2. Вибір типу конструкцій .
При проектуванні головним завданням є вибір конструктивної схеми й матеріалу. Цей вибір здійснюють , порівнюючи техніко - економічні показники можливих варіантів конструкцій.
Якщо в результаті порівняння варіантів з’ясується , що вигідно застосовувати залізобетон , то необхідно вирішити , який вид залізобетонних конструкцій прийняти – збірний , збірно - монолітний чи монолітний.
Збірні конструкції утворюють переважно розчленуванням будівлі на елементи , для яких раціональним є масове виготовлення на заводах. Щоб досягти найбільшої простоти з’єднання елементів і відновлення після монтажу початкової розрахункової схеми , доцільно розміщувати місця розрізів у перерізах з найменшими згинальними моментами.
Монолітні конструкції застосовують при індивідуальному проектування , коли неможливо застосувати збірні конструкції. Спорудження монолітних конструкцій може бути в значній мірі індустріалізоване: бетону суміш можна виготовляти на спеціальних заводах , а арматурні сітки і каркаси , а також опалубку – поставляти на об’єкти готовими. На об’єктах лише влаштовують риштування , монтують опалубку і укладають арматуру і бетон. При застосуванні монолітних конструкцій треба мати на увазі дві особливості :
1) високу вартість риштування й опалубки , яка становить 25..35 % кошторисної вартості конструкції;
2) зростання вартості при виконанні робіт у зимовий період.
Застосування монолітних конструкцій може бути ефективним , бо при цьому знижується клас бетону і сталі , відсутні трудомісткі і відповідальні роботи , пов’язані з замонолічуванням стиків і вузлів , підвищує жорсткість і стійкість.
Часто найбільш вигідним є збірно - монолітні конструкції , яким властиві позитивні властивості обох видів конструкцій.
3.Врахування особливостей транспортування і монтажу при розрахунку збірних конструкцій.
Деякі збірні конструкції при виготовленні , транспортуванні , монтажу й експлуатації можуть мати різні розрахункові схеми.
Наприклад , збірна колона в експлуатаційних умовах працює на позацентрове стискання ( рис.1 а) , а при монтажі ( рис. 1 ,б) і транспортуванні ( рис. 1,в) –на згинання від власної ваги.
Рис. 1 Розрахункові схеми колон для різних стадій роботи.
Збірні залізобетонні плити при експлуатації працюють на згинання , як одно прольотні балки , а при підніманні і транспортуванні – як двохконсольна балка , бо підйомні петлі розміщені не на кінцях плит , а на відстані ¼…1/5 прольоту.
Елементи , що мають у робочому положенні значну висоту при відносно малій ширині ( високі балки , ферми , стінові панелі) , транспортують переважно в робочому положенні ( на ребро) , бо при горизонтальному положенні (плазом) міцність їх недостатня.
Якщо не враховувати при
проектуванні відмінностей в схемах
роботи елемента при експлуатації і
монтажі , то це може спричинити пошкодження
і навіть руйнування елемента ще до
установки його в проектне положення.
Тому збірні елементи необхідно перевіряти
на міцність і тріщиностійкість також
для стадії виготовлення , транспортування
і монтажу. Розрахунок проводиться на
навантаження від власної ваги з
коефіцієнтом динамічності , який для
стадії транспортування становить 1,6 ,
а для стадії монтажу – 1,4. Коефіцієнт
надійності щодо навантаження при цьому
Інколи опалубку зі збірних елементів знімають раніше і конструкцію перевозять і монтують ще до того , як бетон досягне повної проектної міцності. Тому розрахунок міцності і тріщиностійкості елемента при транспортуванні і монтажі необхідно проводити з урахуванням розрахункового опору бетону , якого він досяг на даній стадії роботи .
Питання до самоконтролю:
1. Уніфікація й типізація в будівництві.
2. Номінальні , конструктивні і натуральні розміри конструкцій.
3. Збірні конструкції , їхні переваги , недоліки і застосування.
4. Монолітні і збірно - монолітні конструкції , їхня характеристика.
5. Пояснити розрахункові схеми колони при її роботі в стадії експлуатації , монтажу і транспортуванні.