2.3.2 Оцінка потреби в матеріальних ресурсах

Умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість матеріальними ресурсами. Потреба в матеріальних ресурсах визначається в розрізі їхніх видів на потреби основної й не основної діяльності підприємства й на запаси, необхідні для нормального функціонування на кінець періоду.

Потреба в матеріальних ресурсах на утворення запасів визначається в трьох оцінках:

- у натуральних одиницях виміру, що необхідно для встановлення потреби в складських приміщеннях;

- у грошовій (вартісній) оцінці для виявлення потреби в оборотних коштах і вв’язування з фінансовим планом;

- у днях забезпеченості – з метою планування й контролю за виконанням графіка поставки.

Забезпеченість підприємства запасами в днях обчислюється по формулі:

, (2.42)

де З_дн – запаси сировини й матеріалів, у днях;

З_mi – запаси i-ого виду матеріальних ресурсів у натуральних вартісних показниках;

P_дi – середня денна витрата i-ого виду матеріальних ресурсів у тих же одиницях виміру.

Середня денна витрата кожного виду матеріалів розраховується розподілом сумарної витрати i-ого виду матеріальних ресурсів за аналізований період (MР_i) на кількість календарних періодів (Д):

. (2.43)

У процесі аналізу фактичні запаси найважливіших видів сировини й матеріалів зіставляють із нормативними й виявляють відхилення.

Перевіряють також стан запасів сировини й матеріалів на предмет виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу й витрати. До неходового відносять матеріали, по яких не було витрат більше одного року.

2.3.3 Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів

У процесі споживання матеріальних ресурсів у виробництві відбувається їхня трансформація в матеріальні витрати, тому рівень їхньої витрати визначається через показники, обчислені виходячи із суми матеріальних витрат.

Для оцінки ефективності матеріальних ресурсів використовується система узагальнюючих і приватних показників (табл.2.9).

Застосування узагальнюючих показників в аналізі дозволяє одержати загальне подання про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів і резервах його підвищення.

Приватні показники використовуються для характеристики ефективності споживання окремих елементів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних матеріалів, палива, енергії й ін.), а також для встановлення зниження матеріалоємності окремих виробів (питомої матеріалоємності).

Таблиця 2.9 – Показники ефективності матеріальних ресурсів

Показники	Формула розрахунку	Економічна інтерпретація показника
1. Узагальнюючі показники
Матеріалоємність продукції (ME)		Відбиває величину матеріальних витрат, що доводиться на 1 грн. випущеної продукції
Матеріаловіддача продукції (МО)		Характеризує вихід продукції з кожного грн. спожитих матеріальних ресурсів
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції (Ум)		Відбиває рівень використання матеріальних ресурсів, а також структуру (матеріалоємність продукції)
Коефіцієнт використання матеріалів (KM)		Показує рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм їхньої витрати

Продовження таблиці 2.9

2. Приватні показники
Сировинномісткість продукції (СМЕ) Металоємність продукції (ММЕ) Топливоємність продукції (ТМЕ) Енергоємність продукції (ЕМЕ)		Показники відбивають ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів на 1 грн. випущеною продукцією
Питома матеріалоємність виробу (ПВМ)		Характеризує величину матеріальних витрат, витрачених на один виріб

Залежно від специфіки виробництва приватними показниками можуть бути: сировинноємність – у переробній галузі; металоємність – у машинобудуванні й металообробній промисловості; топливоємність і енергоємність – на підприємствах ТЕЦ; полуфабрикатоємність – у складальних виробництвах і т.д.

Питома матеріалоємність окремих виробів може бути обчислена як у вартісному, так і в умовно-натуральному й натуральному вираженні.

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють із плановим, вивчають їхню динаміку й причини зміни.