- •Надання невідкладної медичної допомоги в педіатрії на догоспітальному етапі
- •Первинна серцево-легенева реанімація
- •Первинна реанімація новонароджених
- •Гостра дихальна недостатність
- •Стороннє тіло дихальних шляхів
- •Напад бронхіальної астми
- •Гострий стенозуючий ларінготрахеобронхіт (гслтб)
- •Гостра судинна недостатність
- •Гостра серцева недостатність. Надшлуночкова тахікардія.
- •Шлуночкова тахікардія
- •Гострі алергічні реакції негайного типу Поліморфна еритема
- •Кропивниця
- •Анафілактичний шок
- •Алергічний набряк Квінке
- •Коматозні стани
- •Характеристика рівня порушень свідомості
- •Модифікована педіатрична шкала травм
- •Модифікована шкала травм
- •Примітка
- •Кетоацидозна діабетична кома
- •Гіпоглікемічна кома
- •Ацетонемічна кома
- •Надниркова кома
- •Геморагічний синдром Невідкладна допомога при кровотечах. Носові кровотечі.
- •Легеневі кровотечі
- •Шлунково-кишкові кровотечі
- •Причини кровотеч із травного каналу.
- •Диференціальна діагностика легеневої та шлунково-кишкової кровотеч
- •Гостра ниркова недостатність
- •Уремічна кома
- •Лихоманка, синдром гіперпірексії
- •Судомний синдром у педіатрії
- •Інфекційно-токсичний шок
- •Харчові токсикоінфекції
- •Токсикоз з ексикозом
- •Розрізняють три ступені ексикозу в залежності від дефіциту маси тіла дитини:
- •Визначення ступеня дегідратації у дитини по клінічних симптомах
- •Нейротоксикоз
- •Гострі отруєння
- •Основні антидоти та фармакологічні антагоністи, що застосовуються у разі гострих отруєнь різними хімічними агентами
- •Великі і глибокі опіки
- •Теплова травма.
- •Холодова травма.
- •Утоплення
- •Укуси отруйних тварин
- •Укуси комах
Нейротоксикоз
Діагностичні критерії:
Нейротоксикоз - важка форма енцефалічної реакції внаслідок інфекційного і токсичного ушкодження ЦНС. Часто виникає при респіраторних вірусних захворюваннях (грип, аденовірусна інфекція й ін.), пневмонії, гострих кишкових інфекціях (дизентерія, харчова токсикоінфекція й ін.).
Клінічні прояви : гіпертермія, порушення свідомості, менінгеальні явища, судоми.
Медична допомога:
При гіпертермічному синдромі - парацетамол 10-15 мг/кг або ібупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або ацелізін 0,1-0,2 мл/рік життя або 50% розчин анальгіну в дозі 0,1 мл/рік життя внутрішньом'язово або внутрішньовенно.
При менінгеальному синдромі - преднізолон 2-3 мг/кг внутрішньовенно або внутрішньом'язово, лазікс 1-3 мг/кг внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
При судомах - бензодіазепіни (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) у дозі 0,2-0,5 мг/кг внутрішньовенно повільно, лазікс 1-3 мг/кг внутрішньовенно, преднізолон 2-3 мг/кг внутрішньовенно.
Госпіталізація до ВІТ.
Гострі отруєння
У дітей отрута проникає в організм швидше, гострі інтоксикації виникають раніше і перебігають тяжче, ніж у дорослих, частіше розвивається ексикоз.
У дітей частіше розвиваються ниркова і печінкова недостатність, водно-електролітні порушення.
Медична допомога:
Припинення контакту з отруйною речовиною.
При попаданні на шкіру чи слизові оболонки змивають проточною водою.
При попаданні в шлунок – негайно промивають шлунок спочатку розчином
натрію хлориду (1 ст. л на 1 л води), потім водою (35о – 37о С). Якщо ураження
обпікаючими отрутами, цей розчин не використовують. Отруту із шлунку можна виділити
механічно, викликаним блюванням. Наприкінці промивання вводять антидоти (при
наявності) через 10-15 хв промивання шлунку повторюють
активоване вугілля 0,25 г/кг у подрібненому вигляді;
всередину сольове послаблююче - магнію сульфат 0,5 мл/кг розчиненого в 50-100 мл води;
всередину обволікаючі речовини;
Госпіталізація.
