14

1. Становлення української народознавчої науки (кінець XVIII - перша половина XIX ст.).

Початок народознавчої роботи – показник нац.-культ відродження в Укр. Творення літературної мови почалось після виходу 1798 р «Енеїди» Котляревського. Важливе знач для активіз інтересу до нар укр. культ мала праця видатного народознавця Зоріана Доленги-Ходаковського, зокрема його дослідницькі мандрівки по Укр та трактат «про дохристиянську слов’янщину» (1818). У 20-30х рр. склались 3 осн. осередки наук-літ руху в Укр: Львів, Київ, Харків. Харківський у-тет – 1805 – центр збир і дослідж мат і дух культ укр.. Гліб Успенський «Опит повествования о древностях руских» (1811-1812) – висунув пит. Про необхідність збир місцевих етногр матер. Готували альбом укр. одягу , збир колекції старов речей для музею. Журнал « Укр весник». Харк гурток «любителів укр. народності» - д-сть І.Срезневського, де він напис іст-етногр та фольклористичні праці. Гурток пропагував праці Миколи Костомарова, К.Сементовського,Вадима асика(дослідж Слобожанщини), художні твори П.Гулака-Артемовського і Гр.Квітки-Основяненко. Видав 6 випусків журналу «Запорожская Старина»(1833-1838). Київський у-тет (1834) інтерес до українознавства пропагував Михайло Максимович, також діяли ін. орг.:тимчасовий ком для пошуків старожитностей у Києві(1835), музей старожитностей про у-теті, київ тимчасові комісії для розбору давніх актів(1843). участь Костомарова, Куліша, О.Марковича і Т.Шевченка. Журнал «Основа» 1861-1862 рр. Львівський українозн. осередок – поч. 30х рр.19 ст. навколо Руської Трійці (м.Шашкевич,Я.Головацький, І.Вагилевич) започаткував на зх.-укр. землях нову укр. літ на нар основі (1837, Русалка Дністовая. Активізується розробка проблеми етногенезу, а в зв’язку з цим – вивчення різних локальних груп її населення. Згодом на зх.-укр замлях зявляється періодика : гезета – «Слово», Журнали – «Вечорниці», «Мета», «Ластівка», «Буковинська зоря». На їх сторінках друкуються описи нар звичаїв, обрядів, повірїв і присвячені їм дослідження – пожвавилось вивч нар побуту і культ.

2.Етнологічна діяльність нтш.(кін.19-пер.Третина 20 ст.)

В середині 90-х років 19-ст поч.. новий етап у розвитку Укр. Етнології.

У 1895 ( по 1939) за ініціативи М. Грушевського як голови історико-філософської секції почав виходити «Етнографічний Збірник» (40 том.) на шпальтах якого, публікувалися різні етнографічні та фольклорні матеріали. Тоді ж затвердили положення про музей старожитностей НТШ.

У 1898 р. за ініціативою М. Грушевського вже як голови НТШ було створено Етнографічну комісію її головою було обрано І. Франко, заступником Ф. Вовк, а секретарем В. Гнатюка. З 1899р. гол. друк. органом комісії стають “Матеріали до українсько-руської етнології” (22 томи), також головну увагу приділяли польовим етнографічним дослідженням.

Велику етнографічну роботу виконав В. Гнатюк – він провів 6 масштабних досліджень на теренах Закарпаття. Зібраний матеріал став основою фундаментальної праці «етнографічні матеріали угорської русі».

Не меншими були заслуги Ф. Вовка який 1903-1905 р. провів 4 комплексні етнографічні експедиції – опублікував працю «Антропометричні досліди населення Галичини Буковини, і Угорщини» 1908 р. В продовж наступних 10 років учений пров. експедиційні досл. центр, пд. та сх.. Укр. і видав у Петербурзі підсумкові праці «етнограф. особл. Укр. нар.» і «антроп. осолб. укр.. нар.» (1916).

В. Шухевич – перш. вид. праці «Гуцульщина» у 5 том. пол.. мовою.

І. Франко – завдяки йому влітку 1904 р. члени НТШ вперши ораніз. і провели комплексну антропологічно-етнологічну експедицію на Бойківщину – публікація І.Франка «Етнограф. експедиція на Бойківщину» Відень 1905.

В 1920-30 рр. через цілеспрямовану антиукр. політику занепала досл. робота в комісії НТШ. Водночас виникли регіональні крає знав. осередки – активізація етнограф. вивчення на місцях.

Лише в 1989 р. НТШ відновило діяльність у Львові.