1-Cериков, 2Кравчик, 3Мунтян,4Нелюб *5- Шлаева
6-Соня
Лекція – бесіда з елементами візуалізації присвячена
200-річчю від дня народження Михайла Вербицького
Вед:Доброго дня,діти!
-А чи звернули ви увагу, який твір ,щойно лунав?
Відповідь учнів
Чи знаєте ви, хто є автором музики державного гімну?
Відповіді
Так ,звісно це М.Вербицький
Сього ми зібралися з вами, з нагоди святкування 200-річчя з Дня Народження , цього геніального українського композитора.
Сьогодні наша бесіда присвячена саме цьому.
З довідкою про життєвий шлях та творчу спадщину М.Вербицького, нас ознайомлять наші юні музикознавці.
Але ви повинні бути дуже уважними, тому що наприкінці нашого заходу, вас чекають питання ,за кожну правильну відповідь, вас чекає бонус- нотка або зірочка з балами, які ви зможете використати , як допоміжні бали на уроках музичної літератури чи сольфеджіо.
І так почнемо…
1Музикознавець:
4 березня у світі відзначають 200 річницю від Дня народження Михайла Вербицького - священика, композитора, хорового диригента, автора гімну «Ще не вмерла Україна» та громадського діяча. Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року в селі Явірник Руський недалеко Перемишля в сім'ї священика, а помер 7 грудня 1870 року, похований в селі Млини на Яворівщині (тепер Польща).
Творчість М. Вербицького — важлива сторінка в історії розвитку вітчизняного музичного мистецтва .
Він плодотворно працював у різних галузях музичного мистецтва і створив низку талановитих хорових, оркестрових і музично-драматичних композицій. Його творчість мала особливо велике значення для демократичної культури західноукраїнських земель, що розвивалася в особливих і складних умовах.
Високий художній рівень творів Вербицького, майстерність композиторського письма дають право називати його першим західноукраїнським композитором-професіоналом, незважаючи на те, що він не закінчував спеціальних музичних шкіл і сучасники вважали його митцем-аматором.
Слайд4 Він написав музику до кількох п'єс, що входили в репертуар перемишльського театру. Серед них такі, як "Верховинці", "Козак і охотник", "Проциха", "Жовнір-чарівник" ("Москаль-чарівник" І. Котляревського), "Гриць Мазниця", "Школяр на мандрівці", "Запропащений котик" та ін. Приступаючи до роботи на новій для нього ниві, М. Вербицький не був уже новаком у композиторській справі. Писати музику (церковні пісні й невеликі світські хори) він почав набагато раніше, ще перебуваючи в семінарії.
Хорові композиції Вербицького — це своєрідні мініатюри для чоловічого хору без супроводу, написані у формі дво- або тричастинної пісні.
Творча індивідуальність Вербицького найяскравіше виявилась у мелодиці й ритміці композицій. І саме про ці два компоненти музичної виразності доводиться говорити в першу чергу, розглядаючи його хорові твори.
За змістом хори Вербицького — це або патріотичні пісні, або невеликі пейзажні чи ліричні зарисовки.
2музикознавець Пишучи свої оркестрові твори, Михайло Вербицький міг розраховувати лише на виконання їх у театрі, тому що самостійних симфонічних концертів, у програму яких могли б увійти твори місцевого композитора, в той час не було.
Михайло Вербицький був неабияким знавцем фольклору. В його увертюрах дивує і захоплює багатство коломийкових мелодій, які кожного разу з'являються у новому вигляді, у нових варіантах, не втрачаючи разом з тим своїх специфічних рис, оригінальності й привабливості.
Увертюри Вербицького були першими і єдиними впродовж усього XIX ст. спробами створити в Західній Україні національну симфонічну музику на професіональній основі.
За життя композитора оркестрові твори не принесли йому такої слави, як хори і сценічна музика. Можливо, це пояснюється тим, що в той час бракувало відповідної виконавської бази.
У музиці цього галицького митця є якась моцартівська сонячність, світлість, гідний подиву оптимізм і радість світосприймання.
Твори Вербицького тривалий час — приблизно до Другої світової війни — становили основу репертуару західноукраїнських виконавських колективів. Важко назвати будь-який концерт чи святковий вечір того періоду, на якому б не звучала його музика. Композиції Вербицького міцно увійшли у практику домашнього музикування, витіснивши звідтіль низькопробні зразки зарубіжного бюргерського мистецтва. На його творчих традиціях виховувалося ціле покоління західноукраїнських музикантів, які з великою пошаною і любов'ю ставились до корифея рідного музичного мистецтва.
За тривалий час деякі композиції Вербицького втратили свій первісний блиск і свіжість. Вони мають тепер лише історичне значення. Проте більшість його творів — передусім "симфонії" і хори — це справжні перлини української музики, які заслуговують на те, щоб посісти належне місце у програмах сучасних концертів.
Ім'я Михайла Вербицького, видатного композитора і відданого борця за народність музичного мистецтва, дороге українським людям, які високо цінують кращі культурні здобутки минулого.
Спадщина Вербицького до сьогодні в повній мірі не встановлена. Ряд творів приписується композитору на підставі посередніх доказів, інші ж збереглись не в автографах, а в пізніших копіях, що ставить під сумнів автентичність і точність поданого тексту, ще деякі, що про них збереглись спогади в пресі чи приватних джерелах, взагалі віднайдені.