Змістовний модуль 2.5 Аналіз собівартості продукції

Мета: Розглянути аналіз собівартості продукції, робіт і послуг які мають винятково важливе значення та дозволяють виявити тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції.

Основні питання:

2.5.1 Аналіз динаміки узагальнюючих показників і факторів

2.5.2 Аналіз витрат на грн. товарної продукції

2.5.3 Аналіз собівартості найважливіших виробів

2.5.4 Аналіз прямих матеріальних і трудових витрат

2.5.5 Аналіз непрямих витрат

2.5.1 Аналіз динаміки узагальнюючих показників і факторів

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має винятково важливе значення. Він дозволяє виявити тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції.

В основі аналізу виробничих витрат лежить їхня класифікація по тій чи іншій ознаці декільком ознакам одночасно. Нагадаємо класифікацію витрат на виробництво по різних підставах (табл. 2.15).

Таблиця 2.15 – Класифікація витрат на виробництво

Ознаки класифікації	Підрозділ витрат
По економічних елементах По статтях собівартості Стосовно технологічного процесу По складу По способу віднесення на собівартість продукту По ролі в процесі виробництва По доцільності витрати По можливості охоплення планом Стосовно обсягу виробництва По періодичності виникнення Стосовно готового продукту	економічні елементи витрат статті калькуляції собівартості основні, накладні одноелементні, комплексні прямі, непрямі виробничі, зовнівиробничі продуктивні, непродуктивні плановані, неплановані змінні, постійні поточні, одноразові витрати на незавершене виробництво, витрати на готовий продукт

Найбільш важливою ознакою для ланцюгів аналізу є розподіл витрат по елементах витрат, по статтях витрат, по способі віднесення на собівартість продукції.

На основі елементів витрат складаються кошториси витрат. Розподіл витрат по статтях собівартості дозволяє розрахувати витрати на одиницю продукції партію, скласти калькуляцію.

Витрати, згруповані по статтях собівартості, відрізняються від витрат по її елементах тим, що вони відбивають витрати, які пов’язані з виробництвом і реалізацією товарної продукції за даний звітний період. Витрати ж по елементах показують всі зроблені підприємством витрати ресурсів за звітний період, включаючи витрати на ріст залишків незавершеного виробництва, витрати, віднесені за рахунок майбутніх періодів і т.п.

Для підприємства, що працює в умовах ринкової економіки, часто мають місце економічні ситуації, пов’язані з коливаннями завантаження виробничих потужностей, що спричиняє зміну виробництва й продажів, а це, у свою чергу, істотно впливає на собівартість продукції, а отже, на фінансові результати. Із цим пов’язано розподіл витрат на постійні й змінні.

Цьому розподілу приділяється велика увага в західній системі обліку, що зветься «директ-костинг».

Основні положення даної теорії:

1 Поводження витрат залежно від зміни обсягу виробництва.

2 Відносність (умовність) класифікації витрат на постійні й змінні.

3 Методи розподілу витрат на постійні й змінні.

До постійних витрат прийнято відносити такі витрати, величина яких не міняється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей обсягу виробництва (амортизація, орендна плата, певні види заробітної плати керівників організацій та ін.)

Під змінними розуміють витрати, величина яких змінюється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей обсягів виробництва (витрати на сировину, основні матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, витрати на технічну енергію й ін.)

Залежно від цієї класифікації загальні сумарні витрати на виробництво продукції (З) можна представити у вигляді наступної формули:

(2.99)

де A – сума постійних витрат;

B – ставка змінних витрат на одиницю продукції;

VBП – обсяг виробництва продукції.

Тоді витрати на одиницю продукції (З_од) варто записати у вигляді

; (2.100)

(2.101)

Графічно це можна представити в такий спосіб (рис.2.8, 2.9):

	Постійні витрати (А) Перемінні витрати (В)	Постійні витрати (А) Перемінні витрати (В)
Рисунок 2.8 – Залежність загальної суми витрат від обсягу виробництва		Рисунок 2.9 – Залежність собівартості одиниці продукції від обсягу її виробництва

На графіках добре видно, що змінні витрати в собівартості всього випуску зростають пропорційно зміні обсягу виробництва, а в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину. Величина постійних витрат, навпаки, не змінюється зі збільшенням обсягу виробництва в загальній сумі витрат, а розраховуючи на одиницю продукції витрати зменшуються пропорційно його зросту.

Всі вищевикладені положення використовуємо при проведенні аналізу собівартості.

Аналіз собівартості проводять по наступних напрямках:

- аналіз динаміки й структури узагальнюючих показників собівартості й факторів її зміни;

- аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції;

- аналіз собівартості найважливіших виробів;

- аналіз прямих матеріальних і трудових витрат;

- аналіз непрямих витрат.

Джерела інформації: дані статистичної звітності, ф.№ 5-з “Звіт про витрати на виробництво й реалізацію продукції”, дані бухгалтерського обліку: синтетичні й аналітичні рахунки, що відбивають витрати матеріальних, трудових і коштів, планові й звітні калькуляції собівартості продукції та ін.

Аналіз собівартості починають із аналізу динаміки собівартості всієї товарної продукції. При цьому порівнюють фактичні витрати із плановими з витратами базисного періоду. У процесі аналізу виявляють, по яких статтях витрат відбулася найбільша перевитрата і як ця зміна вплинула на зміну загальної суми змінних і постійних витрат.

Загальна сума витрат може змінитися через обсяг випуску продукції, її структури, рівня змінних витрат на одиницю продукції й суми постійних витрат. Порядок проведення факторного аналізу представлений у табл.2.16.

Таблиця 2.16 – Вихідні дані для факторного аналізу загальної суми

витрат на виробництво й реалізацію продукції

Витрати	Фактори зміни витрат
	обсяг випуску продукції	структура продукції	змінні витрати	постійні витрати
За планом на плановий випуск продукції:	План	План	План	План
За планом, переліченому на фактичний обсяг виробництва продукції:	Факт	План	План	План
По плановому рівні на фактичний випуск продукції:	Факт	Факт	План	План
Фактичні при плановому рівні постійних витрат:	Факт	Факт	Факт	План
Фактичні:	Факт	Факт	Факт	Факт

Вивчення структури витрат на виробництво і її зміни за звітний період по окремих елементах витрат, а також аналіз статей витрат фактично випущеної продукції становлять наступний етап аналізу собівартості.

Аналіз структури собівартості проводиться зіставленням питомих ваг окремих елементів із планом і в динаміку.

За допомогою показників структури розглядається вплив кожної статті на суму абсолютної й відносної економії перевитрати витрат. Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріалоємність, трудомісткість, енергоємність продукції, з’ясувати характер їхніх змін і вплив на собівартість продукції. Для оцінки впливу кожної статті витрат на собівартість 1 грн. товарної продукції розраховується рівень витрат по кожній статті й елементу витрат, вивчаються причини відхилень. Аналіз проводиться в аналітичній табл.2.17.

Таблиця 2.17 – Витрати на виробництво продукції по статтях

Статті витрат	Базисний період		Звітний період				Відхилення рівня витрат
	Сума	Рівень витрат	План		Факт		від плану (гр.6 – гр.4)	від показника базисного періоду (гр.6 – гр.2)
			Сума	Рівень витрат	Сума	Рівень витрат
1	2	3	4	5	6	7	8	9

Рівень витрат визначається розподілом витрат по кожній статті на обсяг товарної продукції.

Аналіз динаміки й виконання плану за структурою й рівнем витрат дозволяє вчасно реагувати на відхилення від планових, нормативних показників собівартості, приймати конкретні управлінські рішення по їхньому усуненню узгодженню.