Основні антидоти та фармакологічні антагоністи, що застосовуються у разі гострих отруєнь різними хімічними агентами
Найменування токсичного агента |
Антидот, фармакологічний антагоніст |
Дози та способи застосування антидотів і фармакологічних антагоністів |
1 |
2 |
3 |
Синильна кислота та її солі (ціаніди) |
Амілнітрит |
Інгаляція вмісту 2-3 ампули. |
Атропін, амітриптилін, тубокурарин, диплацин |
Антихолінестеразні засоби (фізостигміну саліцилат, прозерин та ін). |
Підшкірно до 1 мл 0,1% розчину фізостигміну саліцилату або по 1 мл 0,05% розчину прозерину. |
Мускарин, пілокарпін та інші М-холіноміметики, антихолінестеразні засоби, фосфорорганічні інсектициди (хлорофос, карбофос, тіофос, метафос, дихлофос). |
|
Підшкірно по 2-3 мл 0,1% розчину повторно; у ІІ стадії отруєння фосфорорганічними інсектицидами- у вену по 3 мл 0,1% розчину (з розчином глюкози) повторно до ліквідації бронхореї і появи сухості слизових оболонок; у ІІІ стадії – внутрішньовенно краплинно до 30-50 мл 0,1 % розчину до зникнення бронхореї. |
Барбітурати, наркозні речовини. |
Бемегрид |
Внутрішньовенно, повільно 2-5 мл 0,5 % розчину 1-3 рази на добу краплинно протягом 12-15 хв до 50-70 мл 0,5 % розчину. У разі появи судом кінцівок уведення відміняють. |
Антикоагулянти непрямої дії (неодикумарин, фенілін та ін). |
Вікасол |
Внутрішньовенно, повільно 5 мл 1 % розчину (під контролем протромбінового часу). |
Усі токсичні речовини, крім ціанідів, сполук заліза, літію, малатіону, ДДТ. |
Вугілля активоване |
Усередину по 3-5 столових ложок і більше у вигляді водної кашки. |
Препарати заліза |
Дефероксамін |
Для зв’язування заліза, що не всмокталося у шлунку, - всередину по 5-10 г дефероксаміну, розчиненого у воді, повторно (до 30-40 г); для виведення заліза, що всмокталося, - внутрішньом’язово по 10-20 мл 10 % розчину кожні 3-10 год. |
Фосфорорганічні сполуки (фосфакол, армін, хлорофос, дихлофос, метафос та ін.). |
Дипіроксим |
У початковій стадії отруєння – внутрішньом’язово 1 мл 15 % розчину, при потребі – повторно; у разі тяжкої інтоксикації – внутрішньовенно по 1 мл 15% розчину через 1-2 год (до 3-4 мл), а в дуже тяжких випадках - до 7-10 мл 15 % розчину. Слід комбінувати з атропіну сульфатом. |
Ізонітрозин |
Ізонітрозин |
У разі легкої форми отруєння –внутрішньом’язово 2-3 мл 40% розчину, при тяжких – внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 3 мл 40 % розчину кожні 30-40 хв (не більше ніж 8-10 мл) до зникнення м’язових фібриляцій. |
Наркотичні анальгетики (морфін, омнопон, промедол, кодеїн тощо) |
Налорфіну гідрохлорид |
Дорослим внутрішньовенно по 1-2 мл 0,5 % розчину, при потребі – повторно через 10-15 хв (до 8 мл); новонародженим – у пупкову вену 0,2-0,5 мл 0,05 % розчину, при потребі повторно через 1-2 хв (до 1,5 мл 0,05 % розчину). |
Кислоти, спирт етиловий, інші речовини, що призводять до ацидозу |
Натрію бікарбонат |
Внутрішньовенно краплинно до 1 500 мл 4 % розчину. |
Синильна кислота та її солі (ціаніди) |
Натрію нітрит |
Внутрішньовенно повільно по 10-20 мл 30 % розчину через кожні 10 хв (2-3 ін’єкції). |
Сполуки ртуті, миш’яку, свинцю, йоду; синильна кислота та її сполуки (ціаніди) |
Натрію тіосульфат |
