Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
NEV_STANI_Z_PROTOKOL.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
292.35 Кб
Скачать

Нейротоксикоз

Діагностичні критерії:

  • Нейротоксикоз - важка форма енцефалічної реакції внаслідок інфекційного і токсичного ушкодження ЦНС. Часто виникає при респіраторних вірусних захворюваннях (грип, аденовірусна інфекція й ін.), пневмонії, гострих кишкових інфекціях (дизентерія, харчова токсикоінфекція й ін.).

  • Клінічні прояви : гіпертермія, порушення свідомості, менінгеальні явища, судоми.

Медична допомога:

  • При гіпертермічному синдромі - парацетамол 10-15 мг/кг або ібупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або ацелізін 0,1-0,2 мл/рік життя або 50% розчин анальгіну в дозі 0,1 мл/рік життя внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

  • При менінгеальному синдромі - преднізолон 2-3 мг/кг внутрішньовенно або внутрішньом'язово, лазікс 1-3 мг/кг внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

  • При судомах - бензодіазепіни (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) у дозі 0,2-0,5 мг/кг внутрішньовенно повільно, лазікс 1-3 мг/кг внутрішньовенно, преднізолон 2-3 мг/кг внутрішньовенно.

  • Госпіталізація до ВІТ.

Гострі отруєння

У дітей отрута проникає в організм швидше, гострі інтоксикації виникають раніше і перебігають тяжче, ніж у дорослих, частіше розвивається ексикоз.

У дітей частіше розвиваються ниркова і печінкова недостатність, водно-електролітні порушення.

Медична допомога:

  • Припинення контакту з отруйною речовиною.

  • При попаданні на шкіру чи слизові оболонки змивають проточною водою.

  • При попаданні в шлунок – негайно промивають шлунок спочатку розчином

натрію хлориду (1 ст. л на 1 л води), потім водою (35о – 37о С). Якщо ураження

обпікаючими отрутами, цей розчин не використовують. Отруту із шлунку можна виділити

механічно, викликаним блюванням. Наприкінці промивання вводять антидоти (при

наявності) через 10-15 хв промивання шлунку повторюють

  • активоване вугілля 0,25 г/кг у подрібненому вигляді;

  • всередину сольове послаблююче - магнію сульфат 0,5 мл/кг розчиненого в 50-100 мл води;

  • всередину обволікаючі речовини;

  • Госпіталізація.

Основні антидоти та фармакологічні антагоністи, що застосовуються у разі гострих отруєнь різними хімічними агентами

Найменування токсичного агента

Антидот, фармакологічний антагоніст

Дози та способи застосування антидотів і фармакологічних антагоністів

1

2

3

Синильна кислота та її солі (ціаніди)

Амілнітрит

Інгаляція вмісту 2-3 ампули.

Атропін, амітриптилін, тубокурарин, диплацин

Антихолінестеразні засоби (фізостигміну саліцилат, прозерин та ін).

Підшкірно до 1 мл 0,1% розчину фізостигміну саліцилату або по 1 мл 0,05% розчину прозерину.

Мускарин, пілокарпін та інші М-холіноміметики, антихолінестеразні засоби, фосфорорганічні інсектициди (хлорофос, карбофос, тіофос, метафос, дихлофос).

Підшкірно по 2-3 мл 0,1% розчину повторно;

у ІІ стадії отруєння фосфорорганічними інсектицидами- у вену по 3 мл 0,1% розчину (з розчином глюкози) повторно до ліквідації бронхореї і появи сухості слизових оболонок;

у ІІІ стадії – внутрішньовенно краплинно до 30-50 мл 0,1 % розчину до зникнення бронхореї.

Барбітурати, наркозні речовини.

Бемегрид

Внутрішньовенно, повільно 2-5 мл 0,5 % розчину 1-3 рази на добу краплинно протягом 12-15 хв до 50-70 мл 0,5 % розчину. У разі появи судом кінцівок уведення відміняють.

Антикоагулянти непрямої дії (неодикумарин, фенілін та ін).

Вікасол

Внутрішньовенно, повільно 5 мл 1 % розчину (під контролем протромбінового часу).

Усі токсичні речовини, крім ціанідів, сполук заліза, літію, малатіону, ДДТ.

Вугілля активоване

Усередину по 3-5 столових ложок і більше у вигляді водної кашки.

Препарати заліза

Дефероксамін

Для зв’язування заліза, що не всмокталося у шлунку, - всередину по 5-10 г дефероксаміну, розчиненого у воді, повторно (до 30-40 г); для виведення заліза, що всмокталося, - внутрішньом’язово по 10-20 мл 10 % розчину кожні 3-10 год.

Фосфорорганічні сполуки (фосфакол, армін, хлорофос, дихлофос, метафос та ін.).

Дипіроксим

У початковій стадії отруєння – внутрішньом’язово 1 мл 15 % розчину, при потребі – повторно; у разі тяжкої інтоксикації – внутрішньовенно по 1 мл 15% розчину через 1-2 год (до 3-4 мл), а в дуже тяжких випадках - до 7-10 мл 15 % розчину. Слід комбінувати з атропіну сульфатом.

Ізонітрозин

Ізонітрозин

У разі легкої форми отруєння –внутрішньом’язово 2-3 мл 40% розчину, при тяжких – внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 3 мл 40 % розчину кожні 30-40 хв (не більше ніж 8-10 мл) до зникнення м’язових фібриляцій.

