Основні заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

Оповіщення населення у надзвичайних ситуаціях здійснюються за допомогою сирен промислових підприємств, мережі радіомовлення та телебачення (словесний сигнал "Увага всім"). За сигналом сирен населення вмикає засоби теле- і радіомовлення для прийому мовного повідомлення.

Оповіщення здійснюється упродовж кожних 5 хвилин. Почувши сигнал оповіщення, дійте швидко, але без паніки. Пам'ятайте: у цих умовах важлива кожна хвилина.

Дії населення після отримання сигналу про виникнення надзвичайних ситуацій. Прослухати повідомлення і запам'ятати дії, які необхідно виконати . Їх доводять населенню під час повідомлення.

Наприклад, зміст повідомлення на випадок виникнення надзвичайної ситуації на АЕС: "Увага! Говорить штаб цивільної оборони. Громадяни! Сталася аварія на атомній станції. У районі передбачаються радіоактивні опади.

Населенню, яке проживає у цих районах, необхідно:

по-перше, знаходитися у приміщеннях;

по-друге, провести додаткову герметизацію цих приміщень;

по-третє, прийняти йодистий препарат;

по-четверте, скласти у поліетиленові пакети документи, гроші, коштовності, комплект верхнього одягу, харчові продукти на дві-три доби;

по-п'яте, якщо буде оголошена евакуація, потрібно організовано зайняти місце у транспортному засобі, що буде подано до вашого помешкання. Головне - дотримуватися спокою та організованості.

До повідомлень про надзвичайні ситуації мирного часу відносять: аварія на атомній станції, аварія на хімічно небезпечному об'єкті, землетрус, повінь, штормове попередження та деякі інші (рис. 2.11).

До повідомлень про надзвичайні ситуації військового часу відносять: повітряна тривога, відбій повітряної тривоги, радіаційна небезпека, хімічна тривога.

В умовах надзвичайних ситуацій здійснюється комплекс заходів, які мають забезпечити: укриття населення в захисних спорудах, евакуацію, медичну допомогу, радіаційний та хімічний захист.

Практичні заходи евакуації населення із районів можливого впливу наслідків НС плануються на випадок:

- загальних аварії на атомній електростанції;

- всіх видів аварій з викидом СДОР, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей, які проживають у зоні можливого ураження;

- загрози катастрофічного затоплення місцевості;

- масових лісових і торф'яних пожеж, що загрожують населеним пунктам;

- землетрусів та інших геофізичних чи гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками

Організаційні заходи для захисту населення:

- проведення санітарно-гігієнічних, профілактичних і проти епідеміологічних заходів;

- забезпечення всього населення індивідуальними засобами захисту;

- будівництво сховищ та укриттів для населення;

- загальне обов'язкове навчання населення способам захисту від небезпечних факторів та правильним діям в умовах надзвичайних ситуацій;

- своєчасне повідомленням населення про небезпеку;

- організація радіаційного, хімічного і бактеріологічного спостереження, розвідки і лабораторного контролю;

- розосередження робітників та службовців підприємств міста та евакуація в сільську місцевість не зайнятого у виробництві населення, медичних дитячих та інших установ;

- захист продовольства та води, створення запасів продовольства, медичних препаратів та предметів першої необхідності в місцях евакуації та розосередження.

Стаття 8 Закону України "Про цивільну оборону України" стверджує, що ...адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання надає своїм працівникам сховище. Це вважається одним із заходів захисту від НС і є законодавчим обов'язком керівників господарських об'єктів та органів місцевої виконавчої влади.

Захисними спорудами цивільної оборони вважають: сховища та протирадіаційні укриття. В сховищах передбачається наявність аварійних виходів, фільтрувального устаткування та обладнання для забезпечення температури повітря не вище 23°С і відносної вологості повітря 70 %. В мирний час сховища можуть використовуватися під навчальні майстерні, пункти цивільної оборони тощо На рис. 2.12 показано план типового сховища.

До протирадіаційних укриттів відносять спеціальні завчасно збудовані або збудовані при виникненні загрози радіаційного забруднення укриття, а також споруди господарського призначення (погреби, овочесховища, тощо), звичайні житлові споруди, щілини з ґрунтовим покриттям.

Щоб мати можливість укриття населення в захисних спорудах необхідно:

- завчасно збудувати захисні споруди і постійно підтримувати їх у готовності для використання;

- передбачити можливість швидкого пристосування і використання частини виробничих або побутових приміщень для укриття населення під час НС;

- спланувати необхідне дообладнання, з урахуванням реальної обстановки, підвальних приміщень.

На кожне сховище складається план, карта прив'язки сховища і схема евакуації людей із сховища. Організація обслуговування сховищ покладається на службу сховищ та укриттів ЦО.

