Висновки та практичні рекомендації

Метою нашої робити було дослідити та проаналізувати вплив сімейного виховання на розвиток особистості дитини. Тому ми поставили перед собою завдання, відповідно до яких нам вдалося з’ясувати наступне:

1. Ми розглянули сім'ю як виховний інститут. Проаналізувавши наукову літературу, ми визначили, що сім'я – це соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім’я – це той первинний осередок, в якому починається і відбувається життя дитини. За сприятливих умов дитина набуває в сім’ї початкових моральних знань, прилучається до міжособистісних відносин, що сприяє її соціалізації, готується до адекватного входження в інші мікрогрупи та макросоціум в цілому.

2. Характеризуючи особливості соціалізації дитини в сім'ї, ми визначили поняття соціалізація, що являє собою комплексний процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому бути повноправним членом суспільства. Слід зазначити, що від соціального клімату в сім'ї, духовного розвитку та фізичного становлення в ній дітей залежить успішність процесів розвитку та соціалізації дитини. 

3. Дослідивши основні напрями сімейного виховання, ми виявили, що серед усіх надбань людини найбільшу цінність має добре виховання, одержане в дитинстві та юності від батьків, у родинному колі. Без нього навіть найкращі здібності, найбільші достатки, найвище родове походження нічого не варті. Тому необхідно виділити такі напрями сімейного виховання, а саме: гуманність і милосердя до дитини; врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини; залучення дітей до життєдіяльності сім’ї як рівноправних учасників; Оптимістичність і демократичність батьківсько-дитячих взаємин, а також Послідовність та єдність батьківських вимог.

4. Ми дослідили та проаналізували авторитет батьків та його вплив на формування дитячої особистості. Сім’ї належить пріоритетне місце в процесі формування і розвитку особистості від моменту її народження. Вона є першим вихователем дитини і середовищем‚ де передається духовне багатство‚ культурні традиції‚ формуються моральні цінності. Від того‚ як батьки ставляться до своєї дитини‚ чого навчають і як виховують‚ залежить‚ чи гармонійно відбуватиметься розвиток особистості‚ та чи ефективним буде виховання.

5. Сучасні суспільні кризи, проявом яких є розмивання цінностей, негативно позначаються на тому образі світу і тих ціннісних орієнтирах, які формуються в молодого покоління. Серед пріоритетів молоді – прагматизм, орієнтація на матеріальні цінності, кар’єру та соціальний статус, споживацьке ставлення до навколишніх. Протягом останніх років на формування готовності сім’ї до реалізації її виховного потенціалу впливали такі тенденції: зміна стандартів поведінки та сімейних цінностей протягом життя одного покоління призводить до повної або часткової переоцінки досвіду сімейного життя, який має старше покоління; зменшення кількості дітей у сім’ї, орієнтація на одну дитину; збільшення кількості та труднощів побутових проблем, зайнятість батьків послаблюють можливості їх впливу на дітей; економічні проблеми, з якими зіткнулися більшість сімей внаслідок економічної кризи, спонукають батьків шукати додаткових заробітків або й роботу, пов’язану із зміною місця проживання, що спричиняє обмеженість батьків у часі для спілкування з дітьми, зменшує можливість спільного дозвілля і відпочинку, а у випадках трудової міграції одного або обох батьків часто призводить до розриву внутрішньо сімейних зв'язків. Все частіше народження дитини відкладається молодими парами на більш пізній термін, оскільки вони насамперед прагнуть здобути освіту, зробити кар’єру й досягти економічної незалежності. Неспроможність батьків налагодити контакти з дітьми, створити сприятливі умови для їх сімейного виховання, призводить до роз’єднання представників старшого і молодшого покоління, негативно позначаючись на формуванні та розвитку зростаючої особистості.

6. Шляхом емпіричного дослідження виявили умови успішного сімейного виховання. Хочемо зазначити, що перед соціальними службами, навчальними та лікувальними закладами, органами місцевого самоврядування стоїть завдання якомога ефективніше працювати на покращення роботи з сім'єю, особливо звертати увагу на раннє виявлення асоціальної поведінки батьків, коли ще є можливість змінити ситуацію на краще. Слід виділити такі основні умови сімейного виховання, а саме, наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей; здоровий сімейний мікроклімат; довіра до дітей, надання їм самостійності; чуйне ставлення до найстарших членів родини; єдність вимог усіх членів дитини стосовно виховання дитини. Слід не забувати, що правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед державою.