45.Народне житло

Основним типом традиційного житла всюди в Україні є хата. Це затишна, найчастіше білена зовні і всередині, будівля під солом'яним дахом

Характерною рисою народного житла була простота плану хати. За зовнішнім окресленням він має переважно форму витягнутого прямокутника, співвідношення сторін якого становить від 1:1,5 до 1:2,0. *

Панівним типом житла в Україні XIX ст. вважалась хата з одним житловим приміщенням. Найбільш простим і найдавнішим її різновидом було однокамерне житло, в якому єдине приміщення мало безпосередній вихід на вулицю. Двокамерне селянське житло було поширене в XIX ст. і зберігалось у західній частині України до початку XX ст. Така хата мала одне житлове приміщення та сіни.

В Україні застосовували два типи конструкції стін: зруб¬ний (в українському Поліссі та Карпатах) і каркасний (у лісосте¬повій смузі).

Конструкційною основою зрубних будівель є стіни з гори¬зонтально викладених колод, брусів з'єднаних на кутах зрубками. Кожний ряд називається «вінцем».

Стіни каркасних будівель складалися зі стовпців (стояків, сох), які закопували в землю або вставляли в нижній зрубний вінець (підвалини). Стовпи розміщували по кутах будівлі й проміжках стіни на віддалі, яка залежала від заповнювача кар¬каса. Щоб конструкція споруди була міцнішою, на кутах робили розкоси. Заповнювали каркас дошками, півкругляками (пленицями), хмизом, очеретом, а також глиносолом'яними валь¬ками.

Найпоширенішою конструкцією даху в Україні була чоти¬рисхила на кроквах, які кріпилися на верхньому вінці зрубу або на поздовжніх брусах («платвах»), покладених на верху стін.

На Поліссі ще побутував двосхилий дерев'яний дах, спору¬джений за кількома варіантами: накотом (зрубне перекриття), на стільцях, на сохах.

Дах покривали переважно соломою, зв'язаною у сніпки..

У народному житлі завжди багато уваги приділяли худож¬ньому оздобленню. Вірили, що тільки розмальована хата може бути надійним захистом від злих сил.

Інтер’єр хати.

46.Сухопутний транспорт

Сухопутний транспорт поділяється на три основні групи: в'ючно-верховий, полозний і колісний. В'ючно-верховий транспорт широко використовувався передовсім українцями Східних Карпат (до 30-х років XX ст.), котрі доставляли нав'юченими кіньми молочні продукти із високогірних полонин, одяг, тканини, дерев'яний посуд та інші вироби на ярмарки, різні товари (бо¬рошно, крупи, сіль тощо) до своїх домівок. Традиційне спорядження коня складалося із сідла, стремен, вуздеч¬ки й інших допоміжних елементів. Основу кінного спорядження стано¬вило сідло.

Упродовж кількох тисячоліть провідне місце у виробничо-побуто¬вій сфері населення України посідав полозний транспорт. Це засвідчує хоча б дуже давній за походженням звичай перевозити на санях покій¬ників на кладовище в усі пори року, зокрема і влітку, який широко по¬бутував тут у минулому, а в деяких карпатських селах — навіть у 30-х роках XX ст.Примітивні моделі полозного транспорту становили різні присто¬сування (волокуші) для перевезення із важкодоступних місць вантажів і знарядь праці в літню пору. Найчастіше їх використовували поліщуки та жителі Східних Карпат. Взимку бойки, гуцули і лемки доставляли сіно із полонин і дрова із лісу за допомогою так званих ґринджол і бендюгів. Це були спеціальні волокуші, довжина полозів яких інколи сягала 6 м.

.Серед літніх засобів пересування основне місце у виробничо-транс¬портній сфері українців посідав чотириколісний двоосьовий віз, що зу¬мовлювалося насамперед досконалістю його конструкції й економіч-ною доцільністю використання. У ХУІІ-ХУІП ст. в Україну через посередництво іноземних купців починає проникати двоосьовий колісний транспорт західноєвропейського типу, який у XX ст. витіснив віз традиційної конструкції майже повсю¬дно.

За функціональним призначенням вози українців можна диферен¬ціювати на три групи: для перевезення сіна, снопів, соломи і спорідне¬них вантажів; для транспортування лісоматеріалів; для перевезення зерна й інших сипучих матеріалів. До третьої групи належав також чумаць¬кий віз ("паровиця", "мажа"), який, порівняно з господарським, мав значно більші розміри і масивніший хід.Тягловою силою в господарстві українських селян традиційно були воли: пара, четвірня або одна тварина.