Основні правила перебування в захисних спорудах ЦО:

- мати при собі двохдобовий запас продуктів харчування, особисті речі документи та індивідуальні засоби захисту;

- виконувати всі вимоги коменданта;

- забороняється приносити легкозаймисті і сильно пахучі речовини, громіздкі речі;

- не приводити домашніх тварин;

- забороняється запалювати гасові лампи, свічки;

- не курити.

Виведення людей із сховища проходить за вказівкою коменданта і під керівництвом особового складу служби сховища.

Розосередженням називається організований вивід чи вивіз і розміщення у позаміській зоні робітників, які продовжують працювати на важливих об'єктах та працівників комунального господарства. Позаміською зоною називається територія за межами зон можливого руйнування (рис. 2.13).

Евакуацією називається організований вивід чи вивіз населення із зон можливого враження, затоплення чи терористичного нападу. Під час евакуації за територіально-виробничим принципом вивіз працівників установ і членів їх сімей, студентів та учнів організовується підприємствами або установами, а решта населення евакуюється через ЖЕКи та домоуправління за місцем проживання.

Планування розосередження і евакуації населення є одним із найважливіших завдань штабів ЦО всіх рівнів. Для допомоги штабам ЦО в містах, районах, на підприємствах, в навчальних закладах створюються евакуаційні комісії.

Розосередження і евакуація проводиться через збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), на яких організовують адміністрацію ЗЕП (начальник, замісник, група оповіщення, група реєстрації і обліку, стіл довідок, група охорони).

Евакуація населення (виведення, вивезення) у випадку виникнення НС проводиться організовано, у стислі терміни і починається не пізніше, ніж після 4 годин з моменту отримання відповідного розпорядження.

У випадку НС (землетрус, буревій, викид отруйних речовин, аварія на АЕС та ін. ) велике значення для порятунку маєдотримання необхідної послідовності дій у зазначених ситуаціях.

ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ПІДГОТОВКИ НАСЕЛЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ, В УСТАНОВАХ ТА ОРГАНІЗАЦІЯХ

Порядок здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі - Порядок) розроблено відповідно до статей 33, 34 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" ( 1809-14 ). Порядок визначає структуру організації та основні форми і методи підготовки населення, що мають на меті створення в державі умов безперервності, єдності і поступовості з обов'язкового вивчення громадянами України основних способів захисту і дій у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру (далі - надзвичайні ситуації). Підготовка населення до дій у надзвичайних ситуаціях здійснюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і господарювання та представляє собою сукупність взаємодійних: навчально-організаційних заходів з підготовки керівного складу Цивільної оборони, органів управління та навчання населення до дій у надзвичайних ситуаціях, що застосовуються у системі підготовки та навчання Цивільної оборони України; функціональних програм навчання у сфері цивільного захисту та цільових тематичних семінарів різного рівня і спрямованості з підготовки і перепідготовки посадових осіб органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру та керівного складу і фахівців аварійно-рятувальних служб України; методик для навчання всіх категорій населення з питань надання першої медичної допомоги в разі виникнення надзвичайних ситуацій, що розроблюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з МНС; установлених видів навчально-виховної роботи та чинних форм державного контролю за результатами навчання з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності населення у системі освіти; інструктажів та навчання для працівників підприємств, установ та організацій щодо надання першої допомоги потерпілим, з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж, стихійного лиха, що проводяться у системі навчання з питань охорони праці.

Підготовка і перепідготовка керівного складу підприємств, установ і організацій у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання та оперативного реагування на них (далі - сфера цивільного захисту) проводиться в Інституті державного управління у сфері цивільного захисту (далі - Інститут), на курсах цивільної оборони, а також під час проведення навчально-методичних зборів та періодичних навчань, тренувань за планами реагування на надзвичайні ситуації та планами локалізації і ліквідації аварій (катастроф).

Проходження навчання у сфері цивільного захисту здійснюється з відривом від виробництва, із збереженням заробітної плати.

Підготовка слухачів в Інституті державного управління у сфері цивільного захисту та на курсах цивільної оборони здійснюється за планами комплектування Інституту та курсів цивільної оборони, які затверджуються розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також за угодами з юридичними і фізичними особами.

Навчальний процес в Інституті та на курсах цивільної оборони організовується і проводиться згідно з нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки, Статуту та Положення про територіальні курси цивільної оборони. Термін підготовки і перепідготовки визначається функціональними програмами навчання у сфері цивільного захисту, але не перевищує двох тижнів. Функціональні програми навчання розробляються Інститутом з урахуванням базової підготовки слухачів за нормативними дисциплінами (спецкурсами) "Безпека життєдіяльності" та "Цивільна оборона", яку вони отримали в системі вищої освіти, та затверджуються МНС.