Наркотичні анальгетики (морфін, омнопон, промедол, кодеїн тощо)

Налорфіну гідрохлорид

Дорослим внутрішньовенно по 1-2 мл 0,5 % розчину, при потребі – повторно через 10-15 хв (до 8 мл); новонародженим – у пупкову вену 0,2-0,5 мл 0,05 % розчину, при потребі повторно через 1-2 хв (до 1,5 мл 0,05 % розчину).

Кислоти, спирт етиловий, інші речовини, що призводять до ацидозу

Натрію бікарбонат

Внутрішньовенно краплинно до 1 500 мл 4 % розчину.

Синильна кислота та її солі (ціаніди)

Натрію нітрит

Внутрішньовенно повільно по 10-20 мл 30 % розчину через кожні 10 хв (2-3 ін’єкції).

Сполуки ртуті, миш’яку, свинцю, йоду; синильна кислота та її сполуки (ціаніди)

Натрію тіосульфат

У разі отруєнь солями металів – внутрішньовенно 5-10 мл 30 % розчину; при отруєннях синильною кислотою й ціанідами – внутрішньовенно 50-100 мл 30 % розчину (після введення внутрішньовенно метиленового синього або натрію нітриту).

Сполуки ртуті, миш’яку, свинцю, йоду; синильна кислота та її сполуки (ціаніди)

Натрію хлорид

У разі отруєнь солями металів – внутрішньовенно 5-10 мл 30 % розчину; при отруєннях синильною кислотою й ціанідами –внутрішньовенно 50-100 мл 30 % розчину (після введення внутрішньовенно метиленового синього або натрію нітриту).

Срібла нітрат

Натрію хлорид

Промивання шлунка 2 % розчином

Солі міді, ртуті, свинцю, талію, заліза, миш’яку

Пеніциламін

Всередину 1 г на добу

Плутоній, радіоактивний ітрій, цинк, свинець, суміш продуктів поділу урану

Пентацин

У разі гострих отруєннях – внутрішньовенно по 30 мл 5 % розчин через 1-2 доби; при хронічних отруєннях – усередину по 2 г 1-2 рази на день через 1-2 доби або внутрішньовенно по 5 мл 5 % розчину через 1-2 доби.

Ізоніазид та інші похідні гідразину ізонікотинової кислоти

Піридоксину гідрохлорид

Внутрішньовенно по 10 мл 5 % розчину 2-4 рази на добу

Гепарин

Протаміну сульфат

Внутрішньовенно струминно або краплинно 1-5 мл 1 % розчину (1 мл його нейтралізує 1 000 ОД гепарину).

Отрута гадюки, гюрзи, ефи

Специфічна протизміїна сироватка

Підшкірно, внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 500-2500 АО (залежно від ступеня тяжкості).

Екзогенні фізичні ураження

Електротравма.

Враження атмосферною електрикою

Виникають при враженні блискавкою.

Розрізняють чотири ступені тяжкості враження блискавкою.

І ступінь – короткочасні судорожні скорочення м’язів без утрати свідомості.

ІІ ступінь – судороги з утратою свідомості при збереженому диханні і серцевій діяльності.

ІІІ ступінь – утрата свідомості, порушення дихання і серцевої діяльності.

ІV ступінь – миттєва смерть.

Електричні опіки

Розрізняють контактні ушкодження (справжні електроопіки), опіки вольтової дуги, вторинні термічні опіки, змішані і комбіновані враження.

Медична допомога.

  • Звільнити потерпілого від впливу електроструму.

  • У випадках клінічної смерті, реанімаційні заходи – проведення серцево-легеневої реанімації.

  • Знеболюючі та заспокійливі препарати – 50% анальгін 0,3 – 0,5 мг/кг із діазепамом (седуксеном) 0,2 – 0,3 мг/кг в/м.

  • При наявності опіків – асептичні пов’язки.

  • Госпіталізація.

Хімічні опіки.

Хімічні опіки викликають концентровані кислоти і їдкі луги

Ознаки опіку у разі потрапляння рідини всередину: опік шкіри обличчя, слизової оболонки губ, ротоглотки, осиплість голосу, болючий синдром, задишка.

Медична допомога

  • Видалити одяг з ураженої поверхні, видалити зі шкіри тверді хімічні речовини.

  • Промити опечену поверхню великою кількістю проточної води.

  • При опіках очей необхідно підтримувати повіки під час промивання, нахилити голову набік для вільного витікання рідини.

  • Анальгезія: 50% анальгін 0,3 – 0,5 мг/кг із діазепамом або седуксеном 0,2 – 0,3 мг/кг в/м.

  • При порушенні дихання – ШВЛ.

  • При явищах ларінго-бронхіоспазма-інгаляції сальбутамала 2 – 3 мг через інгаляцію протягом 5 – 10 хв. або в/в 2% розчин еуфілліну 2 –3 мг/кг.

  • При явищах шоку – інфузії сольових розчинів в обсязі 20 – 30 мл/кг/год; преднізолон 2 – 3 мг/кг або гідрокортизон 5 – 10 мг/кг в/в або в/м.

  • Промивання шлунка до чистих промивних вод.

  • Термінова госпіталізація.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]