Кейс 2. Європейські моделі розвитку1

Вивчення економічного та суспільного зростання, його джерел має довгу історію в економіці та базується на математичних моделях зростання та емпіричному аналізі процесів зростання. Необхідно зазначити, що майже усі складові суспільства впливають на потенціал зростання країни. Деякі переваги, як-от, простий доступ до сировини, можуть бути вигідними лише на певному етапі процесу розвитку, однак призведуть до залежності від таких ресурсів та до зниження бажання інвестувати в інші галузі та освіту, що, у свою чергу, спричинить скорочення потенціалу зростання у майбутньому. У той же час завчасне впровадження законів про захист довкілля сприятиме інноваційним тенденціям у виробництві товарів та організації процесів. Іншими словами, зростання – це динамічний процес, який складно прогнозувати у середньостроковій та довгостроковій перспективах. Відповідно, стратегії, які були доцільними у певний період, можуть втратити ефективність, або навіть перешкоджати зростанню в інші періоди.

Вивчення процесів зростання означає вивчення складних систем, що враховує взаємодію між сферами політики та запровадженими заходами з її реалізації. Наприклад, реалізація інноваційної політики потягне за собою спільні планові заходи в системі освіти, досліджень та інновацій, щоб не створювати проблемні місця у різних сферах. Наприклад, амбітним інноваційним стратегіям може стати на заваді недостатня кількість високоосвічених науковців, оскільки політика не була скоординована з розвитком системи освіти. Цей підхід, який часто називають у Європейському Союзі політикою трикутника, допомагає стимулювати інновації, які у свою чергу допоможуть розвивати економіку шляхом підвищення конкурентоспроможності на міжнародних ринках.

У цьому відношенні ще одним важливим аспектом є конкуренція, оскільки інноваційною діяльністю та інноваційними стратегіями здебільшого керує прагнення посилити конкуренцію певної країни, галузі або компанії.

Розглянемо декілька європейських моделей розвитку:

Європейська модель (моделі)

На перший погляд Європа здається однорідною економічною зоною, яка розробила спільні інституції та принципи для управління економічною діяльністю на спільному ринку, що стає дедалі більше інтегрованим. Відповідно, багато оглядачів говорять про існування Європейської економічної та соціальної моделі, для якої характерні:

• Відносно високий рівень податків, державної діяльності, перерозподілу та соціальної цілісності

• Універсальні громадські служби (охорони здоров’я та освіти)

• Комплексний соціальний захист (для хворих, літніх та безробітних, тощо)

• Широкі права робітників та соціальний діалог

• Вірність макроекономічній стабільності шляхом грошової та фіскальної політики

Багато дослідників критикували європейську модель за дещо повільніше економічне зростання у порівнянні зі США, починаючи з середини 1990-х років, навіть попри те, що після Другої світової війни європейська економічна та соціальна модель забезпечувала успішний процес надолужування, в ході якого Європа скоротила своє відставання від США.

Однак слід звернути увагу на доволі помітні відмінності на рівні окремих європейських країн, про що свідчать суттєва неоднорідність у економічних показниках, що викликано інституційною організацією, політиками та стратегіями, галузевою спеціалізацією кожної країни тощо. Попри те, що чіткі національні відмінності існуватимуть завжди, спроби знайти типологію між країнами Європи дали (щонайменше) 4 різні європейські економічні та соціальні моделі:

Скандинавська модель: Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія

Базується на рівності, комплексному підході, соціальній інтеграції, універсальності:

• Велика інфраструктура соціальних служб, які надають високоякісні послуги за доступною ціною

• Високий рівень зайнятості та акцент на гендерній рівності

• Допомога по безробіттю та медичне забезпечення фінансується з податків

• Найвищий рівень детоваризації та перерозподілу

• Прогресивна система оподаткування, податки на майно та на спадок

• Низькі податки для бізнесу

• Доволі високі мінімальні зарплати, високі ставки заміщення, пенсії зі щедрими мінімальними стандартами та пов’язаними з прибутками елементами

• Співробітництво між соціальними партнерами (бізнес, профспілки та уряд)

• Страховкою по безробіттю та підготовкою кадрів займаються профспілки

Континентальна модель: Німеччина, Франція, Бельгія, Нідерланди, Австрія, Швейцарія

Базується на збереженні соціального статусу та домінуванні грошових виплат. Пов’язані з прибутком виплати з низькими мінімальними стандартами

• Система соціального страхування здоров’я, пенсії та безробіття, що базується на внесках

• Слабкі заходи перерозподілу, регресивна податкова структура (низькі податки на багатство, високі податки на працю та споживання)

• Кооперативні міжгалузеві відносини та узгоджений рівень зарплати

• Торги

Англосаксонська модель: Англо-Американська модель у Європі: Велика Британія, Ірландія

Англо-Американська модель у світі: США, Канада, Австралія, Нова Зеландія

• Переважаюча роль ринків, мінімальна роль держави

• Низький рівень регулювання

• Висока конкуренція, складна структура регулювання систем забезпечення

• Вибіркові соціальні виплати; тобто, з перевіркою на ступінь потреби

• Стратегії «від соціального забезпечення до праці»

• Система державного медичного забезпечення (Велика Британія, у США лише для бідних) та (частково) державне фінансування шкіл (Велика Британія, але не США)

Середземноморська модель: Італія, Іспанія, Португалія, Греція

• Важлива роль родинних зв’язків

• Низькі виплати

• Високий ступінь гендерної нерівності, низька доля робочої сили у загальній чисельності певної вікової групи

• Залишилися деякі риси аграрного патріархального суспільства

Вивчення показників зростання у цих моделях у довгостроковій перспективі демонструє, як не дивно, незначні відмінності у зростанні: середньорічне зростання було в діапазоні від 2,2% до 2,5%, майже ідентичне значення у цих моделях. Лише за останні 10 – 15 років Скандинавська та Англосаксонська моделі помітно переважили Континентальну та Південно-Європейську моделі. Цікаво, що дві абсолютно протилежні моделі у цьому порівнянні – тобто Скандинавська з її комплексним соціальним захистом та ліберальна до ринку Англосаксонська – знаходяться на одному рівні. Таким чином, суто економічне порівняння, що базується на показниках зростання, не дозволяє виявити чіткого лідера. Однак у відповіді на питання, чому країнам Північної Європи вдалося досягнути таких же показників, як і США. фахівці пояснюють таку історію успіху здатністю цих країн реформувати свою соціальну сферу і, таким чином, гарантувати безпеку для своїх громадян та ефективну й гнучку політику для підприємств. Реформування системи соціального забезпечення, яке дало можливість значно зменшити витрати та стабілізувати державні фінанси, було поєднано з активними політичними заходами, спрямованими на стимулювання науково-дослідної діяльності, освіти та поширення технологій. Таким чином, уроки з аналізу процесів зростання були добре засвоєні та впроваджені у найбільш оптимальний спосіб.

Запитання:

1. Надайте характеристику різним європейським моделям розвитку. Що є спільним та які відмінності вирізняють кожну з них?

2. Яка, на ваш погляд модель, є більш перспективною з точки зору економічної ефективності? Яка модель буде (можливо) домінувати в Євросоюзі? Чому?

3. Яка модель ближче за своїми характеристиками до моделі (майбутньої моделі) України?