На підставі функціональної програми курси цивільної оборони розробляють робочі функціональні програми навчання, які погоджуються спеціально уповноваженими органами у справах цивільної оборони та з питань надзвичайних ситуацій місцевих органів виконавчої влади та затверджуються начальниками цивільної оборони відповідного рівня. Курси цивільної оборони можуть розпочинати діяльність з підготовки і перепідготовки у сфері цивільного захисту лише після перевірки Інститутом їх програмно-методичного забезпечення, документів, що засвідчують додаткову підготовку викладачів у сфері цивільного захисту та за наявності навчальної матеріально-технічної бази.

Підготовка і перепідготовка за функціональною программою навчання у сфері цивільного захисту закінчується складанням заліку або виконанням спеціальної учбової вправи. Особи, які успішно пройшли навчання та перевірку знань у сфері цивільного захисту, отримують посвідчення про підготовку і перепідготовку за функціональною програмою навчання у сфері цивільного захисту встановленого зразка. Контроль за дотриманням курсами цивільної оборони державних вимог з підготовки і перепідготовки керівників і фахівців у сфері цивільного захисту здійснюється шляхом інспектування (перевірки) за відповідними рішеннями їх засновників та за планами Інституту.

Навчально-методичні збори представляють собою форму підвищення рівня загальної, спеціальної та методичної підготовки керівного складу підприємств, установ і організацій у галузі цивільного захисту. Навчально-методичні збори керівного складу Цивільної оборони України з підбиття підсумків за минулий рік та визначення завдань на наступний рік проводяться щорічно тривалістю один день за планами та під керівництвом відповідних начальників Цивільної оборони, служб цивільної оборони керівниками евакуаційних органів та з ліквідації надзвичайної ситуації на загальнодержавному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях. Вивчення працівниками основних способів захисту і дій у надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру здійснюється на підприємствах, в установах і організаціях за спеціальними програмами підготовки населення, які затверджуються Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також при прийнятті на роботу і при подальшій роботі у формі інструктажів з питань охорони праці згідно з Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17.02.99 N 27 ( z0248-99 ) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.04.99 за N 248/3541. Для забезпечення належного проведення занять за тематикою спеціальних програм підготовки населення на підприємствах, в установах і організаціях наказом (розпорядженням) керівника всі працівники розподіляються за навчальними групами, які утворюються у структурних підрозділах підприємств, установ, організацій та створених ними невоєнізованих формувань цивільної оборони та аварійно-рятувальних служб. Керівники навчальних груп призначаються цим самим наказом (розпорядженням) керівника об'єкта господарської діяльності та проходять обов'язкове попереднє навчання і набувають методичних навичок в у проведенні занять на курсах цивільної оборони. Додатково до наказу керівника розроблюються перелік керівного складу та посадових осіб, які підлягають навчанню у мережі курсів цивільної оборони, а також навчанню за галузевими планами в новому навчальному році, та графіки проведення занять у навчальних группах та навчань, тренувань з відпрацювання планів ліквідації аварійних ситуацій (катастроф). Підготовка в навчальних групах працівників, які ввійшли до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони, визначається програмою спеціальної підготовки невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань до дій у надзвичайних ситуаціях. Заняття проводяться керівниками груп - командирами формувань цивільної оборони під керівництвом штатних працівників з питань надзвичайних ситуацій та начальників служб цивільної оборони. До проведення занять з надання першої медичної допомоги залучаються медичні працівники об'єкта господарської діяльності. Начальницький склад і фахівці невоєнізованих формувань, які залучаються для проведення робіт з дегазації, дезактивації територій та організовують і проводять хіміко-дозиметричний контроль, додатково проходять навчання на курсах з питань цивільної оборони. Підготовка інженерно-технічних та інших працівників підприємств, установ і організацій із шкідливими та небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварій у складі об'єктових аварійно-рятувальних служб здійснюється щорічно і складається із загальної, спеціальної підготовки та навчальних тренувань.

Загальна підготовка оперативного складу служби проводиться на курсах цивільної оборони. До проведення занять залучаються фахівці протипожежної служби цивільної оборони, державної служби медицини катастроф та працівники груп швидкого реагування центрів практичної психології і соціальної роботи. Спеціальна підготовка проводиться на навчально-тренувальній базі державних чи комунальних аварійно-рятувальних служб, що обслуговують ці об'єкти господарської діяльності, або за угодою на навчально-матеріальній базі військових частин сил цивільної оборони.

Програми спеціальної підготовки розробляються на потенційно небезпечних підприємствах, об'єктах з урахуванням конкретних виробничих умов і відповідним їм чинних нормативно-правових актів у сфері охорони праці, цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання та оперативного реагування на них та затверджуються їх керівниками.

Протягом року на потенційно небезпечних підприємствах і об'єктах проводяться навчально-тренувальні заняття з усім працюючим персоналом з практичного відпрацювання дій за можливими аварійними ситуаціями, що передбачені планами локалізації і ліквідації аварій (катастроф). Графіки проведення навчально-тренувальних занять узгоджуються з місцевими органами управління з питань охорони праці та з питань надзвичайних ситуацій.

