2.2. Конструкція і принцип дії шсс-1

Саморятувальник ШСС-1(рис.2) складається з регенеративного патрона 1 з пусковим пристроєм 2, гофрованого шланга 3 з загуб-

ником 4 і носовим затискачем 5, дихального мішка 6 з надлишковим клапаном 7.

Регенеративний патрон заповнений гранульованим продуктом, який виготовлений з пероксиду лужних металів, і містить хімічно зв'язаний кисень. При порушенні герметичності саморятувальника продукт, що містить кисень може самозайматись, тому регенеративний патрон вмонтований до міцного металевого корпусу 8. Знизу продукт підтиснутий пружинами за допомогою перфорованої перегородки 9, а зверху закритий фільтром 10 з метою запобігання потрапляння пилу продукту до органів дихання людини. Для зменшення спікання продукту в процесі експлуатації він розосереджений всередині патрона металевим теплорозподілювачем 11.

В неробочому положенні дихальний мішок і шланг у згорнутому стані знаходяться під кришкою, яка за допомогою двох металевих стрічок, швидкорозкривного замка з ремінцем і гумової прокладки герметично прикріплюється до корпусу саморятувальника. Для зручності носіння корпус споряджається ременем з металевою біркою для нанесення шахтного номера апарата.

При включенні до саморятувальника (знятті кришки) пусковий пристрій спрацьовує автоматично, при цьому в продукт, що містить кисень, виливається порція сірчаної кислоти.

Внаслідок хімічної реакції між кислотою і пероксидами лужних металів утворюється за 20-30 с до 5 л кисню, необхідного для наповнення дихального мішка і дихання людини в перші хвилини. В подальшому необхідний для дихання кисень утворюється внаслідок обмінної реакції між пероксидами лужних металів та вуглекислим газом і вологою, які присутні у повітрі, що видихається.

За принципом дії саморятувальник ШСС-1 відноситься до ізолюючих дихальних апаратів на хімічно зв’язаному кисні з маятниковою схемою дихання. Повітря, що видихається, через загубник надходить по гофрованому шлангу до регенеративного патрона, де воно очищується від діоксиду вуглецю, вологи, поповнюється киснем і по кільцевому зазору між внутрішньою і зовнішньою стінками патрона спрямовується в дихальний мішок. Надлишок повітря видаляється з мішка в атмосферу через надлишковий клапан. При вдосі повітря з мішка прямує в зворотному напрямку, тобто проходить через кільцевий зазор, патрон, шланг і надходить до дихальних шляхів людини.

Процес очищення повітря у регенеративному патроні протікає з виділенням тепла, тому при диханні патрон поступово нагрівається і стає гарячим, а повітря, що вдихається – теплим (не більше 60˚С).

2.3 Правила користування шсс-1

Перед спуском в шахту саморятувальник підлягає зовнішньому огляду. При виявленні пробоїн або вм’ятин на корпусі, несправності

замка, відсутності пломби або плечового ременя саморятувальник до експлуатації не допускається і повинен бути замінений на справний.

Саморятувальник носять на плечовому ремені на лівому боці. Піднімати і носити саморятувальник за ремінець замка не дозволяється, бо це може призвести до зриву пломби і втрати герметичності апарата. Для запобігання пошкодженню саморятувальника забороняється класти його на працюючі механізми, залишати біля нагрівальних приладів, використовувати як опору, сидіти на ньому і т. ін. Слід пам’ятати, що при руйнуванні саморятувальника продукт патрона, що містить кисень, може спричинити займання вугілля, деревини, інших горючих матеріалів, та вибухи пилу і газу.

Пошкоджений саморятувальник, в якому патрон має безпосередній контакт з повітрям, повинен бути негайно доставлений на поверхню та знищений.

При аварії необхідно негайно включитися в саморятувальник і виходити з аварійної дільниці за маршрутом, передбаченим планом ліквідації аварії.

Для включення в саморятувальник необхідно:

• зробити вдих і затримати дихання;

• швидко надіти плечовий ремінь на шию, одним різким рухом

руки зірвати за ремінець замок і скинути кришку (рис.3 а, б);

• взяти загубник до рота так, щоб його пластинки знаходились

Рис. 2 Схема ізолюючого саморятувальника ШСС-1

між яснами і губами, а відростки були затиснуті зубами (рис.3в);

• надіти носовий затискач; зробити видих у саморятувальник і продовжувати спокійно дихати (рис. 3г);

• підтягнути плечовий ремінь за допомогою пряжки так, щоб гофрований шланг не натягувався.

Час включення в саморятувальник не повинен перевищувати 15с. У випадку ненаповнення мішка, внаслідок втрат кисню чи не спрацю- вання пускового пристрою, слід зняти носовий затискач і зробити 2-3 вдихи через ніс і видихи через рот в саморятувальник, а потім знову надіти носовий затискач.

Рис. 3 Порядок включення в саморятувальник ШСС-1

Після включення в саморятувальник необхідно швидким і розміреним кроком виходити з аварійної дільниці. Бігти в саморятувальнику не рекомендується, бо при цьому можна “зірвати” дихання – з’являється задишка і бажання вимкнутися з апарата.

При всіх випадках утруднення дихання треба уповільнити ходу або зупинитися, зробити декілька глибоких вдихів (не виймаючи загуб- ник з рота), відновити нормальне дихання і тільки після цього продовжувати рух.

Не можна виймати загубник з рота, знімати носовий затискач, підсмоктувати атмосферне повітря і розмовляти через загубник до виходу на свіжий вентиляційний струмінь.

Використаний саморятувальник для повторного включення не придатний і здається до лампової.