1.3. Стеки протоколів, їх рівні і налаштування

Щоб мережеві прилади могли знати одне про одного і обмінюватись інформацією потрібно щоб був встановлений однаковий стек (набір) мережевих протоколів. На сьогоднішній час найбільш поширеним стеком мережевих протоколів є TCP/IP –Transmission Control Protocol/Internet Protocol – протокол передачи даних/ протокол інтернету. Його популярність являється в тому, що цей протокол потрібен для підключення мережі інтернет. Основним налаштуванням являється IP – адреса, яка виглядає як чотири групи по три числа. Кожне з яких може бути в діапазоні від 0 до 255. Другий параметр стека TCP/IP являється маска підмережі, яка є 32-бітним числом, старша частина якого складає безперервний ряд одиниць, а молодша безперервний ряд нулів. Даний параметр дозволяє “різати” IP мережі на під мережі меншого достатнього розміру.

Настройку стека TCP / IP в операційній системі Microsoft Windows 7 можна виконати, відкривши властивості Протоколу Інтернету версії 4 (TCP / IPv4) у властивостях Мережевого підключення, яке знаходиться: Панель управління -> Центр управління мережами і загальним доступом -> Зміна параметрів адаптера (для цього знадобляться права Адміністратора) (рис. 1.16). Крім адресної інформації, кожному комп'ютеру повинно бути задано мережеве ім'я комп'ютера та ім'я робочої групи, до якої він входить. В операційній системі Microsoft Windows 7 імена можна задати (також володіючи правами Адміністратора): Панель управління -> Система -> Додаткові параметри -> Ім'я комп'ютера (рис. 1.17). Після завдання унікальних IP-адрес і мережних імен пристроям локальної мережі можна перевірити наявність зв'язку між ними. Перевірку краще почати з фізичного рівня моделі взаємодії відкритих систем, на якому комп'ютери обмінюються сигналами, що кодують біти інформації. Для цього достатньо переконатися, що на комутаторі / концентраторі світиться світло-діод, відповідний порту, до якого підключено перевіряючий пристрій комп'ютер (у випадку, якщо комутатор / концентратор знаходиться у важкодоступному місці, можна перевірити, світиться чи світло-діод мережевого адаптера пристрої). Якщо світло-діоди світяться, це свідчить про наявність з'єднання між приймальниками і передавачами мережевого адаптера і комутатора / концентратора, якщо ні, то можливий або обрив проводу, або поганий контакт при монтажі раз’єма, або неправильна розводка пар в раз'ємах, точніше це можна з'ясувати за допомогою спеціальних тестерів кабельних мереж.

Рис. 1.16. Властивості мережевого підключення (ручне налаштування мережі)

Рис. 1.17. Вікно в якому задається ім’я комп’ютера

При наявності зв'язку на фізичному рівні, можна спробувати перевірити зв'язок на мережевому рівні. Для цього необхідно відкрити вікно командного рядка (Пуск-Виконати-cmd) і запустити утиліту ping, в якості аргументу якій вказати IP-адресу видалено комп'ютера, з'єднання до якому необхідно перевірити. На (рис. 1.18) показаний результат роботи утиліти ping: 4 пакети розміром 32 байта з часом життя TTL = 128 відправлені з комп'ютера з адресою 192.168.0.2 і повернуті останнім назад за час менше 1 мілісекунди. Можна зробити висновок, що зв'язок існує, і комп'ютери можуть обмінюватися інформацією з мережі. У той же час "пінгування" комп'ютера з IP-адресою 192.168.0.254 показує негативний результат, тому можна зробити висновок, що комп'ютера з такою адресою або немає, або він вимкнений, або існують проблеми з настройками стека мережевих протоколом на ньому.

Рис. 1.18. Перевірка зв’язку між комп’ютерами за допомогою команди Ping

Ще одна корисна команда є ipconfig, яка дозволяє вивести на екран адресні налаштування мережевого стека комп’ютера. Ipconfig/all виводить повну інформацію про налаштування даного комп’ютера, включаючи повну назву мережевого адаптера і МАС-адресу(рис. 1.19).

Рис. 1.19. Інформація при використанні команди ipconfig/all

РОДІЛ 2.