Підготовка в навчальних групах працівників підприємств, установ, організацій та закладів освіти, які не ввійшли до складу формувань цивільної оборони та аварійно-рятувальних служб, визначається програмою загальної підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях, якою передбачається вивчення основних способів дій під час оповіщення та отримання інформації, укриття в захисних спорудах, проведення евакуації, медичного, біологічного, радіаційного та хімічного захисту, ужиття заходів щодо забезпечення безпеки об'єктів економіки і життєдіяльності населення з урахуванням ризику виникнення техногенних катастроф та стихійного лиха. Заняття проводяться керівниками груп з числа інженерно-технічних робітників та інших підготовлених осіб. З окремих тем до проведення занять залучаються члени об'єктових комісій з евакуації та з питань надзвичайних ситуацій. При проведенні занять повинен ураховуватись вид діяльності та відповідальність кожного працівника відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації, локалізації і ліквідації аварій (катастроф). Підвищення рівня знань та отримання практичних навичок щодо дій у надзвичайних ситуаціях здійснюються на практичних заняттях у ході проведення комплексних об'єктових навчань та тренувань.

3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ СТУДЕНТІВ І СПІВРОБІТНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ

Евакуація студентів ВУЗів, учнів шкіл та училищ організовується через навчальний заклад. Плани евакуації населення розташовані в штабах Цивільної обороти міста, району, області. На підставі плану евакуації проводять такі заходи: створюють і завжди підтримують напоготові пункти управління, засоби зв’язку й передачі інформації; підготовлюють усі види транспорту, станції та пункти посадки і висадки, райони розміщення у заміській зоні, виявляють приміщення. придатні як протирадіаційні укриття, проводять інші заходи, що сприятимуть успішній евакуації населення. Для підготовки і проведення евакуації населення на допомогу штабам Цивільної оборони в містах, районах і на об’єктах народного господарства створюють евакуаційні комісії. Вона здійснює: підрахунок населення, яке підлягає евакуації, підрахунок можливостей населених пунктів заміської зони, прийняття й розміщення населення, організацій та навчальних закладів, розподіл районів і населених пунктів між евакуйованими; підрахунок транспортних засобів і розподіл їх по об’єктах евакуації тощо. Евакуаційна комісія об’єкта здійснює: підрахунок кількості студентів та викладачів, членів їхній сімей, які евакуйовуватимуть; визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх виходу; організовує забезпечення транспортом, готує пункти посадки і висадки; забезпечує зв’язок з районними комісіями, займається питанням розміщення матеріального забезпечення, медичного та побутового обслуговування. Евакуацію населення проводять через збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), що призначені для збору, реєстрації й відправлення населення. ЗЕП розміщують у громадських будинках, поблизу залізничних станцій, платформ, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт. Крім того, поблизу ЗЕП підготоване сховище з розрахунком кількості відправленого населення. Поблизу станцій пунктів висадки створюють прийомні евакуаційні пункти (ПЕП), на який організовуються зустріч і відправлення населення. У заміській зоні робітників і службовців розміщують зі своїми сім’ями, а на роботу відправляються у місто. Студенти навчальних закладів і учні продовжують навчання у заміській зоні.

ВИСНОВКИ Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, які несе суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті НС, – запобігати їх виникненню, а в разі виникнення проводити заходи, адекватні ситуації, що склалася. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій із метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслідків. Зазначені функції запобігання щодо НС техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, положення про яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1198. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання НС техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат. Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на НС, забезпечення цивільного захисту населення. ЛІТЕРАТУРА 1. Безпека життєдіяльності: Навч. Посібник / За ред. В.Г. Цапка — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2003. — 397 с. 2. Джигирей В.С., Шидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. — Вид. 3-тє, доповнене. — Львів: Афіша, 2000. — 256 с. 3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І—ІV рівнів акредитації / За ред. Є.П. Желібо і В.М. Пічі. — Львів: Піча Ю.В., К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ-2000”, 2002. — 328 с. 4. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — 2-ге вид., стер. / Художнє оформлення К.І. Мозкова, В.Б. Гайдабус. — Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. — 301 с. 5. Чирва В.С., Баб’як Л.Г. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — 2-ге вид. — Одеса: Глобус, 2005. — 412 с.

Шоботов В.М. "Цивільна оборона" Навч. посібн.-Київ: Центр навч. книги, 2004, с.81-92.

Атаманчук П. С., Мендерецький В. В., Панчук О. П. Чорна О. Г. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 276 с.

http://pidruchniki.com/15130616/bzhd/osnovni_zahodi_zasobi_zahistu_naselennya_teritoriy

http://pidruchniki.com/14940807/bzhd/radiatsiyniy_himichniy_zahist