6.8. Оформлення списку використаних літературних джерел

Наприкінці роботи наводять список використаних літературних джерел , який розпочинають з нової сторінки, а саму літературу нумерують арабськими цифрами і розташовують (не перериваючи нумерації) у такій послідовності:

1. Закони України (в алфавітному порядку);

2. Постанови Верховної Ради та Уряду України, Укази Президента;

3. міжнародні нормативно-правові документи;

4. нормативні документи (положення, правила, інструкції) з зазначенням того, коли та ким затверджені;

5. книги, статті та інші літературні джерела кириличною абеткою в алфавітному порядку (опубліковані українською мовою, а після них іншими);

6. іншомовні джерела за латинською абеткою, крім випадку джерел, виданих мовою з особливою графікою (арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо), які розміщують у кінці цього блоку в довільній послідовності;

7. електронні джерела інформації у порядку наведеному вище.

У дипломній роботі список використаних джерел рекомендовано подавати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (назви публікації – колективних монографій, збірників, довідників тощо). Авторів, які мають однакові прізвища, записують за алфавітним порядком їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за першими буквами назв його праць. Можна також подати список джерел у порядку появи посилань у тексті.

Приклади оформлення окремих позицій списку опрацьованих джерел згідно нового стандарту наведено у додатку В

Список використаних джерел не зараховують до обсягу тексту курсової роботи, але нумерацію сторінок продовжують.

6.9.Оформлення додатків

6.9.1. Додатки до пояснювальної записки

Додатки до дипломної роботи оформляють на наступних сторінках як її продовження або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Додатки повинні мати спільну з рештою тексту наскрізну нумерацію сторінок. Кожен додаток має розпочинатись з нової сторінки та мати назву (заголовок), надруковану вгорі малими літерами (крім першої) симетрично до тексту сторінки. З правого боку рядка над заголовком друкують з першої великої літери слово “Додаток” та його позначення (велика літера).Додатки позначають великими літерами української абетки (за винятком літер Г, Ґ, З, Є, И І, Ї, Й, О, Ч, Ь). Якщо в роботі лише один додаток, то його позначають як “Додаток А”.

Якщо в додатку міститься текст, то він має мати назву. За необхідності текст додатків можна поділяти на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які потрібно нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; Б.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Б; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатку Д. Необхідність поділу додатків на розділи може виникнути, наприклад, у випадку наведення однотипних форм фінансової звітності підприємства за декілька періодів.

Якщо у тексті додатку наведено ілюстрації, таблиці, формули тощо, то нумерувати їх потрібно в межах кожного додатку, позначаючи буквою відповідного додатку та порядковим номером, наприклад, рисунок Д.3 – третій рисунок додатку Д, таблиця А.2 – друга таблиця додатку А, формула В.5 – п’ята формула додатку В тощо. Якщо в тексті додатку лише одна ілюстрація чи одна таблиця, то їх нумерують як рисунок А.1 або таблиця Б.1. У посиланнях в тексті додатку на ілюстрації, таблиці рекомендується писати: “...на рис. А.2...”, “...у табл. Б.4...” тощо.