної підтримки та захисту одними членами сім'ї інших. Одержання індивідами психологічного захисту.

Пітер та Бріджит Бергер зазначають, що сім'я як базовий інститут впливає на три основні види людської діяльності: відтворення, сексуальність та первинну соціалізацію. Вторинними функціями Бергери називають: правові, що регулюють права кожного члена сім'ї, у т.ч. дітей; економічні, що забезпечують зв'язок із зовнішньою економікою (еволюціонують від ролі сім' ї як основного елемента виробництва - до одиниці споживання) [4]. Сьогодні від сім' ї очікують забезпечення особистісної реалізації та усамітнення, що на рівні моралі означає перехід від акцентування на обов'язках та відповідальності до прав та винагороди в сімейній сфері.

Окрім певних функцій сім”я виконує ряд завдань. Завдання сім’ї полягають у тому, щоб створити максимальні умови для росту і розвитку дитини; забезпечити соціально-економічний і психологічний захист дитини; передати досвід створення і збереження сім’ї, виховання в ній дітей і відношення до старших; навчити дітей корисним прикладам, навичкам і вмінням, спрямованим на самообслуговування і допомогу близьким, а також виховати в них почуття власної гідності, цінності власного «Я».

У перший рік життя дитини основна турбота батьків полягає у тому, щоб створити нормальні умови для фізичного розвитку, забезпечити режим харчування і нормальні санітарно-гігієнічні умови. У цей період дитина вже заявляє про свої потреби, реагує на приємні і неприємні враження та по-своєму висловлює свої бажання. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчитися розрізняти потреби і капризи, оскільки потреби дитини повинні задовольнятися, а капризи присікатися. Таким чином, дитина в сім’ї отримує свої перші уроки без яких у неї не може бути вироблена система моральних звичок і понять.

На другому році життя дитина починає ходити, прагне все дістати своїми руками, дістати недосяжне, а рухливість іноді доставляє йому багато прикростей. Виховання в цей період має будуватися на розумному включені дитини в різні види діяльності, слід їй показувати, пояснювати, вчити спостерігати, разом з нею грати, розповідати і відповідати на запитання. Але, якщо її дії виходять за межі дозволеного, треба привчити дитину розуміти і беззаперечно підкорятися слову «не можна».

У дошкільному віці основним видом діяльності дитини є гра. Діти 3-4 років воліють будівельні і побутові ігри. Споруджуючи різноманітні будівлі, дитина пізнає навколишній світ. Ситуації для ігор дитина бере з життя. Мудрість батьків полягає у тому, щоб непомітно підказувати малюкові, як повинен поступати в грі герой. Тим самим вони привчають її розуміти, що добре, а що погано, які моральні якості цінуються і поважаються в суспільстві, а які засуджуються.

Дошкільнята і молодші школярі отримують в сім’ї перший моральний досвід, вчаться поважати старших, рахуватися з ними, вчаться робити людям приємне, радісне та добре.

Моральний досвід у дитини формуються на основі та у зв’язку з інтенсивним та розумовим розвитком дитини, показником якого є її дії і мова. Тому важливо збагачувати словник дітей, у розмові з ними подавати зразок хорошої вимови звуків і слів. Розвиток мови є показником підвищення загальної культури дитини, умовою його розумового, морального та естетичного розвитку.

Важливо ще в дошкільному віці привчати дитину до ретельності виконання доручень, вчити її доводити розпочату справу до кінця, проявляти при цьому завзятість і наполегливість.

Таким чином, можна сказати, що сім'я - це перша школа спілкування дитини, тому слід виділити такі основні її характеристики, а саме: шлюбні, між поколінні, кровні, встановлені зв'язки між членами сім'ї; родинні почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживання членів сім'ї, наявність певних функцій у суспільстві (видів життєдіяльності сім'ї), прав сім'ї в суспільстві й прав членів сім'ї в родині, обов'язків членів сім'ї стосовно один одного та відповідальність перед суспільством за своїх членів [52]. У сім'ї дитина вчиться поважати старших, піклуватися про людей похилого віку та хворих, надавати посильну допомогу один одному. У спілкуванні з близькими дитині людьми, у спільній побутовому працю у нього формується почуття обов'язку, взаємодопомоги. Діти особливо чутливі до взаємин з дорослими, не терплять моралей, різкостей, наказів, важко переживають грубість старших, недовіра і обман, дріб'язковий контроль і підозрілість, нечесність і нещирість батьків.