У разі отруєнь солями металів – внутрішньовенно 5-10 мл 30 % розчину; при отруєннях синильною кислотою й ціанідами – внутрішньовенно 50-100 мл 30 % розчину (після введення внутрішньовенно метиленового синього або натрію нітриту). |
Сполуки ртуті, миш’яку, свинцю, йоду; синильна кислота та її сполуки (ціаніди) |
Натрію хлорид |
У разі отруєнь солями металів – внутрішньовенно 5-10 мл 30 % розчину; при отруєннях синильною кислотою й ціанідами –внутрішньовенно 50-100 мл 30 % розчину (після введення внутрішньовенно метиленового синього або натрію нітриту). |
Срібла нітрат |
Натрію хлорид |
Промивання шлунка 2 % розчином |
Солі міді, ртуті, свинцю, талію, заліза, миш’яку |
Пеніциламін |
Всередину 1 г на добу |
Плутоній, радіоактивний ітрій, цинк, свинець, суміш продуктів поділу урану |
Пентацин |
У разі гострих отруєннях – внутрішньовенно по 30 мл 5 % розчин через 1-2 доби; при хронічних отруєннях – усередину по 2 г 1-2 рази на день через 1-2 доби або внутрішньовенно по 5 мл 5 % розчину через 1-2 доби. |
Ізоніазид та інші похідні гідразину ізонікотинової кислоти |
Піридоксину гідрохлорид |
Внутрішньовенно по 10 мл 5 % розчину 2-4 рази на добу
|
Гепарин |
Протаміну сульфат |
Внутрішньовенно струминно або краплинно 1-5 мл 1 % розчину (1 мл його нейтралізує 1 000 ОД гепарину). |
Отрута гадюки, гюрзи, ефи |
Специфічна протизміїна сироватка |
Підшкірно, внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 500-2500 АО (залежно від ступеня тяжкості). |
Екзогенні фізичні ураження
Електротравма.
Враження атмосферною електрикою
Виникають при враженні блискавкою.
Розрізняють чотири ступені тяжкості враження блискавкою.
І ступінь – короткочасні судорожні скорочення м’язів без утрати свідомості.
ІІ ступінь – судороги з утратою свідомості при збереженому диханні і серцевій діяльності.
ІІІ ступінь – утрата свідомості, порушення дихання і серцевої діяльності.
ІV ступінь – миттєва смерть.
Електричні опіки
Розрізняють контактні ушкодження (справжні електроопіки), опіки вольтової дуги, вторинні термічні опіки, змішані і комбіновані враження.
Медична допомога.
Звільнити потерпілого від впливу електроструму.
У випадках клінічної смерті, реанімаційні заходи – проведення серцево-легеневої реанімації.
Знеболюючі та заспокійливі препарати – 50% анальгін 0,3 – 0,5 мг/кг із діазепамом (седуксеном) 0,2 – 0,3 мг/кг в/м.
При наявності опіків – асептичні пов’язки.
Госпіталізація.
Хімічні опіки.
Хімічні опіки викликають концентровані кислоти і їдкі луги
Ознаки опіку у разі потрапляння рідини всередину: опік шкіри обличчя, слизової оболонки губ, ротоглотки, осиплість голосу, болючий синдром, задишка.
Медична допомога
Видалити одяг з ураженої поверхні, видалити зі шкіри тверді хімічні речовини.
Промити опечену поверхню великою кількістю проточної води.
При опіках очей необхідно підтримувати повіки під час промивання, нахилити голову набік для вільного витікання рідини.
Анальгезія: 50% анальгін 0,3 – 0,5 мг/кг із діазепамом або седуксеном 0,2 – 0,3 мг/кг в/м.
При порушенні дихання – ШВЛ.
При явищах ларінго-бронхіоспазма-інгаляції сальбутамала 2 – 3 мг через інгаляцію протягом 5 – 10 хв. або в/в 2% розчин еуфілліну 2 –3 мг/кг.
При явищах шоку – інфузії сольових розчинів в обсязі 20 – 30 мл/кг/год; преднізолон 2 – 3 мг/кг або гідрокортизон 5 – 10 мг/кг в/в або в/м.
Промивання шлунка до чистих промивних вод.
Термінова госпіталізація.
