Первинна реанімація новонароджених

Після народження кожної дитини потрібно визначити чи потребує вона реанімаційної допомоги. Таке визначення включає: візуальну перевірку наявності меконіального забруднення, оцінку дихання, м’язового тонусу і кольору шкіри, а також доношена дитина чи ні.

Показаннями для подальшого оцінювання стану новонародженого під джерелом променевого тепла і можливого втручання є:

1. Забруднення меконієм навколоплідних вод або шкіри новонародженого.

2. Відсутня або знижена реакція дитини на стимуляція зовнішнього середовища.

3. Стійкий центральний ціаноз.

4. Передчасне народження.

Якщо дитина потребує надання допомоги, навколоплідні води були чистими і на шкірі дитини немає залишків меконію, необхідно:

1. Помістити дитину під джерелом променевого тепла на теплу пелюшку.

2. Забезпечити прохідність дихальних шляхів; положення на спині з помірно розігнутою назад головою.

3. Відсмоктати спочатку з рота, потім з носових ходів.

4. Швидкими промокальними рухами через пелюшку обсушити шкіру і волосся на голові дитини.

5. Якщо ефективне самостійне дихання відсутнє, провести короткочасну тактильну стимуляцію. Виконують один із трьох прийомів; який повторюють не більше двох разів:

• поплескування по підошвах;

• легкі удари по п’ятках;

• розтирання шкіри вздовж хребта.

6. Якщо шкіра тулуба і слизові оболонки новонародженого залишаються ціанотичними за наявності самостійного дихання, призначається потік вільного кисню через катетер або маску.

Збереження рожевого кольору шкіри при віддаленні кінця трубки на 5 см свідчить про відсутність потреби дитини у підвищеній концентрації кисню.

У випадку забруднення навколоплідних вод меконієм:

1. Відсмоктування вмісту ротоглотки і носа проводять до народження плечей дитини.

2. Новонародженого розміщують під джерелом променевого тепла.

3. Не витрачаючи часу на обсушування проводять інтубацію трахеї.

4. Повністю відсмоктати вміст верхніх дихальних шляхів.

Процедуру відсмоктування із трахеї повторюють до того моменту, коли відсмоктування меконію майже припиняється, або ЧСС вкаже на необхідність продовження реанімації (ЧСС менше 60 за 1 хв.).

Відсутність дихання або його неефективність (судорожні дихальні рухи) є показанням для проведення ШВЛ.

Після проведення штучної вентиляції більше ніж 2 хв. потрібно ввести орогастральний зонд (для запобігання роздування шлунку газом). Через 30 секунд ШВЛ оцінюється стан дитини і визначають ЧСС.

Якщо:

1. ЧСС більше ніж 100:

• наявне спонтанне дихання ШВЛ припиняють;

• відсутнє спонтанне дихання – продовжують ШВЛ.

2. ЧСС 60 – 100 і частота зростає:

• продовжують ШВЛ.

3. ЧСС 60 – 100 і частота не зростає:

• продовжують ШВЛ і починають робити закритий масаж серця якщо ЧСС менше 80.

4. ЧСС менше ніж 60:

• ШВЛ і непрямий масаж серця, контроль ЧСС кожні 30 секунд, доки ЧСС не перевищить 100 ударів на хвилину і не встановиться самостійне дихання.

Якщо ШВЛ і непрямий масаж серця проведені протягом 30 секунд, ЧСС залишається менше

60 ударів за хвилину, то потрібно призначати медикаментозну допомогу.

При відсутності реакції дитини на реанімаційні заходи або ознакам крововтрати призначають: 0,9% розчину натрію хлориду, розчин Рінгера лактату, плазму. При наявності метаболічного ацифізу призначають 4,2% натрію гідрокарбонату 4 мл/кг маси тіла в/в.

В останньому випадку продовжують ШВЛ, непрямий масаж серця та вводять адреналін 1 : 10 000 (0,1 мл 0,1% адреналіну та 0,9 мл фізрозчину), доза 0,1 – 0,3 мл/кг.

Техніка введення адреналіну:

• До 1 мл 0,1% розчину адреналіну добавляють 9 мл 0,9% розчину натрію хлориду (до 1 мл 0,18% адреналіну добавляють 17 мл 0,9% розчину натрію хлориду).

• Набирають в 2-х грамовий шприц 1-2 мл приготовленого розчину.

• Вводять 0,1-0,3 мл/кг струминно швидко.

• Повторне введення через 3 хвилини за відсутності ефекту: відсутність серцевої діяльності або ЧСС більше 60/хвилину.

• Рекомендовано вводити адреналін не більше 3-х разів.

Реанімацію дитини можна припинити, якщо незважаючи на повне і правильне проведення всіх її заходів у дитини відсутня серцева діяльність протягом 15 хвилин.