4 Мова Object Pascal

Object Pascal — об'єктно-орієнтована мова програмування, нащадок Pascal, більш відома як основна мова програмування середовища Delphi

4.1 Алфавіт мови

Основними символами мови Object Pascal є:

· символи _ + -

· 26 великих коштів і 26 малих латинських літер A,B, …Y,Z, a,b, …, y,z

· 10 арабських цифр 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9,

· спеціальні символи * / = ^ < > ( ) [ ] { } . , : ; # $ @

Букви російського алфавіту не входять до складу алфавіту мови. Їх використання припустиме лише в строкових і символьних значеннях.

Ні відмінностей під час використання великих і малих літер на записи імен змінних, процедур, функцій і міток. Їх максимальна довжина обмежена 126 символами.

Стисла інформація про структуру програми

Програма, написана в середовищі Delphi з допомогою мови Object Pascal, завжди складається з кількох модулів. Принаймні таких модулів має бути два. Один модуль завжди є головним програмою і має назву program. Інші модулі грають допоміжну і яка від головний програми чи то з інших модулів роль і називаються unit. Мінімально структурована програма має один модуль program і тільки модуль unit. Серйозні програми крім модуля program можуть утримувати за кілька десятків авторських модулів unit і багато посилань на фірмові чи розроблені як самою авторкою, і іншими розробниками модулі unit.

Програма завжди починає цю роботу з модуля program, активізуючи функціонування однієї чи кількох залежних модулів unit. Ті, у своє чергу можуть активізувати інші модулі unit тощо.

Вихідний програмний текст кожного модуля складається мовою Object Pascal і міститься у окремий файл, що завжди має розширення .pas. Текст модуля program має розширення .dpr.

Повний програмний текст будь-якого модуля також має власну структуру, яка може охоплювати блоки визначення констант, внутрішніх структур описи типів, тексти процедур, функцій та інших.

Лексична структура мови

Будівельним матеріалом для конструювання програмного тексту модуля є лексеми – особливі мовні конструкції, мають самостійний сенс. Лексеми будуються з допомогою символів алфавіту мови. У Object Pascal розрізняють такі основні класи лексем:

Зарезервовані (службові) слова. Цей клас складається з слів, побудованих лише за допомогою літер абетки. Службові слова можна використовувати лише з прямому призначенню, т. е. бо їх призначення визначив розробник мови. В жодному іншому вигляді, наприклад, як імен змінних, їх використати не можна.

З іншого боку, не можна використовувати такі слова, не належать до цього класу: private, protected, public, published, automated, directives, on, virtual.

Ідентифікатори (імена). Ідентифікатори чи імена призначені для позначення констант, змінних, типів, процедур, функцій, міток. Вони формуються з літер, цифр і символу "_" (підкреслення). Довжина імені то, можливо довільній, проте компілятор враховує імена з його першим 63 символів. Усередині імені повинно бути прогалин.

Object Pascal в іменах не розрізняє великих і малих літер. Так такі імена будуть ідентичні:

SaveToFile, SAVETOFILE, savetofile, sAVEtOfILE.

Серед програмістів встановилося хороше правило, відповідно до яким імена формуються в такий спосіб, щоб одночасно виконувати роль коментарю, пояснюючого призначення імені. Так було в наведеному прикладі ім’я перекладається з англійської як "зберегти в файлі". З іншого боку, з урахуванням неможливості вставки всередину такого імені прогалин, перші літери слів зазвичай пишуть заголовними, а інші рядковими. З наведеного прикладу добре видно, що саме такою спосіб записи найбільш наочний для візуального сприйняття імені. Нерідко як замінник прогалини використовують символ "_". Але це подовжує і так довгі імена. Переваги довгих імен не означають, що не можна застосовувати короткі імена.

Слід, проте, дуже обережно використовувати короткі імена, т. до. це часто призводить до плутанини між глобальними і локальними перемінними, означеними однаковими іменами, як наслідок, до помилок у роботі програми. Найбільш зручним, безпечним і бажаним вважатимуться локальне використання коротких імен, що вони описані і використані всередині який-небудь порівняно невеличкий за обсягом тексту процедури чи функції та його дію обмежена межами тільки з цієї алгоритмічної одиниці. При підозрі на плутанину, дію такий перемінної легко проконтролювати візуально.

Значення – це стала величина чи структурний комплекс постійних величин, виражених у явному вигляді. Значення немає імені.

Приклади значень:

-55.455051 { звичайне речовинне число},

Розрахунок посадки з натягом; {рядок символів}.

Константа – це осередок, у якій завжди зберігається одне значення. Константи неможливо знайти змінені під час виконання програми. У цьому сенсі константа відповідає загальноприйнятому визначенню постійної (незмінної) величини. Будь-яка константа мусить бути описана, т. е. має бути явно зазначено його значення. Значення константи неявно визначає її тип.

Слід зазначити, що у мові існують звані типові константи, котрі під час проходження програми можуть змінитися. Тип константи вказується у спеціальній мовної конструкції, що починається словом Type