3.4 Знищення ізолюючих саморятувальників
Забраковані внаслідок механічних пошкоджень, негерметичності, завершення терміна експлуатації та використані саморятувальники ШСС-1 та ШСМ-30 повинні бути списані і знищені.
Списання і знищення непридатних саморятувальників прово- диться комісією у складі заступника головного інженера з техніки безпеки ( голова комісії ), представника державної воєнізованої аварійно-рятувальної служби (ДВАРС), гірничо-технічного інспектора, майстра лампової і оформлюється актом, який затверджує головний інженер шахти.
Саморятувальники знищують шляхом гасіння водою продукту в регенеративному патроні, що містить кисень, або шляхом спалювання.
Знищення саморятувальника гасінням водою здійснюється таким чином:
відкривають кришку футляра саморятувальника;
виймають з нього регенеративний патрон;
від’єднують дихальний мішок;
занурюють патрон в ємність з чистою водою на 5-10 см нижче її рівня; витрати води на один саморятувальник не менше 6л.
Після припинення виділення бульбашок кисню патрон виймають,
струшують і знову занурюють у воду. Цю операцію виконують 3-4 рази до повного припинення виділення кисню, після чого продукт вважають “погашеним”.
Роботи виконують в захисних окулярах, гумових рукавицях і чоботах, тому що при взаємодії надпероксида калію і води утворюється концентрований лужний розчин, який потім виливають в спеціально відведене місце.
Знищення саморятувальників спалюванням проводять на рівному майданчику подалі від населених пунктів. Навколо нього розчищають кільцеву зону радіусом 10 м, щоб запобігти розповсюдженню вогню. В
центрі майданчика розміщують суху деревину, поливають гасом, а
зверху вкладають саморятувальники. Багаття підпалюють дистанційно за допомогою вогнепроводної доріжки з пального матеріалу. Горіння саморятувальників супроводжується спокійним полум’ям з утворенням спочатку чорного, а потім біло-блакитного диму і триває 30-40 хв. Про повне згорання невикористаного саморятувальника свідчить наявність в його корпусі рваного отвору з обгорілими краями. Використані саморятувальники після згорання таких отворів не мають, вони стають більш легкими внаслідок витікання розплавленої лужної маси.
Після повного затухання вогнища його розбирають, лужну масу, що витекла, закопують у землю на глибину не менше 0,5 м, а ті саморятувальники, котрі не згоріли, спалюють повторно.
При спалюванні саморятувальників треба користуватись рукавицями і захисними окулярами, підпалювати багаття можна лише після виведення всіх робітників в безпечну зону на відстані не менше 100 м, не можна наближатись до вогнища до остаточного його затухання.
4. Перевірка технічного стану саморятувальників
Саморятувальники, що перебувають в індивідуальному користуванні за умови відсутності зовнішніх дефектів, згідно з правилами безпеки підлягають щомісячній перевірці на герметичність, яка проводиться начальником пило-вентиляційної служби шахти (або начальником дільниці) за участі представника ДВАРС.
Перевірку герметичності фільтруючих і ізолюючих саморятуваль- ників, які знаходяться в експлуатації, виконують за допомогою приладу ПГС зовнішнім пневматичним тиском 5,0 кПа + 0,2 кПа (500 мм вод. ст. + 20 мм вод. ст.)
Прилад ПГС (рис.6) складається з камери для розміщення саморятувальника, який перевірять на герметичність, і манометра, що фіксує тиск всередині камери.
Технічна характеристика ПГС:
Робочий тиск, що створюється
в камері, кПа (мм вод.ст.) 5,0+0,2(500+20)
Межі вимірювання тиску, кПа (мм вод. ст.) 3,8-5,3(380-530)
Ціна поділки шкали, Па (мм вод. ст.) 10(1)
Відносна похибка манометра, % +2,5
Розміри, мм:
висота 535
ширина 400
Маса, кг 8,5
Камера являє собою циліндр 1 з конічною підставкою 2 і фланцем 3, в паз якого вкладене пустотіле гумове кільце (ущільнювач) 4. До верхньої частини циліндра кронштейном 5 прикріплений запорний пристрій, що складається з кришки 9 з важелем 7 і ручкою 8, ексцентрикового затвора 9 і гвинтів 10,11.
Робоча камера за допомогою штуцерів 12, 13 і гумової трубки через бачок 14 сполучена з манометром.
Манометр (скляна трубка 15, що з’єднана в верхній своїй частині з бачком 16, а в нижній з дюзою 17) розміщується в металевому кожусі 18 з віконцем для шкали 19 та кришкою 20. Нижня частина кожуха поміщена в стакан 21 і закріплена гвинтом 22. В середній частині кожух закріплюється кронштейном 23 з муфтою 24.
Рис.6 Прилад ПГС для перевірки герметичності саморятувальників
Принцип дії приладу ПГС такий: саморятувальник, який необхідно перевірити, вкладають в камеру приладу і за допомогою запірного пристрою щільно закривають. При цьому кришка, опускаючись на пустотіле гумове кільце, спочатку закриває камеру, а потім, здавлюючи кільце, стискує повітря в камері, тим самим створюючи в ній деякий тиск, величину якого визначають за манометром.
Якщо саморятувальник герметичний, тиск в камері залишається незмінним; у випадку негерметичності саморятувальника частина повітря зайде у саморятувальник і тиск у камері зменшиться.
Перед використанням приладу здійснюється перевірка герметичності його системи і регулювання тиску, що створюється в робочій камері.
Для цього в камеру кладуть великий і малий вкладиші, що входять в комплект приладу, загальний об’єм яких дорівнює об’єму саморя-тувальника ШСС-1 і закривають камеру.
Тиск в камері повинен бути 5 кПа (500 мм вод. ст.). У разі відхилення від норми, регулювання тиску здійснюється гвинтами 10 і 11. Система приладу вважається герметичною, якщо протягом 5 хв не спостерігається падіння тиску.
Герметичність саморятувальників перевіряють після того, як вони набудуть температуру приміщення, де встановлений прилад. Саморятувальники повинні знаходитись в цьому приміщенні не менше 2 годин. Коливання температури в приміщенні під час перевірки не повинне перевищувати 2 оС.
При перевірці на герметичність саморятувальника ШСС-1 його встановлюють в порожню камеру приладу ПГС, яку потім щільно закривають за допомогою запірного пристрою. СаморятувальникШСС-1 вважається герметичним і придатним для подальшої експлуатації, якщо на протязі 15 с падіння тиску в камері складає не більше 400 Па (40 мм вод. ст.), тобто 40 поділок. Якщо падіння тиску перевищує 400Па, саморятувальник вважається негерметичним і підлягає вилученню.
При перевірці на герметичність саморятувальника СПП-4 в камері приладу спочатку розміщують великий вкладиш, а поверх нього вкладають саморятувальник. Саморятувальник СПП-4 вважається герметичним, якщо на протязі 15 с падіння тиску в камері приладу складає не більш 100 Па (10 мм вод. ст.).
При перевірці на герметичність саморятувальника ШСМ-30 в камеру приладу ПГС кладуть малий вкладиш, а потім вкладають саморятувальник. Саморятувальник ШСМ-30 визнається герметичним і придатним для подальшої експлуатації, якщо протягом 15 с падіння тиску в камері складає не більше 200 Па (20 мм вод. ст.).
При відсутності приладу ПГС або при його несправності дозволя-
ється перевіряти саморятувальники на герметичність шляхом занурювання їх у ванну з водою, нагрітою до температури на 20 оС вище температури оточуючого повітря, але не нижче 45 оС. Якщо протягом 2 хв не спостерігається безперервного виділення бульбашок повітря із саморятувальника, зануреного в воду на 25 мм нижче її рівня, він вважається герметичним. Допускається поява окремих бульбашок повітря в перші 60 с випробування з наступним припиненням її виділення.
Якщо із саморятувальника безперервно виділяються бульбашки, це означає, що він негерметичний.
Під час занять студенти перевіряють наявні в лабораторії саморятувальники на відсутність зовнішніх дефектів і на герметичність. Результати досліджень заносять в таблицю 1.
Таблиця 1. Результати перевірки саморятувальників на герметичність
Тип саморя-тувальника |
Час пере-вірки, с |
Падіння тиску, Па |
Висновок |
|
Припустиме |
Фактичне |
|||
СПП-4 |
15 |
100 |
|
|
ШСС-1 |
15 |
400 |
|
|
ШСМ-30 |
15 |
200 |
|
|
Зміст звіту
Студенти гірничих спеціальностей вивчають всі наведені типи саморятувальників. З кожного апарату в звіті необхідно навести:
Призначення і умови застосування.
Основні технічні дані.
Конструкція і принцип дії.
Правила користування саморятувальником.
Порядок і результати перевірки саморятувальників на герметичність.
Список використаної літератури
1. Средства оснащения военизированных горноспасательных частей. Каталог. – К., Реклама. 1991.-24с.
2. Охорона праці / К.Н. Ткачук, А.О. Гурін, П.В. Бересневич та ін. – К., 1998. – 320с.